ІНВЕСТИЦІЇ – ЕЛЕМЕНТ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Экономические науки /9.Экономика промышленности

Ляшко С.М., Кононенко Г.С.

ДВНЗ «Донецький інститут залізничного транспорту Української державної академії залізничного транспорту»

ІНВЕСТИЦІЇ – ЕЛЕМЕНТ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Україна має значний економічний потенціал. Провідна галузь економіки нашої держави – промисловість. У ній створюється основна частка національного доходу. Народногосподарський комплекс країни включає такi її види як важке машинобудування, чорна та кольорова металургія, суднобудування, виробництво автобусiв, легкових та вантажних автомобiлiв, тракторiв та iншої сiльскогосподарської технiки, тепловозiв, верстатiв, турбiн, авiацiйних двигунiв та лiтакiв, обладнання для електростанцiй, нафто-газової та хiмiчної промисловостi тощо.

Для економіки України останніх років характерні два взаємопов'язані процеси: становлення її як економіки незалежної держави та трансформація від планово-централізованої до регульованої ринкової. Ці процеси як і в інших державах Східної і Центральної Європи супроводжуються кризовими явищами: падінням обсягів виробництва основних видів продукції, зростанням безробіття та зниженням рівня життя населення. Вихід з кризи Україна вбачає у переході до ринкових відносин, у формуванні відкритої для зовнішнього світу господарської системи. Саме на це й спрямовані реформи, які нині проводяться в економіці.

Сьогодні Україна як незалежна держава має всі передумови для економічного розвитку. Цьому сприяють не лише природні умови, а й вигідне географічне розташування на перехресті торгових шляхів.

Згідно даних Державного комітету статистики України, наведених у таблиці 1, можна зробити висновок що у 2008 році порівняно з 2000 роком основні показниками розвитку промисловості зросли. Так, ми бачимо, що обсяги реалізованої продукції промисловості (у фактичних цінах) зросли на 733900 млн.грн, частка збиткових підприємств знизилася 3%, середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників у промисловості зросла на 1642,76 грн. Але треба зазначити, що середньорічна кількість найманих працівників у промисловості знизилася на 931 тис., це в свою чергу сприяє росту безробіття у країні і тягне за собою негативні наслідки.

Таблиця 1.

Основні показники розвитку промисловості України

Показники	Роки
Показники	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Обсяги реалізованої продукції промисловості (у фактичних цінах) млн.грн.	182718,3	210842,7	229634,4	289117,3	400757,1	468562,6	551729,0	717076,7	916618,3
Основні засоби промисловості (у фактичних цінах, на кінець року), млн.грн.	285328	311089	339259	362598	420080	456738	525222	660369	823796
Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств, відсотків	4,8	3,7	2,6	3,3	4,7	5,5	5,8	5,8	5,0
Частка збиткових підприємств, відсотків	42	41	42	40	38	37	35	33	39
Середньорічна кількість найманих працівників у промисловості, тис.	4461,8	4267,2	4063,5	3943,6	3941,2	3913,3	3851,9	3690,0	3530,8
Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників у промисловості, грн	291,16	375,16	455,85	553,59	697,42	912,83	1144,59	1481,96	1933,92

Однак, вже у перші два місяці 2009 року Міждержавний статистичний комітет Співдружності повідомив, що найбільше падіння промислового виробництва в країнах СНД зазначено в Україні. Варто відзначити, що в порівнянні з аналогічним періодом 2008 року падіння склало 32,8%. Крім того, лідером по інфляції також стала Україна, де споживчі ціни в січні-лютому 2009 року зросли на 21,6% в порівнянні з першими двома місяцями 2008 року. Починаючи з 2009 року кількість безробітних значно збільшилась. Все це створило необхідність розробки методів для подолання занепаду промисловості Украниї і держави у цілому.

Одним з найефективніших методів є залучення інвестицій у промисловість України, так як вони є головним елементом її розвитку.

Термін "інвестиції" походить від латинського слова "invest", що означає вкладення коштів. У більш широкій трактовці інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестиції мають фінансове та економічне визначення.

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками (рисунок 1).

