ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА НБУ ЯК СКЛАДОВА МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ

Л. О. Вдовенко, к.е.н, доц.

К. І. Долгіх, студентка

Вінницький національний аграрний університет

     В статті розглядаються основні інчтрументи  грошово-кредитної політики, її формування за нестабільних ринкових відносин в Україні.

Вступ. На даний час в умовах побудови до ринкової системи господарювання украй важливо ефективне і стабільне функціонування грошової системи, головним результатом функціонування якої є розробка і реалізація визначеної грошово-кредитної політики. Позитивний вплив цієї політики на розвиток економіки визначає ефективність самої грошової системи. На сьогодні загальний стан економіки в великій мірі залежить від стану грошово – кредитної сфери, кінцевою метою ефективної грошово-кредитної політики є забезпечення стабільності цін, повної зайнятості і зростання реального обсягу виробництва.

    Постановка задачі. Метою даної статті є вибір оптимальної грошово-кредитної політики в в сучасних умовах ринкової економіки. Дану проблематику досліджують такі  українські вчені, зокрема: Л. Мороз, А. Гальчинський, О. Дзюбалюк, В. Кротюк, В. Лисицький, І. Лютий, В. Міщенко, В. Пасічник, М, Пуховкіна, Р. Тиркало та ін.

      Слід  проаналізувати монетаристський підхід до грошово-кредитної політики. Головним на даний момент питанням є вибір шляхів розвитку грошово-кредитної політики в умовах стійкого економічного зросту і шляхи її удосконалення.[1]

   Результати. Національний банк України, як головний суб’єкт грошово-кредитної політики у процесі її здійснення, використовує певний інструментарій, який охоплює: визначення норм обов'язкових резервів; процентну політику; рефінансування комерційних банків; операції з цінними паперами на відкритому ринку та підтримання курсу національної валюти.

         Визначення норм обов'язкових резервів полягає в тому, що НБУ встановлює комерційним банкам та іншим кредитним установам нормативи обов'язкового резервування залучених коштів. Розмір обов'язкових резервів установлюється в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів і зберігається на кореспондентському рахунку комерційного банку в Національному банку.

        Визначення норм обов'язкових резервів - досить сильний інструмент грошово-кредитної політики: на грошову масу він впливає не тільки через зміну обсягу ресурсів кожного комерційного банку, а й через зміну грошового мультиплікатора. Крім того, зміна кредитної можливості банків впливає на рівень процентних ставок, що через попит і пропозицію додатково провокує зміни маси грошей в обігу. Тому в країнах з ринковою економікою цей інструмент грошово-кредитної політики використовується з певними обмеженнями і рідко.
      Як свідчить практика, часті зміни норм обов'язкових резервів негативно впливають на діяльність комерційних банків.

      Аналіз динаміки нормативів обовязкового резервування свідчить, що його середня величина в Україні має тенденцію до зменшення з 6,6% в 2005 р. до 2,2 в 2009р.

      Процентна політика як інструмент грошово-кредитного регулювання економіки полягає в тому, що НБУ визначає рівень процентних ставок за ломбардними й обліковими кредитами, які він надає комерційним банкам у порядку рефінансування їхніх активних операцій.

     Рефінансування комерційних банків як інструмент грошово-кредитної політики тісно пов'язане з процентною політикою, але має й певні власні риси. Цей інструмент базується на функції НБУ як "кредитора в останній інстанції". Комерційні банки звертаються до нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасового дефіциту первинних резервів (коштів на кореспондентському рахунку в НБУ). Такі позики банки просять, як правило, на короткий строк і одержують у порядку переобліку комерційних векселів чи під заставу цінних паперів, у тому числі й комерційних векселів. Надаючи названі кредити, НБУ збільшує первинні резерви комерційних банків, а отже, й загальну суму грошей в обігу.[6]

Зокрема, в умовах кризи ліквідності НБУ збільшив обсяги кредитів рефінансування. З вересня 2008 року до березня 2009-го регулятором було надано кредитів рефінансування на загальну суму 145,87 млдр грн. Водночас проводилися операції зі стерилізації надлишкової ліквідності.  У цей  період НБУ провів стерилізаційних операцій на загальну суму 29, 68 млрд грн. За винятком операцій із мобілізації надлишкової ліквідності банк надав чистих кредитів рефінансування за цей період на суму 116,19 млрд грн, а його позиція у регулюванні грошово-кредитного ринку з жовтня 2008 року змінилася з чистого дебітора на чистого кредитора.[3]

Світова фінансова криза набула масштабного характеру і стала серйозним викликом для багатьох країн світу, в тому числі й для України особливо у сфері грошово-кредитної політики. Наслідки світової фінансової кризи 2008 р. приголомшують своєю глибиною, масштабами розгортання, формами прояву, безпрецедентною динамікою.  Криза  охопила і фінансову, й економічну сферу одночасно.

