Глазко Н.Д., Зозуля Н.А.

Вінницький національний аграрний університет

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК НЕПРЯМОГО ОПОДАТКУВАННЯ

Важливу роль на стадії формування ринкових відносин відіграє податкова політика, результатами проведення якого є підвищення обсягу та ефективності використання фінансових ресурсів.

Непрямі податки встановлюються з цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Видами непрямих податків є універсальні й специфічні акцизи. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів і ширшою базою оподаткування.

Типовим прикладом універсального акцизу в Україні є ПДВ, специфічних акцизів - акцизний збір і мито [5, с.67].

Зазначимо, що непрямі податки - податки на товари і послуги, що встановлюються у вигляді надбавки до ціни або тарифу, оплачуються покупцями при купівлі товарів та отриманні послуг, а в бюджет вносяться продавцями чи рідше виробниками цих товарів та послуг.

Непрямі податки мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них тяжко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату.

Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення. Крім того, за допомогою специфічних акцизів можна впливати на структуру споживання.

Але слід визнати, що структура споживання у різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливого оподаткування може бути реалізований через диференційований підхід до встановлення непрямих податків на окремі товари, роботи та послуги. Однак тут теж є певні обмеження. Встановлення більш високих податків тільки на товари не першої необхідності й розкоші звужує сферу непрямого оподаткування і скорочує надходження доходів до бюджету. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів повсякденного попиту забезпечує державі сталі й значні доходи [7, с.36-37].

Характерною особливістю непрямих податків є те, що:

- це внутрішні податки які не можуть регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів, ратифікованих Верховною Радою України, до вступу у силу законів за кожним з вказаних податків;

- вони виникають тільки на останньому етапі в процесі реалізації товарів (робіт, послуг) безпосередньо виробником чи торгівельною організацією, а також юридичними і фізичними особами, які ввозять на митну територію України товари, шляхом надбавки до ціни товару (робіт, послуг), що склалася, створюючи нову вартість;

- вони стягуються державою незалежно від результатів господарської діяльності платника податків;

- непрямими вони є через те, що фактично матеріальні витрати зі сплати податку несе споживач у складі ціни на продукцію, що він придбав.

Тому слід зауважити, що непрямі податки носять характер податків на споживання. Платниками податків є юридичні чи фізичні особи, які виступають як посередники, що нараховують і сплачують податок у бюджет держави.

Податок на додану вартість – сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В Україні порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентується Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР [1], який набрав чинності 01.10.1997 року та іншими нормативними актами.

При продажу товарів підприємство закладає в його ціну суму податку на додану вартість. Після купівлі товару покупцем кошти від продажу надійдуть на підприємство, одержаний дохід зменшується на суму податку, а податок сплачується до бюджету. В Україні ПДВ має наступні ставки - 20%, 0% та операції, що не підлягають оподаткуванню. Нульова ставка є однією з найбільш привабливих варіантів виникнення. Основним напрямком діяльності платників, за якими застосовується нульова ставка з ПДВ, є експорт товарів.

Відмінною особливістю визначення бази оподаткування (порівняно з раніше діючим порядком) є її визначення прямим методом, а не зворотнім.

Акцизний збір - це непрямий податок на споживання окремих товарів, визначених законом як підакцизні, що стягується з них під час здійснення оборотів з продажу товарів, вироблених на митній території України, або при імпортуванні на митну територію. Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів.

В Україні акцизний збір сплачується відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992р. (з наступними змінами та доповненнями). Перелік товарів на які встановлюється акцизний збір, та його ставки затверджуються Верховною Радою України. Введення достатньо високих ставок акцизного збору дає можливість зменшувати споживання деяких товарів, наприклад алкогольні і тютюнові вироби, тобто за допомогою диференційованих ставок податку держава здійснює вплив на структуру споживання.

Встановлено такі ставки акцизного збору на тютюнові вироби, згідно закону від 31 березня 2009 року і представлені у таблиці 1.

Таблиця 1.

Ставки акцизного збору на тютюнові вироби

Код товару(продукції)	Опис товару	Ставки акцизного збору у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції)	Ставки акцизного збору у процентах до обороту реалізації товару (продукції)
1	Сигари, включаючи сигари з відрізаними кінцями, та сигарили (тонкі сигари),з вмістом тютюну	60 грн за 100 шт.	20
2	Сигари без фільтра, цигарки	35 грн за 1000 шт	20
3	Сигарети з фільтром	60 грн за 1000 шт	20
Продовження таблиці 1
4	Тютюн та замінники тютюну, інші, промислового виробництва; тютюн «гемогенізований» або «відновлений»; тютюнові екстракти та есенції	25 грн за 1 кг	20
5	Тютюн для куріння, з вмістом або без вмісту замінників у будь – якій пропорції	35 грн за 1 кг	20
6	Жувальний і нюхальний тютюн	10 грн за 1 кг	20

Мито, що встановлюється, є податком на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України та стягується митницею. Справляння податку відбувається на підставі таких основних нормативних документів, як Закон України "Про митний тариф України", Закон України "Про єдиний митний тариф України", Декрет Кабінету Міністрів України "Про єдиний митний тариф України". Отже, слід розібратися з поняттями "митний тариф" і "єдиний митний тариф".

Згідно з діючим законодавством в Україні застосовуються такі види мита: адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом; специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом; комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Із метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених законами України, у випадку ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне мито; антидемпінгове мито; компенсаційне мито.

Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинних на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України. При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом Національного банку України, який застосовується для розрахунків за зовнішньоекономічними операціями і діє на день подання митної декларації.

Митна вартість товарів включає ціну, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України.

Отже, в Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір, податок на додану вартість, мито.

Непрямі податки є надійним та стабільним джерелом доходної частини бюджету, тому необхідно знайти власний напрямок ефективної інтеграції, який би якнайкраще відповідав національним інтересам і враховував потенціальні можливості в Україні.

Непрямі податки суттєво впливають на розвиток економічної та зовнішньоекономічної діяльності, тому набувають великого значення в умовах економічної кризи. Слід зазначити, що в Україні досить велика кількість проблем щодо непрямого оподаткування, які знаходяться на стадії розв’язання .

Література:

1.Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

2. Про акцизний збір: Закон України від 26 грудня 1992р. №18-92.

3. Про митний тариф України:Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №24. - С.125.

4. Соколовська А. Методологічні та методичні аспекти визначення податкового навантаження на працю, капітал і споживання // Фінанси України. - 2008. -№1. - С.65-76.

5. Тулуш Л. Д. Сутність і роль податку на додану вартість в економічній системі держави // Економіка АПК. - 2008. - № 12. - С. 85-89.

6. Чередниченко О. Непряме оподаткування в Україні // Фінанси України. -2005.-№6-С.36-39.