Рисунок 1. – Класифікація інвестицій

Отже, під інвестиціями звичайно розуміються довгострокові вкладення капіталу в підприємства різних галузей народного господарства, в інфраструктуру, в соціальні програми, в охорону навколишнього середовища. Інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої формується прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Державні інвестиції можуть здійснюватись і з метою регулювання розвитку економіки.

Основними цінностями інвестицій є:

- рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);

- кошти, цільові банківські внески, кредити, акції та інші цінні папери;

- майнові права, похідні від авторського права - ліцензії, "ноу-хау", досвід та інші інтелектуальні цінності;

- право користування землею та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права.

Головні етапи інвестування (рисунок 2):

Рисунок 2. – Головні етапи інвестування

Початковий та кінцевий ланцюжки замикаються, утворюючи новий взаємозв'язок: прибуток - ресурси, тобто процес нагромадження повторюється. При цьому слід мати на увазі, що процес нагромадження грошових ресурсів, не входячи в інвестиційну діяльність, є його необхідною передумовою. Інвестиційна діяльність є основою індивідуального кругообігу інвестицій на підприємстві. Інвестиційний цикл (період) містить один оборот інвестицій, тобто рух вартості, авансованої у капітальне майно від моменту акумуляції коштів до моменту їх відшкодування. Держава стимулює інвестиційну діяльність підприємств шляхом надання їм податково-амортизаційних преференцій (пільг з оподаткування прибутку або пільгових норм амортизації).

За останні одинадцять років Україна залучила прямих іноземних інвестицій на суму $4745,2 млн. Цифра більш ніж невелика — Чехія за цей час одержала більш $20 млрд. Щорічні інвестиції в Польщу складають $4-5 млрд., у той час як в Україну — біля $0,5 млрд.

По обсягу іноземних інвестицій на душу населення Україна поступається навіть Албанії і Казахстану. Згідно даним американської дослідницької організації “Economist Group”, Україна по інвестиційній привабливості знаходиться в сьомому десятку країн світу.

За даними офіційної статистики, щорічний приріст надходжень іноземного капіталу в країну складає близько 15%, але це без обліку грошей, вивезених іноземцями назад.

По обсягах інвестицій в Україну на першому місці знаходяться США, на другому затвердився Кіпр. Однак більшість іноземних експертів вважають, що основним інвестором в економіку України є Росія, хоча офіційно вона займає п'яте місце. Якщо додати до російських інвестицій надходження з Кіпру, Ліхтенштейну, Британських Віргінських островів, то обсяги російського капіталу в Україні з лишком перекриють американські.

Портфельних інвестицій в Україні практично немає — за весь час їх обсяги не перевищили $250 млн., з яких третина надійшла до нас з офшорів.

Серед іноземних інвесторів переважають великі компанії, дрібний і середній інвестор поки ще не ризикує “пастися” у суворих степах українського інвестпростору.

Західний капітал в основному зосередився в харчовій і тютюновій промисловості, торгівлі, фінансах, енергетиці. Тобто в галузях зі швидкою оборотністю капіталів і забезпечених ринків збуту. Ці інвестори поки розглядають свої вкладення в Україну переважно як можливість забезпечити збут продукції без митних і протекціоністських обмежень.

У росіян інші мотиви інвестування в Україну. Їх цікавлять, насамперед, стратегічні промислові підприємства по переробці сировини, головним чином, нафти. Тюменська нафтова компанія уже придбала Лисичанський НПЗ, а “ЛУКойл” — Одеський. Дуже цікавиться об'єктами газотранспортної й енергетичної системи РАО “ЄЕС Росії”. Росіяни навіть купили торік Львівський автобусний завод.

Частина російських капіталістів прикуповують “українське” для того, щоб замкнути технологічний ланцюжок, розірваний при розвалі Союзу. Їхні інтереси в основному зосередилися в металургійній (виробництво алюмінію), хімічній промисловості та машинобудуванні. Тому північні сусіди України орієнтуються в місцевій приватизації набагато краще західних. Якщо порівняти структуру капвкладень росіян і американців, то російські інвестиції більш істотні для нашої економіки. Тому в промисловців, що працюють у вищевказаних галузях, непогані шанси “знайти” грошика на російському ринку.

