Економіка /10. Економіка підприємства

К. е. н. Кудирко О. М., Кудирко І. О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ХАРЧОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

В умовах глобалізації світової економіки, ринкових трансформаційних перетворень на вітчизняних підприємствах і пов’язаної з цим розвитком конкуренції товаровиробників особливої актуальності набувають проблеми розробки та впровадження організаційно-економічних важелів управління підприємствами, забезпечення їх динамічного і безпечного розвитку, підвищення конкурентоспроможності. Великого значення ці питання набувають для харчових підприємств. Застарілі технології, зношеність обладнання, невідповідна сучасним вимогам споживачів продукція, низький рівень організації виробництва на більшості підприємствах цієї галузі вказують на необхідність впровадження заходів інноваційної спрямованості.

         Питання впровадження інновацій на підприємства харчової промисловості досліджують  Й.Шумпетер, К.Фрімен, Б.Твіс, О.Амош, В.Геєць, Н.Лапіна, В.Мамутова та багато інших вітчизняних і закордонних науковців. Саме велика кількість різних підходів до визначення та використання концептуальних положень інноваційного механізму підприємств           зумовлює необхідність у подальших дослідженнях із їх систематизації та узагальнення [1].

Основними джерелами інвестування харчової промисловості нині є власні кошти підприємств, іноземний капітал і державні капітальні вкладення. Через великі ризики, сектор кредитних та банківських послуг майже не виявляє інтересу до процесів інвестування, особливо в таких галузях, як спиртна і цукрова. Внутрішні приватні інвестиції й заощадження, за невеликим винятком, також не відіграють великої ролі в інвестиційному забезпеченні галузі.

         Державні капітальні вкладення нині спрямовуються, головним чином, на відтворення та розвиток матеріально-технічної бази підприємств, які перебувають у державній власності, проте незначний обсяг коштів не дає змоги підтримувати виробничі фонди підприємств у належному стані. Нестача бюджетних коштів обмежує роль держави у здійснені структурної й науково-технічної політики в галузі.

         Перехід підприємств харчової промисловості на ринкові засади господарювання передбачає переорієнтацію економічного і соціального їх розвитку на інновативно-інноваційний шлях. Сутність такого розвитку полягає у постійному процесі вдосконалення технологічних, економічних, екологічних, соціальних складових системи виробництва продовольчої продукції з метою підтримання належного статусу конкурентоспроможності продукції. Слід зазначити, що проблема переходу на інновативно-інноваційний шлях розвитку має системний характер, тобто повинна вирішуватися не тільки на рівні окремих галузей, але й також на рівні всієї системи агропромислового виробництва і економіки країни в цілому.

Основними економічними проблемами розвитку харчової промис­ловості в умовах перехідної економіки, вирішення яких має першочергове значення для забез­печення стабільного ефективного функціонування цієї комплексної галузі, є наступні [2]:

-         своєчасне забез­печення розробки і реалізації системи довгострокових, середньо­строкових і коротко­строкових прогнозів, програм і планів її розвитку, які повинні визначати магістральні напрями збалансування суспільних потреб і ресурсів виробництва та споживання продовольчих товарів, їх науково-технологічного, організаційно-управлінського, сиро­вин­ного й матеріально-технічного забезпечення у відповідності з конкретними умовами і вимо­гами соціально-економічного розвитку країни та її регіонів;

-         обґрунтування наукових засад розвитку харчової промис­ловості, зокрема методологічних і методичних основ оцінки рівня та ефективності її розвитку в різних вимірах – глобальному, державному та регіональному;

-         виз­начення, кількісний і якісний вимір ринку продукції харчової промисловості, обґрунтування стратегічних напрямів його розвитку з урахуванням специфічних особли­востей його функціонування в країні та окремих її регіонах;

-         забез­пе­чення формування сталої, розвиненої сировинної бази розвитку харчової промис­ловості, продуктових підкомплексів і підприємств;

-         розвиток суспільних форм органі­зації виробництва в галузевих господарських ланках харчової промис­ло­вості, зокрема, таких із них, як концентрація, спеціалізація, диверсифікація, коопе­ру­вання та комбінування виробництва;

-         оптимізації її територіальної організації, вирішення якої потребує наукового обґрунтування забезпечення ефективної регіо­нальної спеціалізації виробництва харчових продуктів;

-         формування ефективної організаційної структури управління харчовою промисловістю та її складовими ланками;

-         створення розвиненої, що відповідає теперішнім вимогам науково-технологічного прогресу, матеріально-техніч­ної бази її підприємств і виробництв, яка дозволить докорінно підвищити  ефектив­ність виробництва продовольчих товарів, їх конкурентоспроможність, посісти пере­дові позиції на світових і регіональних ринках продовольства;

-         формування ефективної організаційної структури управління харчовою промисловістю та її складовими ланками;

-         ство­рення ефективного економічного механізму управління розвитком харчової промисловості, її галузями, підгалузями і підприємствами.

         Отже, засади удосконалення механізму активізації інноваційної діяльності харчових підприємств включають такі особливості як: підвищення ролі наукових і технологічних факторів у забезпеченні сталого функціонування промисловості; збереження, розширення та ефективне використання науково-технічного потенціалу; технологічне переобладнання і структурна перебудова виробництва; збільшення експортного потенціалу за рахунок наукомістких галузей виробництва, зменшення залежності країни від імпорту; необхідність інновативно-інноваційної спрямованості функціонування підприємств харчової промисловості в контексті загального посилення інноваційних процесів в економіці.  А практичне втілення інновативно-інноваційної спрямованості є тривалим, суперечливим та багато етапним процесом.

 Список використаної літератури:

1.            Кропивко М. Ф. Удосконалення системи державного і регіонального управління соціально-спрямованим агропромисловим виробництвом // Економіка АПК. – 2008. – №2. – С. 25-30.

2.            Саблук П. Стан і перспективи розвитку агропромислового комплексу України // Економіка України. - 2008. - №12. – С. 4-19.

3.            Щекович О. С. Використання зарубіжного досвіду державного регулювання економіки АПК в Україні // Економіка АПК. – 2009. - №1. – С. 140- 146.