Экономика «Экономика предприятия»

Руда О. Л. Асистент кафедри фінансів та кредиту ВНАУ

Кулик Л. студентка ВНАУ

МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВ

Вступ. На сьогоднішній день для більшості українських підприємств характерним є більш або менш однакове коло проблем: зміна економічного середовища, в якому вони існують, втрата традиційних ринків збуту власної продукції, зміна системи планування і, як результат – порушення ритмічності виробничої діяльності, нестабільність правового поля. В умовах економічної кризи багато підприємств зменшують обсяги виробництва продукції, згортають свою діяльність, стають неплатоспроможними та банкрутують. Вони, як ніколи раніше, відчувають на собі вплив внутрішніх і зовнішніх ризикових факторів. Тому тема неплатоспроможності підприємств є надзвичайно актуальною, оскільки в умовах економічної кризи багато підприємств малого та середнього бізнесу банкрутують, тому важливо вчасно визначити кризовий фінансовий стан та виявити резерви для відновлення платоспроможності таких підприємств.

Аналіз останніх наукових досліджень. Значна кількість праць у сучасній економічній літературі присвячена розгляду методик аналізу фінансової звітності для виявлення ознак неплатоспроможності та фінансової кризи.

Вагомий внесок у вирішення даного питання зробили такі науковці: Н.В.Дацій, С.Д.Єлецьких, Н.С.Карвацька, І.Н.Карпунь та ін. Вітчизняні науковці – І.О.Бланк, В.О.Василенко, Г.О.Крамаренко, Л.О.Лігоненко, О.В.Мозенко, О.О.Терещенко та ін. – продовжують вивченя причинно-наслідкових зв’язків розвитку кризових явищ та пошуку шляхів фінансово-економічного оздоровлення підприємств.

Мета дослідження полягає у розкритті банкрутства, як економічного явища, з’ясування його сутності, а також вивчення та аналіз відомих зарубіжних та вітчизняних методик оцінки ймовірності банкрутства та фінансового стану неплатоспроможних підприємств, в сучасних ринкових умовах.

Результати. Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством [1].

Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію, і, як наслідок, зниження обсягів виробництва; зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати працівникам. Кількість таких підприємств в економіці України неухильно зростає. Причому тенденції банкрутства поширюються не лише на окремих суб’єктів господарювання, а й на цілі галузі економіки (наприклад, сільське господарство, яке вже впродовж багатьох років перебуває в глибокій фінансовій кризі і де понад 85% господарюючих суб’єктів закінчують свою діяльність щорічно із збитками; в промисловості збитковим є кожне друге підприємство) [4].

Для аналізу фінансового стану з позиції можливого банкрутства існує три основні підходи:

1. Розрахунок інтегрального показника;

2. Використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв;

3. Прогнозування показників платоспроможності;

Інтегральний показник – функція фінансових показників, яка характеризує економічний потенціал підприємства і результати його роботи протягом певного минулого періоду. На основі значень цього показника фінансовий стан підприємства може оцінюватись як задовільний (із великою вірогідністю банкрутства) та задовільний.

Інший метод оцінки фінансового стану - система формалізованих і неформалізованих критеріїв. Він застосовується великими аудиторськими фірмами і компаніями, що займаються аналітичними оглядами, прогнозуванням і консультуванням.

Найпривабливіші методи для оцінки фінансового стану підприємства засновані на розрахунку інтегрального показника. Перевага їх використання в тому, що для розрахунку інтегрального показника використовуються дані бухгалтерської звітності і не потрібна наявність додаткової інформації – методів, заснованих на системі формалізованих і неформалізованих критеріїв [6].

Сьогодні існує значна кількість авторських розробок показників і перелік методичних рекомендацій, офіційно затверджених урядом, які включають в себе різний склад і кількість фінансових коефіцієнтів для розрахунку й практичного використання. Проте наслідком достатньої кількості рекомендацій зазвичай стає проблемою вибору методики оцінки фінансового стану в тому або іншому випадку [2].

