Лютік О.М., Струк Б.М.

Науковий керівник: Заєць К. Д.

Буковинська державна фінансова академія

МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ ТА МОТИВУВАННЯ ПРАЦІ ЗАЙНЯТИХ У НЕСПРИЯТЛИВОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Трансформаційні перетворення в економіці України супроводжуються погіршенням умов праці на підприємствах та поширенням їх негативного впливу на здоров'я зайнятих. Незадовільні умови праці на робочих місцях негативно позначаються на індивідуальній продуктивності праці, працездатності зайнятих, якості роботи та її мотивації. Зростає професійна захворюваність, виробничий травматизм та інвалідність.

Незважаючи на вагомість даної проблеми, питання важкої і небезпечної праці до останнього часу не є предметом глибокого наукового аналізу. Україна не має, але потребує серйозних спеціальних досліджень з визначення економічних втрат у зв'язку з нещасними випадками, професійною захворюваністю. Водночас ця проблема є багатогранна і багатоаспектна. Вона стосується врахування умов праці і дії різноманітних чинників зовнішнього виробничого середовища, встановлення науково обґрунтованих соціально-економічних та медико-фізіологічних пільг та компенсацій.

Проблему здійснення мотиваційної діяльності на підприємствах розглядали у своїх роботах такі вчені-економісти: Дорошенко К. Г., Скляренко Є. О, Смакула Т.В., Романчук О. О. та інші.

Під важкими та шкідливими умовами праці більшість науковців і практиків розуміють особливі умови праці, що в сукупності визначаються терміном "несприятливі" [3, с. 20].

Особливо незадовільними і небезпечними залишаються умови праці в сільськогосподарському виробництві. Основним агровиробником в Україні у ХХІ ст. залишаються дрібні товарні господарства. Як наслідок, щорічно збільшується кількість немеханізованих господарств, де процеси відгодівлі, напоювання худоби, прибирання здійснюються вручну. Умови праці механізаторів, які змушені експлуатувати техніку після декількох капітальних ремонтів, не відповідають вимогам безпеки праці за рівнем шуму, вібрації, забруднення повітря робочої зони шляхом викидання відпрацьованого палива. В зимовий період більшість ремонтних майстерень не опалюються, немає примусової вентиляції, ефективних систем освітлення. В селі використовується ненормований робочий день – люди працюють зранку до вечора, нехтуючи при цьому правилами охорони праці. Виснаження працівників і техніки, що не відповідає умовам праці, є основною причиною травматизму в сільському господарстві. Як наслідок, кожна п'ята виробнича травма у сфері АПК України має летальні наслідки, щорічно гине майже 300 аграріїв.

Потребують глибоких наукових досліджень умови використання в сільському господарстві праці жінок і дітей. Позитивних тенденцій у покращенні умов праці жінок за останні роки не спостерігається. Повсюдно порушуються норми гранично допустимих навантажень для жінок при піднятті, переміщенні вантажів. Залишаються актуальними проблеми покращення умов праці вагітних жінок. У наш час фактично відсутня система працевлаштування вагітних жінок на роботи з більш легкими і безпечними умовами праці, більшість жінок продовжує працювати на своїх колишніх робочих місцях аж до виходу в декретну відпустку, піддаючи ризику своє здоров'я і здоров'я майбутньої дитини.

Увагу науковців привертають проблеми використання на селі праці дітей. За даними Держкомстатистики, на сільськогосподарських підприємствах у 2008 р. працювало 146 тис. підлітків. Ми вважаємо цю цифру багаторазово заниженою, однак офіційна статистика не враховує підліткову працю в особистих селянських і підсобних господарствах. Перевірки Держнагляду праці у 2007 р. засвідчили, що майже в третини із 738 перевірених підприємств виявлено порушення законодавства про працю неповнолітніх, кожна десята дитина не мала оформлених трудових відносин, а 13 % працювали з ненормованим робочим днем і без дотримання правил техніки безпеки [6, с. 18-20].

Отже, можна констатувати, що плата у масштабах країни за погіршення умов праці, нещасні випадки на виробництві, професійні захворювання є дуже високою. Безумовно, за шкоду, завдану здоров'ю людини, суспільство має платити. Але, на наш погляд, доцільніше і більш ефективно буде здійснювати профілактичні заходи, спрямовані на поліпшення умов праці, техніки безпеки і медичного обслуговування. Головна мета національної політики у сфері покращення умов праці, яка сформульована у Європейській соціальній хартії, полягає у необхідності дотримання прав працівника на безпечні і здорові умови праці, є обов'язковою для виконання.

