Економіка / Економіка підприємства

Шапкіна В.В.

Науковий керівник Супрун С.Д.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Стратегія впровадження інновацій на підприємстві

На сьогодні ефективна інноваційна діяльність є основою економічного зростання як окремо взятого як окремо взятого підприємства чи галузі, так і регіону чи країни загалом. Інновації набувають все більшої актуальності оскільки світ вступив в епоху «інтелектуальної економіки», де основними джерелами добробуту та визначними факторами виробництва стають нововведення та творчі досягнення людей . Саме вони дають змогу підприємству здобути значних переваг у конкурентному середовищі і зайняти панівне становище у своїй ніші шляхом створення нового продукту, впровадження технічного процесу або економіко-організаційної методики, що спрямовані на вдосконалення виробництва, покращення якості споживання, рівня життя.

Тобто, найбільших комерційних успіхів досягають економічні суб’єкти, що функціонують на принципах інноваційної діяльності. Забезпечення постійного потоку нововведень у виробництво, їхня реалізація - найважливіша функція управління більшості промислових компаній. П. Друкер стверджував, що незалежно від виду діяльності підприємства існує два види інновацій – інновації на товари та послуги; інновації в різних професійних навиках і діяльності, які необхідні для виробництва цих же товарів чи послуг [1].

Головною проблемою управління інноваціями є вибір стратегії підприємства. Найважливішим завданням є вироблення стратегії, яка забезпечує можливість гнучкої зміни пропорцій між темпами розвитку наукового, технічного та виробничого потенціалів. Нижче запропонований алгоритм стратегічного планування інноваційної діяльності підприємства[1].

Головною проблемою управляння інноваціями є вибір інноваційної стратегії підприємства. Стратегічне планування пов’язане з глобальними цілями підприємства, зорієнтоване на майбутнє і дає оцінку чинникам зовнішнього середовища, на які підприємство не може мати впливу[2]. Тобто, можна розробити алгоритм стратегічного планування інноваційної діяльності підприємства (рис. 1) [1].

Етап 2. Формування стратегії розвитку підприємства

Етап 3. Розробка та впровадження стратегії розвитку підприємства

		Оцінка та аналіз внутрішнього середовища: -аналіз наявного економічного потенціалу підприємства
Оцінка та аналіз зовнішнього середовища: -аналіз ринку; -умов господарювання; -правового поля

Етап 5. Формування стратегії інноваційної діяльності

Етап 6. Розробка альтернативних варіантів інноваційної діяльності

так

Етап 7. Аналіз та оцінка альтернатив інноваційної діяльності

ні

Рис. 1 Алгоритм стратегічного планування інноваційної діяльності підприємства

Усяке нововведення веде до порушення рівноваги, стійкості системи підприємства, змінює його параметри, викликає в ній внутрішнє напруження, оскільки зміна одного елементу в системі веде до змін стану всіх інших. Неминучою стає перебудова організації в цілому [3]. Але при цьому слід враховувати, що економіка кожної національної держави, її структура, технологічні потреби, наявні наукові наробітки своєрідні і неповторні.Тому механічний перенос навіть супер інноваційних технологій у «чуже» середовище може виявитися не творчим, а руйнівним [4].

Також кадрова складова ресурсного потенціалу підприємств відіграє вирішальну роль у забезпеченні економічного зростання країни, підвищенні ефективності її інноваційного розвитку, виробництва матеріальних і нематеріальних благ та якості життя населення. [2]

Лідерами інноваційного розвитку являються США, Японія та деякі країни Західної Європи. В наслідок розпаду соціалістичного табору та СРСР утворилась група країн з відносно розвинутим науково-технічним сектором, який виявився нездатним пристосуватись до ринкових умов. В окремих наукових і технологічних напрямах республіки Радянського Союзу, в тому числі і Україна, були якщо і не світовими лідерами, то, принаймні не відставали від них. Однак за останні 10-15 років спостерігається процес поглиблення розриву в технологіях та розвитку науки не тільки між Україною та світовими лідерами, а й відставання від країн Південно-східної Азії, Бразилії, Китаю [5].

Тобто, Україні доцільно скористатися досвідом інших країн для активізації розвитку інноваційної сфери, розробити стратегію розвитку та специфіку державного правління, виконати першочергові завдання з підвищення інноваційного потенціалу та створити сприятливі умови для збільшення капіталовкладень в інноваційну сферу.

Інноваційний розвиток країн іде шляхом створення інноваційних структур. Приблизно 200 інноваційно-технологічних центрів працюють сьогодні в Німеччині. У Китаї понад 10 років реалізується програма інноваційно-технічного розвитку країни, створено 52 технопарки, в кожному з яких функціонує до трьох інноваційних центрів, які створюють умови для підтримки інноваційного підприємництва. Особлива увага в багатьох країнах надається сьогодні технопаркам як одній з найефективніших форм підвищення ефективності інноваційної діяльності[1]. «Economix» відмічає, що все більшої популярності набуває концепція «відкритих інновацій», коли нові цікаві ідеї розробляються за межами відомих компаній. Так, «Procter & Gamble» розширює співпрацю з університетами, постачальниками та винахідниками, не працюючими в даній компанії, пропонуючи їм винагороду. Менш ніж за 10 років доля «сторонніх» ідей, що застосовуються у виробництві нових товарів «P& G», піднялась з 20 до 50%. На думку керівництва компанії, це стимулювало інноваційний процес і становило основну причину росту об’єму виробництва в 2001-2006 рр. на 6% у рік і підвищення щорічного прибутку у три рази – до 8,6 млрд. дол. США. На сьогодні ринкова вартість акціонерного капіталу «P & G» перебільшує 200 млрд. дол. США [3].

Отже, можна зробити висновок, що у сучасних умовах знання набули статусу економічного ресурсу, а інформаційні технології повністю змінили світове господарство. Тому, для покращення ефективності роботи фірми слід розробляти алгоритм стратегічного планування інноваційної діяльності підприємства та широко впроваджувати його.

Література:

1. Шаманська О.І. Стратегічне планування інноваційної діяльності в системі ресурсного потенціалу підприємства//Актуальні проблеми економіки.- 2009.-№6.-С.164-169.

2. Кузнецова Н.Б. Кадри інноваційного типу: сутність, значення та особливості формування в умовах розвитку інноваційної економіки//Актуальні проблеми економіки.-2009.- №6.-С.115-121.

3. Назарчук В. Л. Современные общемировые тенденции развития инноваций // Актуальні проблеми економіки.–2008. - №9. – С.25 – 30.

4. Гончарова Н.П. Інноваційна економіка: проблеми і пріоритети//Актуальні проблеми економіки.-2009.-№6.-С.11-19.

5. Михайловська О. Інноваційний прорив України: політичний міф чи реальна можливість у глобалізованому світі // Економіст. – 2008. - №8. – С.34 – 38.