Педагогічні науки/ 6.Соціальна педагогіка

Золотарьова О.В.

Українська інженерно-педагогічна академія

Соціальне становлення студентської молоді у вищих навчальних закладах

В умовах становлення України, утвердження подальшої демократизації життя, радикальної соціально-економічної реформи суспільства гостро постає питання про народження громадянина нової формації, свідомого, творчого, здатного до плідної праці в різних сферах суспільного життя. У підготовці такої людини особливу роль виконує вищий навчальний заклад, де формується майбутнє нації, її суспільний і культурний генофонд, що, у свою чергу, виступає надійним чинником утвердження прогресивного в розвитку держави, удосконалення людських стосунків.

Тому виявлення специфіки соціального становлення студентів в сучасних умовах є однією із актуальних проблем педагогічної науки.

Розв’язання цієї проблеми ставить перед наукою завдання, які випливають із основних положень Закону про освіту, державної національної програми «Освіта України ХХІ століття». Зокрема, в останній чітко визначається, що в «основу національного виховання мають бути покладені принципи гуманізму, демократизму, єдності сім’ї і школи, наступності та спадкоємності поколінь».

Вища школа, беручи активну участь у вдосконаленні виробничих сил, створенні об’єкта суспільства з ринковою економікою, здійснює істотний вплив на темпи, якість і засоби реалізації соціальної і економічної політики оновлення України. Цей вплив конкретно відображається в кадровому забезпеченні соціально-економічного, науково-технічного і культурного прогресу, підвищенні культури управління і виробництва, ефективності наукових досліджень, у розвитку відповідального ставлення до праці, в підвищенні рівня освіти і кваліфікації, в рості творчої активності і духовних потреб студентів.

Щоб внесок вищої школи у кадрове забезпечення перебудови був дійовим і впливовим, необхідно здійснювати впровадження нових соціальних програм в теорію і практику соціального виховання сучасного спеціаліста.

За останнє десятиріччя докорінно змінилися цілі і завдання виховання студентської молоді, зміст цього процесу, методи і умови соціального становлення особистості. Все це потребувало певної переоцінки того стану, який склався у вищій школі, і здійснення пошуків нового підходу до вихідних позицій у вихованні студента. В результаті викристалізувався складний аспект у становленні особистості студента - соціалізація як об’єктивний соціально-педагогічний процес.

Соціалізація особистості - багатогранний, складний процес, який включає педагогічні (виховання і самовиховання) і соціальні (об’єктивні умови життєдіяльності, соціальні інститути) впливи, які відбиваються у поглядах і поведінці студентів, взаємопов’язані і виступають у сукупності, забезпечуючи як безпосередній, так і опосередкований вплив на особистість студента. При цьому вищий навчальний заклад як соціальний інститут виступає важливим і незамінним фактором мікросередовища, індивідуалізує процес соціалізації і відіграє в ньому домінуючу роль.

Соціалізація студентської молоді - це багатогранний процес, що розглядається як важлива мета саме практичного плану.

У сучасній науці проблема соціалізації особистості студента розглядається у кількох напрямках:

а) формування студента як особистості, яка здатна виконувати функції громадянина держави;

б) формування студента як особистості, яка оволодіває нормами моралі свого народу, його національними традиціями, звичаями і вчиться використовувати їх у своїй практичній діяльності як конкретне «Я»;

в) формування студента як особистості, що готується до високоефективної праці в сфері матеріального та духовного виробництва;

г) формування студента як особистості, яка готується до виконання в суспільстві соціальної ролі інтелігенції.

У наукових працях спостерігається спроба пояснити закономірності взаємозв’язку цих кількох напрямків, що викликало необхідність дослідити ефективність дії одного напрямку через другий. Розв’язання цієї проблеми простежується в кількох аспектах:

філософському (А.Г.Асмолов, С.С.Батенін, Я.С.Гілінський, В.В.Москаленко, В.Шепель та ін.); соціологічному (І.С.Кон, А.Г.Харчев, В.М.Піча); психологічному (Б.Г.Ананьєв, А.Г.Асмолов, І.Д.Бех, А.А.Бодалєв, А.В.Мудрик та ін.); педагогічному (В.Г.Бочарова, І.Д.Зверєва, А.Й.Капська, М.Д.Касьяненко, О.А.Кузьменко, І.І.Мигович, В.О.Сухомлинський та ін.).

Отже, вивчення філософської, соціологічної, психологічної та педагогічної літератури дозволяє зробити висновок: проблема соціалізації людини досліджується досить широко. У той же час і в науково-теоретичній літературі, і у практиці вищої школи помітне неадекватне тлумачення самого процесу соціалізації студента. Наявність великої кількості трактувань поняття «соціалізація» свідчить не тільки про його багатогранність і певну складність, а й про те, що до цього часу цілісна і загальновизнана теорія соціалізації цілком не розроблена.

Таким чином, набуття студентством соціального досвіду, моральних цінностей і успадкування духовних надбань українського народу, наукова розробка педагогічних основ соціалізації, вироблення ефективних рекомендацій значною мірою залежить від об’єктивного виявлення і дослідження чинників, механізмів соціалізації як цілісної системи, оптимальних педагогічних умов при формуванні особистості студента.