Крім працюючих інвесторів, в Україні є чимало компаній, в основному західних, котрі просто “моніторят” ринок на майбутнє. Для західних корпорацій нічого не коштує “кинути” в Україну пари мільйонів доларів, щоб “застовпити” місце. Поки ці компанії здебільшого займаються імпортом-експортом сільгосппродукції і супутніх товарів (пестициди, гербіциди і т.д.). Дуже помітними операторами зернового ринку України стали “дочки” іноземних “сільгоспмонстрів” — Cargill і Toepfer. Останнім часом у цих компаній з'являється інтерес уже не тільки до торгівлі, але і до виробництва, наприклад, зернових.

Світові тенденції інвестування обійшли Україну стороною. В інноваційні проекти і наукомісткі галузі ніхто інвестувати не поспішає, незважаючи на пільги, тому що занадто великі ризики.

Багато хто в Україні, вже почав розуміти, що урядовими програмами інвесторів не заманити — потрібно змінювати принципи керування економікою. З'ясовуючи причини “негараздів”, чиновники усе більше захоплюються опитуваннями інвесторів і роблять часом парадоксальні висновки з цілком конкретних результатів.

Існують і менш помітні, але не менш важливі причини відсутності інтересу до України з боку іноземного капіталу. Останнім часом нерідко одним зі стримуючих факторів інвестиційного процесу називають негативний імідж країни на міжнародній арені. Укладачі рейтингів по корупції й економічній волі вперто не хочуть визнавати Україну правовою державою, звідси — відсутність інтересу у великих пенсійних і інвестиційних фондів до українського ринку.

Західні інвестори не в захваті від якості українського менеджменту — здобуваючи підприємство, вони найчастіше змінюють усіх менеджерів-аборигенів на нових, спеціально навчених.

Не зважаючи на настрій інвесторів, які вкладають гроші у промисловість нашої країни, все одно необхідно створювати необхідні умови для того щоб збільшити обсяг цих інвестицій. Тому що за часів занепаду та кризи необхідно проводити реконструкцію, переоснащення та модернізацію підприємств промисловості для прго щоб підвишити їх конкурентоспроможність на світовому рівні.

Інвестиції перш за все необхідні |передусім| для досягнення наступних|слідуючої| цілей:

- розширення та розвиток виробництва;

- недопущення надмірного морального і фізичного зносу основних фондів|фундацій|;

- підвищення технічного рівня виробництва;

- підвищення якості і забезпечення конкурентоспроможності продукції конкретного підприємства;

- здійснення природоохоронних заходів;

Основними напрямами|направленнями| інвестицій на промислових підприємствах України з погляду максимальної ефективності тепер і в найближчому майбутньому є:

- поліпшення|покращання| відтворювальної структури капіталовкладень, підвищення питомої ваги витрат|затрат| на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері;

- удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення в їх складі питомої ваги устаткування|обладнання|;

- пріоритетне забезпечення капітальними вкладеннями прогресивних напрямів|направлень| науково-технічного прогресу, які сприяють зниженню ресурсоємкості| виробництва і підвищенню якості продукції;

- прискорення введення та використання інновацій на підприємствах;

- збалансованість інвестиційного циклу.

Таким чином, інвестиції є найважливішою економічною категорією і грають значущу роль як на макро-, так і на мікрорівні, в першу чергу для простого і розширеного відтворення, структурних перетворень, максимізації прибутку і на цій основі вирішення багатьох економічних і соціальних проблем.

Література:

1. «Про інвестиційну діяльність»: Закон України від 18.09.1991 р. №1560-ХП.

1. «Про заходи по поліпшенню|покращанню| інвестиційного клімату в Україні»: Указ Президента України від 12.07.2002 р. №512.

2. «Про затвердження Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки»: Ухвала|постанова| Кабінету Міністрів України від 1.06.1995 р. №384.

3. Проблеми і шляхи|колії,дороги| активізації інвестиційного процесу на Україні / І.Л. Савенко // Вісник ЛБИ| НБУ – 2006. – в.10 – С. 216-220

4. http://www.ukrstat.gov.ua