Для проведення аналізу фінансового стану підприємств і визначення вірогідності їх банкрутства можна виділити декілька методик, що грунтуються на розрахунку інтегрального показника. Найбільшу популярність в області прогнозування загрози банкрутства отримали роботи західних економістів Е.Альтмана, Р.Таффлера, Р.Тішоу та Фулмера.

В зарубіжній практиці для оцінки ризику банкрутства підприємства широко використовується модель відомого західного економіста Е.Альтмана, а саме п’ятифакторна модель, побудована за даними успішно діючих і збанкрутілих підприємств США:

де (1.1)

Z – інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

- відношення власного оборотного капіталу до суми всіх активів підприємства;

- відношення нерозподіленого прибутку до суми всіх активів;

- рівень дохідності активів;

- коефіцієнт фінансового ризику;

- коефіцієнт оборотності активів.

Згідно з методикою британських учених Р.Таффлера та Р.Тішоу для оцінки ризику банкрутства підприємства використовується чотири факторна прогнозна модель розрахунку Z-показника. Якщо його величина більша за 0.3 – ризик банкрутства невеликий і спостерігається стійке фінансове положення, якщо менший 0.2 – банкрутство більш чим ймовірне.

За методикою «модель Фулмера класифікації банкрутства» на основі дев’яти показників розраховується інтегрований Н-коефіцієнт, залежно від значення якого підприємство може бути віднесене до класу надійних або приречених на банкрутство. Настання неплатоспроможності в даному випадку неминуче при Н<0,3.

Методики оцінки фінансового стану і діагностики можливого банкрутства на основі інтегрального показника розроблені і російськими вченими – економістами, зокрема Іркутською державною економічною академією, Р.С.Сайфуліним і Г.Г.Кадиковим, А.Донцовою і Н.Нікіфоровою[6].

Важливим показником є коефіцієнт Бівера. Його визначають як показник фінансової стійкості підприємства в межах аналізу фінансово – господарського стану неплатоспроможного підприємства.

( 1.2)

За міжнародними стандартами значення коефіцієнта Бівера перебуває в інтервалі 0,17-0,4, для українських підприємств він має бути більшим 0,2 [4].

Слід зазначити, що діагностика українських підприємств за зарубіжними статистичними методиками є некоректною, оскільки порушуються найважливіші умови застосування статистичних моделей: часова відповідність, відповідність об’єктам оцінювання, відповідність методики визначення параметрів моделі [3].

Висновки. Отже, прогнозування ймовірності банкрутства на основі розрахунку інтегрального показника за існуючими відомими зарубіжними та вітчизняними методиками дозволяє значно підвищити ступінь достовірності отриманих результатів по підприємству.

На мою думку явище банкрутства є негативним для підприємства, але і в цілому без процесу банкрутства економіка не може бути еластичною, оскільки економічна неспроможність одного підприємства відображується на фінансовому стані інших суб'єктів господарювання, тобто банкрутство дає можливість іншим підприємствам покращити свої справи та досягнути фінансової стабільності.

Підприємство, яке не здатне до конкуренції і не знайшло свого місця на ринку товарів і послуг, не маючи власних резервів проводити санацію або реструктуризацію, повинне припинити своє існування, щоб створити можливість на його місці виникнути іншому, конкурентоспроможному підприємству.

Література

1. Господарський Кодекс України від 16.03.2003р. - №436-ІV

2. Гвоздь О. Методичне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства// Матеріали VІ Міжнародної науково–практичної конференції «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин», 20-21 травня 2010 року. – Умань: Видавець «Сочінський», 2010. – Ч.1. – С.69

3.Козличенко О.М. Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємств при загрозі банкрутства.//Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №10. – с.182-187

4. Пісьмаченко Л.М. Особливості аналізу фінансового стану неплатоспроможних підприємств. // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. - №7. – с.32-36

5. Фаріон І.Д.Захорків Т.Д. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник. – Тернопіль, 2000. – 455с.

6. Яловий Г.К. Методологічне забезпечення прогнозування ймовірності банкрутства підприємств. //Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. - №3. – с.159-1