к.е.н., Чесноков В.Л.
ВПРОВАДЖЕННЯ БІРЖОВИХ
ОБЛІГАЦІЙ У ОБОРОТ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими
науковими чи практичними завданнями. Фінансова криза, на завершуючому етапі якої Україна судячи з усього перебуває,
показала особливу небезпечність похідних фінансових інструментів. Але певна
обережність, яку фінансова спільнота уже проявляє і буде проявляти по
відношенню до цих способів залучення коштів, існує на фоні настійливої потреби
реального сектора економіки у джерелах
задля післякризової реставрації економіки.
З іншої сторони, головні
організатори фінансування українського
господарського обороту – комерційні банки, чий діловий імідж суттєво постраждав
під час кризи, не можуть миттєво повернути собі довіру. Певне їх відторгнення з
боку власників вільних коштів, здається, має місце.
Ще якісь способи залучення ніколи не мали в Україні тотально-повсякденного
характеру. На рівні країни це починає вести до певного розриву між накопиченням і інвестуванням,
особливо для юридичних осіб, які останнім часом відверто не довіряють комерційним банкам.
Тому потрібні фінансові
інституції, технології або інструменти,
які напряму не заплямували себе під час останньої кризи. Їх пошук і
впровадження, на наш погляд, і є
головною проблемою моменту.
Аналіз
останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної
проблеми і на які спирається автор.
У світовій практиці
широко використовуються так звані «комерційні цінні папери». У деяких сусідніх
країнах, в першу чергу у Росії
адаптували їх до власних потреб у вигляді біржових облігацій (1).
Вивчення цього досвіду свідчить про
загальну позитивність цих фінансових інструментів для функціонування
національної економіки (2,3,5). У найзагальнішій
постанові питання українські фахівці вже звернули увагу на те, що альтернативою банківським кредитам щодо
залучення компаніями інвестицій може бути випуск біржових облігацій. (4)
Виділення невирішеної частини загальної
проблеми, котрим присвячується дана стаття.В Україні комерційні цінні папери аж ніяк не були
задіяні у поточній фінансовій кризі за відсутністю будь якої згадки про них у
нормативних документах. Тому слід проаналізувати, чи не можуть бути біржові
облігації тією новацією, що зламає
посткризову консервативність новоявлених тезавраторів і трансформує їх у
добропорядних і процвітаючих інвесторів очікуваного оживлення.
Формулювання цілей статті (постановка
завдання.)
Цілі статті:
1. Обґрунтувати
можливість спрощення емісійного процесу для
біржових облігацій.
2.
Визначити бажані параметри обігу цих фінансових
інструментів.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням
отриманих наукових результатів. Достатня громіздкість сучасного оформлення корпоративних облігацій є
суттєвою причиною існуючої перемоги банківського кредиту над облігаційною
позикою.
Справа у тому, що у банку можна взяти
багатомільйонний кредит, не виходячи за його межі і нікого особливо не
повідомляючи ні про початок залучення коштів, ні про його завершення. А
декілька сотень тисяч, які беруться через емісію облігацій потребують
цілої низки взаємодій з державними установами.
У всякого господарського гальма була є і буде більш ніж
благородна місія. У цьому випадку мова
йде про те, що облігаційний дефолт може зачепити широкий загал, ту людність,
яка не продумавши операцію вкладає туди
передостанні (в кращому випадку)
кошти і певна, що про її ризик повинен думати хтось, а від будь-яких
фінансових провалів їй можна позбавитись, якщо натиснути на владу.
Біржові облігації знімають проблему, тому що інвестори на
біржі є професійними учасниками, пройшли через спеціальну систему допуску до участі
у торгах і у своїй масі не є аматорами інвесторської справи.
Головним принципом повинне бути те, що біржові бонди
розміщуються під контролем біржі без спеціальної реєстрації у ДКЦПФР та деяких
подібних моментів, характерних для
інших типів облігацій. Алгоритм емісії
біржових облігацій десь може нагадувати
отримання кредиту у комерційному банку.
Спрощення можливе тому, що
біржа і без того отримує звітні фінансові дані підприємства, акції чи облігації
якого котируються на даній біржі і вона має поточне уявлення про їх
курс, причини курсових коливань, практично - про кредитоспроможність емітента. Звичайно, високонадійний
позичальник може розмістити такі облігації тільки на організаторі торгівлі, на
якому вже котируються його акції або облігації.
Після надання потенційним емітентом необхідного набору
документів (стандарти проспекту емісії біржових облігацій бажано
спростити), біржа дає дозвіл на разові
аукціони, електронну підписку чи бук-білдинг по облігаціям серед учасників
біржі, гарантуючі їм повернення коштів. Нагадаємо, що бук-білдінг – метод
розміщення, по якому здійснюється збір заявок про набуття фінансових
інструментів, формування книги (журналу) заявок, а після подачі заявок
укладаються договори про купівлю облігацій. Згідно правилам, у заявці інвестор
може вказати тільки один параметр угоди: кількість облігацій, ціну за облігацію
без вказання їх кількості або суму, на яку він готовий купити ці фінансові
інструменти.
