Борисенко О.В.

Донецький Національний Університет

Економіки і Торгівлі імені Михайло

Туган - Барановського

Чинники, що впливають на оподаткування в Україні

В умовах євро інтеграції підвищується рівень зацікавленості фахівців до питань формування та реалізації податкової політики, а також до системи оподаткування в цілому.

Країни, що наближаються до вступу в ЄС, мають повністю адаптувати законодавство та проявляти стриманість від запровадження будь-яких заходів, що суперечать законодавству ЄС. На сьогоднішній день в Україні йдуть процеси реорганізації податкових органів на окремих ієрархічних рівнях організаційної структури державної податкової служби України. Однак питання забезпечення відповідальності цих процесів вимогам ЄС не розглядалося.

Інвестиційна активність суб’єктів господарювання є одним з основних предметів регулювання в економіці, а податкова система – важелів регулюючого впливу.

Податкове регулювання інвестиційної активності здійснюється з допомогою комплексу спеціальних інструментів, під якими ми розуміємо зміну елементів податку чи реструктуризацію податкової системи країни з метою підвищення або пригнічення інвестиційної активності залежно від кон’юнктури інвестиційного ринку.

Надання податкових пільг є також податковим інструментом регулювання інвестиційної активності.

Зниження податкових ставок є одним із інструментів податкового регулювання інвестиційної активності. Він неодноразово застосовувався в Україні. Зазвичай зниження податкової ставки веде до поліпшення результатів і умов діяльності, а також підвищення інвестиційної активності.

Так, 1995 року було знижено ставку ПДВ (з 28% до 20%), у 2004 році – ставку податку на прибуток підприємств (з 30% до 25%), скасовано прогресивне оподаткування доходів фізичних осіб та скорочено базову ставку до 15% (у 2004-2006 роках – до 13%).

База оподаткування також є одним з важливих елементів з допомогою якого здійснюється регулювання інвестиційної активності. Інструментами регулюючого впливу на інвестиційну активність є звуження, розширення або диференціація податкової бази для різних видів діяльності чи платників податків.

У міжнародній практиці рівень оподаткування визначають як частку податкових надходжень у ВВП. Податковими надходженнями є сплачені податки і податкові платежі.

Від рівня пере розділу ВВП (рівня оподаткування) залежить динамізм відтворювальних процесів.

Максимального зростання ВВП, як і максимальних податкових надходжень, згідно з теорією фіскальної кривої Лаффера, слід очікувати лише оптимального рівня оподаткування.

Складна економічна ситуація в Україні потребу також вивчення сутності і причин виникнення податкових ризиків та їх впливу на податкову безпеку суб’єктів господарювання, оскільки податкові ризики є необхідним атрибутом, важливим елементом податкової безпеки як складової економічної безпеки підприємства.

В Україні на теперішній час ще не визначено чіткої концепції побудови системи оподаткування як основи податкової безпеки підприємства.

Поняття «податковий ризик» насамперед стосується платників податку, а не його отримувачів.

Податкові ризики, внаслідок впливу різних чинників, є мінливим. Тому вони потребують постійного моніторингу, аналізу, систематизації, актуалізації й адміністрування.

На сьогодні податок з доходів фізичних осіб (-ПДФО) є, мабуть, єдиним платежем, надходження якого перевищують аналогічні показники минулого року без підвищення ставок.

Щорічно спостерігається приріст громадян, які виконують свій конституційний обов’язок з декларування доходів.

Однак існують деякі проблеми, пов’язані з одержанням ПДФО. До них відноситься таке негативне явище, як виплата заробітних плат найманим працівникам у «конвертах». Податкові органи є контролюючими згідно з чинним законодавством о праці. Це передбачено Статтею 35 Закону «Об оплаті праці». Однак податкове законодавство обмежує податкові органи у проведенні перевірок суб’єктів господарювання в цьому питанні; також існує проблема відсутності інформації про прибутки, отримані громадянами за кордоном. Крім того, банки відмовляють в наданні інформації податковим органам. Також на законодавчому рівні є відсутнім право застосування непрямих методів та немає порядку оцінки вартості рухомого і нерухомого майна. Усе це створює необхідність законодавчого регулювання цих проблем.