Экономические науки/12. Экономика сельского хозяйства.

Полеся В. М., Мельник В.Я., Недбалюк О.О.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

Напрями розвитку молочної галузі

Вінницької області

Молочне скотарство є однією з провідних галузей сільського господарства Вінницької області. Це історично сформований напрям діяльності, оскільки цей регіон має сприятливі природно-економічні умови для розвитку молочного скотарства та відносно міцну базу переробки молока. За показниками рівня виробництва молока на душу населення та чисельністю поголів'я великої рогатої худоби Вінниччина займала одне з провідних місць серед областей України. Однак адаптація галузі молочного скотарства Вінницької області до ринкових умов супроводжувалась негативними явищами в процесі виробництва, реалізації та споживання продукції скотарства. Трансформація економічних відносин в процесі виробництва призвела до збільшення частки дрібнотоварних господарств та натуралізації виробництва, в процесі реалізації – до зростання кількості неефективних каналів продажу та появи неринкових каналів, у процесі споживання – до зменшення частки молока у формуванні енергетичної цінності добового раціону пересічного громадянина.

На ринку молока Вінницької області відбувається нестача сировини, обсяги якої відчутно зменшуються щороку. Теоретично підприємства області мають все необхідне для розвиту галузі, починаючи з кормової бази і традицій ведення виробництва в галузі і закінчуючи доступом до новітніх світових технологій у цій галузі. Практично ж типовими проблемами для переважної більшості господарств є недосконалість технологій утримання, годівлі та доїння, що обумовлює виробництво молочної сировини низької якості, ресурсний дефіцит, недосконалість цінового механізму, економічні відносини між переробними підприємствами та виробниками молочної сировини залишаються неврегульованими. Внаслідок сукупності об'єктивних і суб'єктивних причин молочне скотарство суспільного сектору області зазнало істотних негативних змін. Тому перед галуззю постало питання проведення комплексної оцінки стану молочного скотарства та визначення шляхів підвищення його ефективності [3].

До 1991 р. обсяги виробництва продукції молочної галузі у господарствах Вінницької області зростали. Але вже з наступного року в галузі молочного скотарства Вінницької області відбувались процеси, характерні для трансформаційного періоду. Зазнали суттєвих змін кількісні та якісні показники виробництва продукції галузі. Це було спричинено як суттєвою зміною системи заготівлі та ціноутворення на дану продукцію, так і зниженням платоспроможності населення. Внаслідок збитковості або низької рентабельності молочної продукції господарства почали масово збувати поголів'я корів, яке з 1990 р. скоротилось на 241,3 тис.гол, або в 2 рази (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка поголів'я корів та виробництва молока в Вінницькій області

(всі категорії господарств)

Роки	Поголів'я корів, тис. гол.	Виробництво молока		Темпи росту (+), зниження (-) виробництва молока, %
		всього, тис. т	на 1 особу, кг
1990	433,9	1276,9	665,1	х
1995	369,1	938,1	498,4	- 26,5
2000	275,9	654,9	363,6	- 30,2
2003	247,8	778,4	446,1	+18,8
2004	235,9	771,5	446,4	- 0,9
2005	230,8	849,0	496,2	+10,0
2006	217,4	851,6	502,7	+0,3
2007	208,7	829,8	494,1	- 2,6
2008	192,6	840,1	504,2	+1,2

Починаючи з 1990 р. почало суттєво знижуватись і виробництво молока. В 2008 р. загальний обсяг виробництва молока зменшився на 436,8 тис. т, або на 34 %. Спад обсягів загальнообласного виробництва молока, який розпочався в 1990 р., було частково призупинено в 2003 р. У 2005 р. виробництво молока по всіх категоріях господарств дещо зросло, така тенденція продовжувалась до 2006 р [2].

У валовому виробництві молока протягом останніх років приватний сектор продовжує відігравати визначальну роль. Господарствами населення в 2008 р. було вироблено 715,3 тис. т., що на 220,6 тис. т. більше ніж в 2001 р. Тенденція до зростання спостерігається протягом усього аналізованого періоду. Негативні тенденції розвитку молочної галузі останнім часом дуже загострилися. Постійно втрачає свої позиції суспільний сектор виробництва. В 2001 р. поголів'я корів в сільськогосподарських підприємствах склало 38,6 % від загального поголів'я в усіх категоріях господарств. В минулому році цей показник склав лише 19 %. Аналогічна тенденція спостерігається і по такому показнику як місце сільськогосподарських підприємств в виробництві молока (таблиця 2). Займаючи в структурі поголів'я корів в 2001 р. 38,6 % сільськогосподарські підприємства виробили лише 31,1 % молока. За період з 2001 по 2008 рр. показник питомої ваги поголів'я корів зменшився на 19,5 п. або в 2 рази, тоді як питома ваги молока вироблена цією категорією господарств зменшилась на 16,3 п.