Для нашої інвесторно-біржової системи бажано використання бук-білдінгу із
укладенням прелімінарних договорів або збору попередніх заявок потенційних інвесторів. Це полегшує
фінансові умови біржової операції для інвесторів, бо при поданні заявки у
торгову систему звичайно треба резервувати необхідні кошти у розрахунковій
палаті біржі. Деяким інвесторам краще, коли до вилучення коштів для резервування з їх обороту
підприємство-емітент розглянуло їх прелімінарну заявку та повідомило, що готове
задовольнити її на визначених умовах і при певних об’ємах.
Сам рівень компенсації біржі за гарантії має бути
предметом обговорення, торгу між біржею і підприємством – потенційним
емітентом. Якщо ризик неповернення покладається на біржу - вона є гарантом, то
біржа отримує від емітента й попередню сплату по гарантії. Якщо ризик
неповернення покладений на інших осіб, то біржа отримує лише плату за
реєстрацію емісії.
Звітність біржі повинна бути об’єднаною, а не по емісіям
і в кінці звичайного звітного періоду. Дуже бажано, щоб вона по стислості
нагадувала банківську звітність по кредитам. Тобто, біржа звітує, уділяючи
кожній окремій емісійній позичковій позиції
не більше уваги, ніж комерційний
банк окремій банківській кредитної позиції.
Весь час обороту біржові бонди можуть вільно переходити
від одного учасника біржі до іншого, а до позабіржових господарників лише у
спеціально обумовлених випадках, до фізичних осіб - непідприємців - хіба що у
спадок.
На поточному етапі розвитку української економіки біржові
облігації, на наш погляд, повинні давати лише «швидкі і короткі» гроші для фінансування обороту. Ще не час
(криза ще не збула себе повністю) і не місце (біржа повинна набути досвід) для
отримання довгих грошей на умовах, дещо полегшених організаційно. Наскільки
вони будуть дешеві чи дорогі, на наш погляд, спрогнозувати неможливо. На
першому етапі впровадження бондів, звичайно, емітентам прийдеться дещо
переплатити, тому що більшість інвесторів-біржовиків проявить обережність, буде
придивлятись до нового інструменту. У подальшому їх ціна, скоріше усього, буде
залежати від макроекономічних показників загального функціонування економіки.
Тенденція до фінансування капіталовкладень через біржові
облігації , що має місце у Росії, на наш погляд, дуже сумнівна і не відповідає характеру цього швидкоплинного
інструменту. Тому бажано зробити
максимальний період обігу українських облігацій не більше двох років. Це дозволить, наприклад, рефінансувати короткострокову
заборгованість, але не годиться для
фінансування програми капітальних вкладень, що передбачені стратегією розвитку
компанії у середньостроковій перспективі.
Біржові бонди повинні стати спеціалізованим інструментом по управлінню боргом, керуванню
короткостроковою ліквідністю господарства і оперативному закриттю касових
розривів. Вони дозволяють створити і
реалізувати систему безперебійного
фінансування поточного обороту, яка складається з набору траншей різного
об’єму, умов отримання і термінами
залучення до двох років. Зручність у
тому, що емітент більш вільно, ніж при отриманні кредиту у банку, може
визначати всі параметри траншів
відповідно до зміни економічної ситуації і потреб підприємства.
Висновки
з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку.
1. Біржова облігація – первинний
фінансовий інструмент боргового типу маючий розміщення і коло обігу лише на
певній фондовій біржі із спрощеним порядком випуску, що дозволяє залучати фінансові ресурси для поповнення
обігових коштів суб’єктів господарювання шляхом продажу цього цінного
паперу. Розміщення гривневих облігацій
надасть ослабленим кризою підприємствам можливість залучати кошти безпосередньо у власників вільних
коштів на вигідних умовах і оптимізувати портфель їх запозичень.
2. Із введенням біржових бондів
будуть диверсифіковані джерела фінансування і оптимізовані терміни кредитування
сучасного посткризового підприємства.
Література:
1. «Особенности эмиссии и
обращения биржевых облигаций» - статья 27.5.2. Федерального закона России «О рынке ценных
бумаг» // http//www.legalexp.ru
2. Вавулин Д. О появлении на российском фондовом рынке нового вида
ценных бумаг – биржевых облигаций //
Финанси и кредит - 2007. - № 5 (245). – с.18 – 23.
3. Семенкова Е.В. Кризис на фондовом рынке и новые возможности для
финансирования предприятий с помощью биржевых облигаций // Финансовый
менеджмент. – 2009. - № 3. – с. 31 – 36.
4. Проблеми функціонування
фондового ринку // Цінні папери України. – 2009. - № 43(585) - с. 6 – 7.
5. Кузнецов А. Биржевые облигации – надежный инструмент поддержания
ликвидности // Рынок ценных бумаг. – 2008. – № 55. – с. 11 – 13.