Асистент кафедри обліку і аудиту

Дніпропетровського державного аграрного університету

Бардадим Марія Василівна

До питання балансу зерна в Україні

Дані щодо балансу зерна в Україні дають можливість визначити внутрішні витрати зерна, у цілому, що більш-менш відповідає тим потребам, які сформувалися протягом останніх років в Україні (таблиця 1). Зрозуміло, щоб уникнути річних коливань необхідно використати середньорічні дані за період 2004-2008 рр.

Таблиця 1

Напрямки внутрішніх витрат зерна за 2004-2008 рр.

у розрахунку на один календарний рік

	млн. т.	У відсотках до внутрішніх витрат
Внутрішні витрати, всього	25,3	100
У тому числі посівів	3,4	13,4
На корм	13,6	53,8
Переробка на нехарчові цілі	0,9	3,6
Фонд споживання	7,4	29,2

Розраховано за даними: Статистичний щорічник “Сільське господарство України за 2008 рік” – Держкомстат України, 2009. – С. 75.

Зазначимо, що за період 2004-2008 рр. виробництво зерна істотно коливалося – мінімум у 2007 р. – 29,3 млн. т., максимум у 2008 р. – 53,3, тобто майже в два рази більше. Водночас, як свідчать дані балансу зерна, усі напрями його внутрішнього використання і передусім головні – на кормові і продовольчі цілі залишилися практично незмінними.

Тенденції, що спостерігають протягом останніх років у балансі виробництва та використання зерна, є майже незмінними за показником головних напрямів внутрішнього використання: на кормові та продовольчі цілі. Тому для потреб України в найближчий період достатньо 25-27 млн. тонн збіжжя щорічно. Але очевидно, що обсяги виробництва на перспективу перевищуватимуть внутрішні потреби. Від 8 до 15 млн. тонн зерна – це той надлишок, який постійно провокуватиме напругу на ринку, допоки не запрацюють на повну потужність програми з виробництва біопалива та не подолає глибоку кризу галузь тваринництва.

Таким чином, відповідно обсягів виробництва зерна, у контексті потреб, що склалися на сьогодні, тобто абстрагуючись від аспекту ефективності зерно комплексу, можна стверджувати.

По-перше, в останні роки і на сьогодні внутрішня потребі в зерні України становить 25-26 млн. тонн, що менше його валових зборів на 14-15 млн. тонн. Тобто рівень продовольчої безпеки щодо зерна досить високий.

По-друге, не простішим і однозначним є питання щодо перспектив обсягів виробництва зерна і раціональних напрямів використання надлишків над внутрішніми потребами його використання. Тут потрібно виходити з того незаперечного фактору, що у сучасному світі для будь-якої країни власними силами практично не можливо забезпечити нормальне функціонування економіки. В останні десятиліття посилився процес інтернаціоналізації і глобалізації національних економік. Зокрема Україна набула статус країни з ринковою економікою, прийнята до СОТ. Якщо відносно імпорту є чимало проблем зі вступом України до СОТ, то на експорт зерна це, напевне, вплине позитивно.

Водночас зазначимо, що Україна ще не має стабільної ніші на міжнародному ринку зернових, на яку вона може надійно опиратися. Адже більшість нетрадиційних імпортерів українського зерна купували його тому, що воно було порівняно дешевим. Тобто нерідко користуються ситуацією, щоб поповнити свої запаси.