Економіка / Економіка підприємства

Кавун О.В.

Науковий керівник Супрун С.Д.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Про деякі підходи до визначення сутності конкурентоспроможності підприємств

Поняття «конкурентоспроможність» є одним з базових у ринковій економіці, актуальність цієї теми полягає у необхідності розвитку стратегічної культури управління підприємствами, тобто намаганні здобути більш вигідне становище, отримати та втримати кращі результати, максимально подбати про свої перспективи за рахунок проведення своєчасного аналізу позицій підприємства на тій часточці ринку, яка йому належить.

Як зазначає А.М.Грод, конкурентоспроможність ринкової структури - це можливість ефективно розпоряджатися власними й позиковими ресурсами в умовах конкурентного ринку. Поняття конкурентоспроможності містить у собі великий комплекс економічних характеристик, які визначають місце ринкової структури на галузевому ринку (національному або світому). Цей комплекс може включати характеристики товару, обумовлені сферою виробництва, а також чинники, які формують у цілому економічні умови виробництва і збуту продукції. Водночас визначення конкурентоспроможності ринкових структур вимагає теоретичного розуміння середовища, в якому вони функціонують[1].

Так, в економічній теорії залежно від ступеня досконалості конкуренції виділяють різні типи ринкових структур.

Досконала конкуренція (вільна) формується за умови, що виробництвом товару займається велика кількість самостійних підриємств (фірм). У цьому випадку однорідна продукція виробляється великою кількістю товаровиробників-конкурентів, кожен з яких окремо не може суттєво впливати на рівень ринкових цін. Варто зазначити, що вільна конкуренція була панівною на перших стадиях розвитку ринкової економіки, коли її суб’єктами були розпорошені и порівняно невеликі підприємства (фірми), які виробляли товари для збуту на невідомий ринок за умов анонімного попиту.

Недосконала конкуренція (монополія) виявляється в тих випадках, коли окремі товаровиробники можуть впливати на рівень цін. Таким чином вони отримують можливість одержувати монопольний прибуток.

Економічна наука використовує термін «монополія» для характеристики ситуації, коли окрема фірма чи підприємство є єдиним виробником унікальної продукції і внаслідок цього може контролювати випуск продукції значної частини або навіть цілої галузі.

Формами недосконалої конкуренції є також монопсонія, олігопсонія, дуополія. Розглянемо більш детально ці форми.

Так, монопсонія – це ринок із багатьма продавцями і лише одним покупцем.

Олігопсонія – це тип ринкової структури, за якої існує невелика вузькоспеціалізована група покупців певного товару.

Дуополія – це ринок, на якому існують тільки два постачальники певного товару, до того ж між ними повністю відсутні монополістичні угоди про ціни, ринки збуту тощо.

На думку Циганюк О.О., в умовах сучасної ринкової економіки підприємство може успішно протистояти негативному впливу різноманітних чинників зовнішнього середовища, забезпечувати свій розвиток лише за наявності стійких конкурентних переваг. Як відзначає автор, уміння бачити перспективу підприємства з урахуванням різноманітних чинників його внутрішнього і зовнішнього середовища є однією з найважливіших умов ефективного управління ним [2].

Так, аналізуючи різні підходи до пояснення природи конкурентоспроможності підприємства й національної економіки, М. Портер [3] дійшов висновку, що конкурентна перевага як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках залежить від наявності й ефективності використання ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємства.

Конкурентна перевага – рівень ефективного використання наявних у розпорядженні підприємства всіх видів ресурсів, а також накопичення їх для майбутнього споживання. Розрізняють зовнішню та внутрішню конкурентні переваги.

Зовнішня конкурентна перевага – це перевага у властивостях товару, яка створює цінність для покупця завдяки повнішому задоволенню його потреби. Ця перевага збільшує ринкову силу підприємства, тому вона може змусити ринок підняти ціну продажу вище, ніж пріоритетний конкурент, який володіє такою перевагою (іноді її називають перевагою в ціні товару). Оцінкою такої сили можна вважати еластичність попиту за ціною.

Внутрішня конкурентна перевага – це перевага підприємства у витратах виробництва, яка створює цінність для виробника внаслідок вищої його продуктивності. Внутрішня перевага забезпечує підприємству більшу стійкість до зниження ціни продажу, яка нав’язана ринком або конкурентами, та вищу рентабельність.

Окрім того, як стверджує Дащенко А., для ефективного господарювання у конкурентному середовищі підприємство повинно проводити аналіз цінової політики конкурентів, що надасть уявлення про ситуацію на ринку і про місцезнаходження продукції підприємства відносно товарів-аналогів його конкурентів. А це, в свою чергу, сприяє вчасному прийняттю оптимальних оперативних і стратегічних рішень, що позитивно впливає на результати діяльності підприємства [4].

Щодо стратегії конкуренції підприємства, то у своїй праці Ребенок А.В. виділив деякі її види, використовуючи певні критерії оцінки. Так, залежно від стадії життєвого циклу підприємства, автор виділяє стратегію на стадії зародження (концентрація зусиль, швидкий ріст, досягнення рівня конкурентів, підсилення конкурентних позицій), росту (лідерство у витратах, утримання частки ринку, підсилення конкурентних позицій, концентрація зусиль, швидкий ріст, диференціація продукції), зрілості (утримання частки ринку, утримання конкурентних позицій, швидкий ріст зі збільшенням виробництва, оновлення продукту), спаду (утримання конкурентних позицій, утримання ніші, вихід з ринку, вихід з галузі).

Залежно від розміру організації виділяється стратегія малих, середніх та великих підприємств. Залежно від ступеня ризику – мало ризикові стратегії, середньо ризикові, дуже ризикові. За схильністю керівника до ризику – схильний, несхильний. За рівнем стратегічного потенціалу – високий потенціал, середній, низький. Залежно від форми власності розрізняється стратегія конкуренції державної форми власності, комерційної та змішаної. Залежно від пріоритетів, інтересів вищого керівництва – активна діяльність, пасивна діяльність [5].

Отже, конкурентоспроможність є одним із ключових понять у ринковій економіці. Саме тому вивчення та оцінка середовища, в якому працює підприємство, визначення його конкурентних переваг та розроблення відповідної конкурентної стратегії посідає одне з найважливіших місць у процесі його ефективного господарювання.

Література:

1. Грод А.М. Теоретичні засади формування конкурентоспроможних ринкових структур // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №7. – С. 91-97.

2. Циганюк О.О. Аналіз позиції підприємства в конкурентній боротьбі за методом конкурентних переваг // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №9. – 155-161.

3. Портер М. Стратегія конкуренції / Пер. С анг. – К.: Основа, 1998. – 309 с.

4. Дащенко А. Методологія аналізу цінової політики конкурентів на товарному ринку // Економіст. – 2009. - №12. – С.48-51.

5. Ребенок А.В. Вибір стратегії конкуренції промислового підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №11. – С.125-129.