Важливим напрямом формування ефективного механізму мотивацій такої праці є пільги, компенсації, страхування. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера трактує "пільги" як переваги, додаткові права, що надаються певним категоріям громадян або організаціям, а термін "компенсація" визначається як врівноваження, відшкодування [4, с. 290, 450]. Якщо інтерпретувати ці обидва поняття на шкідливі та небезпечні або важкі умови праці, необхідно визначити їх як особливі трудові права на звільнення від виконання встановлених законом загальних правил, вимог, а компенсація за небезпечні і шкідливі умови праці полягає у зрівноважуванні чи нейтралізації впливу цих чинників за рахунок грошової виплати або інших заходів, які усувають цей вплив.

Систему пільг та компенсацій за шкідливі та важкі умови праці було введено в Україні у 70-ті роки ХХ ст. На той час це був достатньо прогресивний захід соціально-економічного характеру, спрямований на стимулювання залучення робочої сили до тих галузей, де є несприятливі умови праці або на нейтралізацію негативних процесів, які відбуваються в організації працюючих внаслідок дії несприятливих виробничих чинників. В сучасних умовах пільгово-компенсаційна система повинна стати невід'ємним складником показників соціально-економічного, демографічного, технологічного, культурного, етичного розвитку держави та її трудового потенціалу. На думку К. Дорошенка, пільгово-компенсаційна система має бути спрямована на досягнення найкращого результату – цільового та адресного надання пільг, компенсацій, раціонального використання фінансових і матеріальних ресурсів та відбивати всі головні змістовні характеристики, властиві будь-якій системі, найперше – цілісність і подільність [3, с. 22].

Однак існуючий механізм надання пільг і компенсацій не позбавлений певних недоліків і суперечностей: недостатня обґрунтованість надання пільг і адресність. «Ці проблеми постійно повинні знаходитися в полі зору держави, зауважує Л. Денисова, екс-міністр праці і соціальної політики в уряді Ю. Тимошенко, - недостатня обґрунтованість надання пільг і компенсацій спричиняє їх дублювання і знижує соціально-економічну віддачу – необхідно чітко відпрацювати критерії надання пільг тій чи іншій особі, тому чи іншому підприємству. Надавати привілеї всім без винятку на підприємстві незалежно від поліпшення умов або навпаки погіршення умов праці – неправильний підхід, що потребує найшвидшого регулювання», – зауважує вона [5, с. 21-23].

Важливим інструментом державного регулювання пільгово-компенса-ційної системи є страхування зайнятих на шкідливих і небезпечних роботах, а також державний контроль за охороною праці на підприємстві. Страхування від нещасних випадків є найпоширенішим видом загального державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності [3, с. 20].

Для організації ефективного державного контролю за безпекою праці на виробництві є досвід Республіки Польща. Створена там Державна інспекція праці підпорядкована Сейму, що дає змогу повною мірою реалізувати задекларовані МОП принципи незалежності державних інспекторів. На підприємствах, де працює понад 100 осіб створюються комісії або служби безпеки і гігієни праці. Громадський контроль здійснюють профспілки. Чисельність державних інспекторів у Польщі у 2008р. становила 2440 осіб [5, с. 21-23].

В Україні служба інспекції і охорони праці на багатьох підприємствах є "слабкою ланкою" через неукомплектованість і відсутність спеціалістів з фаховою освітою та практичним досвідом. Проте і в цих умовах тільки за перше півріччя 2007 р. інспектори Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань внесли 2250 пропозицій роботодавцям щодо заборони подальшої експлуатації 2121 робочого місця, 113 дільниць та 16 цехів [2, с. 15-16].

Отже, незважаючи на те, що існуюча система пільг та компенсацій не відзначається високим рівнем впорядкування, недостатньо точними є використовувані показники та критерії їх отримання, суперечливими або відсутніми є деякі нормативно-правові акти, існують реальні шляхи її впровадження та оптимізації.

Список використаних літературних джерел:

1. Безпека праці: Європейські соціальні стандарти//Людина і праця. – 2005, № 4. – С. 15-16.

2. Скляренко Є. О. Виробнича безпека: аналізує профільний фонд/ Є. О. Скляренко // Людина і праця. – 2007, №7. – С. 15-16.

3. Дорошенко К. Г. Пільги і компенсації за роботу в шкідливих та важких умовах праці / К. Г. Дорошенко //Людина і праця. – 2009, № 8. – С. 20-22.

4. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера/ За ред. Романа Дяківа. – К.: Міжнародна економічна фундація. – 2000. – С. 290; 450.

5. Смакула Т.В. Змінити підходи у наданні пільг/ Т.В. Смакула // Людина і праця.– 2008, № 5. – С. 21-23.

6. Романчук О. О. Привернути увагу суспільства до проблем праці сільських дітей/ О. О. Романчук // Людина і праця. – 2008, № 6. – С. 18-20.