особливості пенсійного забезпечення в Україні

Шипов М.В.

Національний університет харчових технологій

Головну загрозу для зба­лансованості пенсійної системи України в умовах сучасної фінансово-економічної нестабільності становить ризик скорочення надходжень пенсійних внесків внаслідок несприятливої ситуації в економіці та на ринку праці, зокрема можливе зменшення або стагнація середнього розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачуються пенсійний збір, накопичення заборгованості з виплати заробітної плати, зменшення кі­лькості платників внесків через вивільнення працівників та зростання безробіття.

Окрім процесів старіння населення, що мають об'єктивний хара­ктер, велику проблему для фінансової спроможності пенсійної системи становить низький рівень участі населення працездатного віку в пенсій­ному страхуванні. Це пов'язано насамперед з доволі низькими (за євро­пейськими стандартами) рівнями економічної активності і зайнятості населення, особливо серед молоді та чоловіків віком 30-54 років.

При цьому можливості скорочення пенсійних видатків практично відсутні, адже розмір виплати в переважної більшості пенсі­онерів залишається доволі низьким. Таким чином, заходи щодо забезпе­чення фінансової збалансованості пенсійної системи мають передбача­ти два основні напрями: розширення або принаймні запобігання скороченню контингента застрахованих осіб - платників пенсійного збору - та сприяння зростанню заробітної плати і доходів населення.

Для істотного збільшення кількості учасників пен­сійного страхування необхідно вжити дієвих заходів щодо розширення можливостей зайнятості та вибору робочих місць. Особливо ця пробле­ма актуальна для сільської місцевості, де половина зайнятого населен­ня працює в неформальному секторі.

Одна з причин низької зацікавленості населення в сплаті пенсійних внесків - нестабільність вітчизняного пенсійного законодавства. Наприклад, до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пен­сійне страхування», прийнятого у 2003 р., вже більше 30 разів вносили­ся зміни. Це дезорієнтує населення - люди не знають, за яким порядком і на яких умовах їм призначатиметься пенсія, яким чином визначати­муться їхні пенсійні права і на що вони можуть розраховувати.

Іншою причиною є слабка кореляція між сплатою пенсійних вне­сків та призначеним розміром виплати, зокрема, через встановлення га­рантованого мінімального розміру пенсійної виплати, що становить нині майже 60 % від середнього розміру пенсії. Оскільки нині розмір соціаль­ної пенсії фактично дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, насе­лення не сприймає внески як необхідну передумову для здобуття власних пенсійних прав і намагається уникнути або мінімізувати їх сплату.

Використовуючи досвід європейських країн, необхідно вивчити питання стосовно доцільності запровадження процедури перевірки доходів домогосподарства при призначенні гарантованої мінімальної пенсійної виплати.

Оскі­льки для солідарних пенсійних систем наслідки процесу старіння насе­лення найбільш відчутні, підвищення пенсійного віку та рівня зайнято­сті людей старшого віку набуває особливої актуальності.

При цьому очікувана тривалість життя може бути лише орієнтовним показником для встановлення вікового порога старості, адже не існує жодних свід­чень стосовно того, щоб підвищення пенсійного віку призводило до підвищення смертності населення. Високий рівень передчасної смерт­ності населення України (особливо чоловіків) пов'язаний передусім з поширеністю шкідливих та важких умов праці, відсутністю традицій здорового способу життя, але аж ніяк не з межею пенсійного віку.

Тому необхідно відмовитися від надмірної політизації навколо питання підвищення пенсійного віку. У поточному році цей захід не на часі, оскільки відбувається загострення проблеми безробіття й створення додаткових робочих місць малоймовірне. Але надалі підви­щення пенсійного віку неможливо уникати і потрібно ставитися до цього з позицій соціальної й економічної доцільності.

Низька межа пенсійного віку є однією з головних причин низь­кого розміру пенсійних виплат. Гідний розмір пенсії неможливо заробити за короткий термін і ранній вихід на пенсію наражає на більший ризик бідності.

Загалом сама ідея раннього виходу на пенсію є хибною. Низький пенсійний вік у жодному разі не може вважатися досягненням, адже зайнятість є важливою складовою суспільного життя людини, її розвитку та самореалізації, запорукою свободи вибору щодо способу життя. Од­на з причин постійної невдоволеності українських пенсіонерів - це від­чуття власної непотрібності, відчуженості та ізоляції від основного по­току подій, втрата соціальних контактів та суспільних зв'язків

Важливим напрямом реформування пенсійної системи має  бути також перегляд підходів в оцінці умов праці та способів ком­пенсації за працю в несприятливих умовах. Успадкована від радянських часів система пенсійних пільг була істотно розширена в період незале­жності, особливо у першій половині 1990-х років.

Солідарна пенсійна система, основним принципом якої є утримування контингентів пенсіонерів наступними поколіннями працюючих, мо­же бути надійною та ефективною лише за умови розширеного відтворен­ня поколінь працівників. Україна має один з найнижчих у світі рівнів народжуваності, тому питання запровадження другого рівня пенсійної си­стеми набуває особливого пріоритету. Уже нині бюджет Пенсійного фон­ду має видатки в розмірі понад 16 % ВВП. Зміна механізму фінансування пенсійних виплат за рахунок їх накопичення та інвестування дасть змогу майбутнім мало чисельним поколінням працюючих сплачувати менші (або принаймні не більші ніж сучасні) розміри внесків до солідарної системи.