Таблиця 2

Місце сільськогосподарських підприємств та господарств населення в галузі молочного скотарства Вінницької області

Роки	Сільськогосподарські підприємства			Господарства населення
	Питома вага, %		Надій на 1 корову, кг	Питома вага, %		Надій на 1 корову, кг
	у поголів'ї корів	у валовому виробництві молока		у поголів'ї корів	у валовому виробництві молока
2001	38,6	31,1	2148	61,4	68,9	2994
2002	35,1	28,4	2309	64,9	71,6	3212
2003	29,2	21,7	2024	70,8	78,3	3390
2004	25,3	19,7	2383	74,7	80,3	3473
2005	23,1	17,8	2834	76,9	82,2	3905
2006	21,4	16,7	2914	78,6	83,3	3943
2007	19,6	15,7	3131	80,4	84,3	4044
2008	19,1	14,8	3363	80,9	85,2	4211

Скорочення поголів'я тварин виправдане лише у випадку прискореного нарощування їхньої продуктивності, а цього в області не відбулося незважаючи на те, що середньорічний удій молока від однієї корови в сільськогосподарських підприємствах зріс за останні 8 років на 1215 кг, або на 56,6 %. Якщо в 1995 р. показник знаходився на рівні 2111 кг (зниження продовжувалось до 2004 р. включно), то в 2008 р. рівень продуктивності склав уже 3363 кг. Однак темпи зростання є невисокими. В господарствах населення даний показник є вищим – відповідно на 24 % в 1995 р., та на 25 % в 2008 р.

За аналізований період відбувся перерозподіл обсягів виробництва молока між сільськогосподарськими підприємствами та господарствами населення. Питома вага сільськогосподарських підприємств у виробництві молока послідовно зростала, і в 1986 – 1999 рр. становила 74,7 %, але за останні двадцять років цей показник значно знизився. В 2006 – 2008 рр. він знаходився на рівні 15 – 17 %. Причинами втрати позиції сільськогосподарських виробників у виробництві продукції галузі молочного скотарства є скорочення поголів'я, погіршення кормової бази, збитковість виробництва та ін. Але основним чинником скорочення виробництва є зниження купівельної спроможності населення, для якого роздрібні ціни на молоко є занадто високими. Виробництво молока в області на душу населення перевищує його споживання. Виробництво молока на душу населення послідовно збільшувалось тільки за період з 1981 р. (484 кг) по 1990 р. (665 кг), споживання відповідно з 237 кг до 323 кг [2].

Однак, з 1990 року ми спостерігаємо різке зниження значень даних показників. Найнижчі значення ці показники мають в 1999 році. Так виробництво молока на душу населення в 1999 році склало 376 кг, а споживання всього 204 кг. Тобто, за 9 років показники виробництва і споживання молока на душу населення в Вінницькій області зменшились майже в 2 рази, зростання виробництва молока на 1 особу в 2008 р. до 504 кг не може стати свідченням того, що галузь вийшла з кризи.

Сучасна ситуація вимагає наукової розробки і запровадження у виробництво ефективних заходів по забезпеченню населення області молоком за рахунок власного виробництва. Забезпечити це зможе лише крупнотоварне виробництво. Важливим аргументом на захист крупних підприємств є те, що сучасні технології виробництва молока на промисловій основі вимагають значних розмірів ферм. Це не менше 100 – 150 голів. Тільки при таких розмірах ферм, як свідчить виробничий досвід, застосування передових технологій виробництва молока є економічно виправданим і ефективним. Але ці підприємства повинні працювати на такій же приватній основі і їх працівники повинні мати такий же приватний інтерес щодо кінцевих результатів, як й дрібні приватні власники [3].

Об'єктивна необхідність зупинення негативних процесів, що відбуваються в молочному скотарстві, розв'язання проблем функціонування галузі зумовлюють і необхідність удосконалення державного механізму регулювання молочного ринку. Основними функціями такого механізму мають стати: регулювання співвідношення попиту та пропозиції відповідно до змін виробництва в напрямі максимальної відповідальності суспільним потребам; формування параметрів виробництва з урахуванням інтересів та реакції споживача; розвиток підприємницької діяльності, визначення її ефективності та винагородження виробників; організація ділових контрактів між виробниками та споживачами, що перетворюються надалі на сталі економічні зв'язки; підготовка достовірної економічної інформації для прийняття оптимальних рішень [1].

Крім цього, на нашу думку, до концептуальних напрямів державної політики має бути віднесено: доплата виробникам за якісне екологічно чисте молоко; розроблення державних програм розвитку селекційно-племінної роботи в молочному скотарстві, пільгове кредитування виробників молока; державна підтримка в постачанні обладнання для молочних ферм і комплексів на умовах лізингу; сприяння розвитку інтеграційних процесів між виробниками молока, переробниками молочної сировини і реалізаторами молочної продукції; удосконалення митно-тарифного захисту вітчизняних виробників молока та молочної продукції [4].

Таким чином основними напрямами розвитку галузі молочного скотарства Вінницької області мають стати: поліпшення якісного складу поголів'я; охоплення селекційно-племінною роботою особистих селянських і фермерських господарств; перехід на сучасні технології утримання корів, доїння і вчасного охолодження молочної сировини; відновлення роботи великих сучасних молочних комплексів; кадрове забезпечення виробників молока та молочної продукції і поліпшення професійного рівня їх фахівців; об'єднання виробників молока в кооперативи; пропаганда передового досвіду кращих підприємств молокопродуктового підкомплексу України та переваг вітчизняної молочної продукції; сприятлива цінова політика для виробників молока, запровадження системи моніторингу цін на молоко та молочну продукцію; удосконалення кормовиробництва та кормової бази.

Література:

1. Вітковський М.П. Посилення ролі держави при переході до ринку // Економіка АПК. – 1999. - №1. – С. 134.

2. Моргун О.В. Напрями розвитку молочної галузі та молокопереробної промисловості // Економіка АПК. – 2009. - №7. – С. 62.

3. Саблук П.Т. Економічні інтереси як основа розвитку аграрного виробництва // Економіка АПК. – 2004. - №8. – С. 4-6.

4. Канцевич С.І. Державний механізм регулювання ринку молока // Економіка АПК. – 2008. - №9. – С. 133.