        У 2009 р. грошово-кредитна політика в Україні спрямовувалася на якнайшвидше подолання наслідків економічної та фінансової кризи. Значне зниження зовнішнього попиту на вітчизняну продукцію, згортання іноземних інвестицій, суттєве ускладнення доступу до зовнішніх фінансових ресурсів,

необхідних для реформування економіки, викликало падіння виробництва, експорту, зменшення всіх видів доходів, особливо валютних, обумовило труднощі з наповненням бюджету, перевищення попиту на іноземну валюту над її пропозицією. Це на початку року спровокувало девальваційні процеси, ажіотажні настрої у населення щодо купівлі валюти та вилучення коштів з банківської системи, що відобразилося на її ослабленні, зменшенні кредитування економіки, скороченні золотовалютних резервів Національного банку.[4]

Наслідком неспроможності грошово-кредитної політики забезпечити стабільність економічного зростання було падіння ВВП становило у I кварталі 2009 р. 20,3%, у II кварталі - 18%, промислове виробництво за сім місяців скоротилося на 30,4%, експорт зменшився на 48,5%. Рівень безробіття на кінець липня становив 2,2%. Чистий притік зовнішніх інвестицій до України за сім місяців скоротився у 2,9 раза, а приплив іноземних запозичень за кредитами та облігаціями, який спостерігався у минулому році (10,2 млрд. дол.), змінився на їх чистий відплив у поточному (- 4,5 млрд. дол.). Перевищення бюджетних видатків над отриманими доходами за перше півріччя 2009 року зросло до 9,6 млрд. гривень. Інфляція залишалася на високому рівні - за сім місяців індекс споживчих цін зріс на 8,5%.[2]

Заходи грошово-кредитної політики з початку року спрямовувалася на стримування значних коливань валютного курсу та збалансування валютного ринку, забезпечення економіки платіжними засобами, стимулювання відновлення процесів кредитування, а також запровадження пруденційних заходів щодо підвищення надійності функціонування банківської системи.

У другій половині 2009 року від'ємне зведене сальдо платіжного балансу залишилось досить суттєвим (понад 5 млрд. дол.), зберігся загальний девальваційний тиск на гривню. Водночас зменшення негативного впливу зовнішніх чинників і стабілізація банківської системи сприяли поступовому відновленню ділової активності та нормалізації економічних зв'язків у реальному секторі.

Національний банк України оприлюднив макроекономічний прогноз на 2011-2012 роки, який розроблено з урахуванням поточної ситуації на українському ринку і вимог Міжнародного валютного Фонду. Так, в 2011-2012 роказ зростання ВВП, за прогнозом НБУ, становитиме 4%; інфляція прогнозується на рівні 7,9 грн/дол. З можливим відхиленням у 2%.[5]

Багато в чому, стабільність курсу валюти є заслугою НБУ шляхом його інтервейцій на валютному ринку. На данний момент такі дії регулятора підживлюються кредитами Міжнародного валютного фонду, головною метою позики в якому є підтримка стабільності національної валюти. Тому вважається, що утримання курсу на прогнозованому рівні можна буде досягнути без проблем, поки МВФ кредитуватиме Україну.

       Висновки. Отже, грошово-кредитна політика є головним результатом функціонування економіки країни, вона повинна бути спрямованою на досягнення економічного зростання, поліпшення суспільного добробуту. Вона повинна стимулювати ділову активність в умовах депресії і знижувати економічний зріст при “перегріві” ринкової кон’юктури.

     Грошово-кредитна політика останніх років нестандартна за своїми параметрами, з огляду на функціональну незрілість грошово-кредитної системи України, яка ще не набула  рис розвиненої  системи ринкового типу. Це означає, що в нас не цілком спрацьовують стандартні принципи і механізми   грошово-кредитної політики, перевірені світовою практикою

Список використаних джерел

1.     Гребеник Н. Основні віхи у формуванні грошово-кредитної  (монетарної)політики в Україні//Вісник НБУ.- 2010.-№2.-С.10-15

2. Економіка України після кризи: орієнтири стратегічних реформ. –   К.:НІСД, 2010. – 47 с.

3.     Дзюблюк О. Грошово-кредитна політика в період кризових явищ на   світових фінансових ринках//Вісник НБУ.- 2009.-№5.-С.20-21

4.     Кричевська Т. Фінансово-кономічна криза та виклики для грошово-

кредитної політики//Економіка України.- 2010.-№4-С.74-75

     5.  Охріменко О. Макроекономічний розвиток України у 2011-2012          роках//Фінансовий ринок України. – 2010.-№12.-С.3

6.  Сомик А.Умови середовища реалізації грошово-кредитної політики в    Україні//Фінанси України.- 2009.-№6.-С.39-46