Гончар Олеся Миколаївна

Україна, Чернівецький національний університет ім..Ю.Федьковича

gonchar_olesya@gala.net

ОСОБЛИВОСТІ ГІДРОЛОГІЧНИХ УМОВ БАСЕЙНУ РІЧКИ ДНІСТЕР

Басейн Дністра (8,7% від площі України) охоплює малі річки східних схилів Українських Карпат і річки південно-західної частини Подільської височини. У басейні налічується 14886 малих річок сумарною довжиною 32,3 тис. км. Середня густота річкової мережі – 0,65 км/км2. Площа водозбірного басейну річки перевищує 72 тис. км². За рахунок різноманітності кліматичних та орографічних умов ступінь розвитку гідрографічної мережі і характеристика річок в окремих частинах території досить відмінні.

За умовами живлення і відповідно до орографічних і кліматичних особливостей розрізняють три основні групи рік: гірські річки, які характеризуються проходженням паводків протягом цілого року; річки височин з високою весняною повінню та серією літніх дощових паводків; рівнинні степові річки, які характеризуються високою хвилею весняної повені та невеликим стоком в іншу частину року; нерідко річки тут пересихають[3].

Стік води. Основна характеристика водності річки Дністер – середній багатолітній стік або норма річного стоку – змінюється по території басейну в значних межах. В карпатській частині басейну в середньому щорічно випадає 800-1000 мм опадів на рік, тому стік в даній області є більш або менш рівномірно розподілений протягом року, відповідно до режиму випадання опадів. У рівнинній частині басейну, де опадів випадає в середньому до 600-750 мм на рік основна частина стоку проходить у весняний період, у зв’язку з таненням снігових запасів. У південній Причорноморській частині басейну Дністра більшість річок характеризуються періодичним стоком, який спостерігається під час сніготанення та випадання інтенсивних дощів. Неоднорідність характеристик стоку добре прослідковується за даними модуля стоку рік басейну, які змінюються від 14,9 до 32,7 л/сек км² в гірській частині Дністра та від 7,46 до 11,3 л/сек км² в Передкарпатті (виключаючи транзитні річки). На ріках західної частини лівобережжя Дністра (Щерек, Зубра, Свіж, верхів’я Гнилої Липи, Коропець, Серет) середні багатолітні модулі річного стоку змінюються від 3,52 (р. Коропець – м. Підгайці) до 5,33 л/сек км² (р.Гнила Липа – м. Рогатин); в нижній течії цих рік вони знижуються і коливаються від 3,42 до 4,70 л/сек км². В південній рівнинній частині Дністра середні річні модулі стоку знижуються більш різко і складають 1,01 (р. Канар – с. Севірово) та 0,73 л/сек км² (р. Реут – м. Бельци) [2,3]. Значний вплив на природний стік досліджуваної території, особливо в її середній та нижній частинах, справляє господарська діяльність, виражена в перерозподілі стоку протягом року внаслідок зарегульованості його численними водосховищами та ставами, як великими так і малими [1].

Внутрірічний розподіл стоку. Неперервне чергування паводків різної величини та інтенсивності є однією з головних особливостей гідрологічного режиму Дністра та його приток, які мають зону живлення в Карпатах. Лише на притоках, із зоною живлення в рівнинній частині басейну, спостерігається різко виражений весняний паводок та стійка межень. Через часті паводки, в басейні Дністра майже зовсім не виражений меженний період, і розподіл стоку по окремих місяцях в багатолітньому розрізі проходить порівняно рівномірно.

В середньому багатолітньому розрізі на Дністрі, а також на його карпатських притоках найбільші середньомісячні витрати припадають на квітень та березень (квітень дещо вище). Порівняно рівномірно розподіляється стік між літніми місяцями, витрати яких дещо менші середніх весняних витрат. Якщо на долю кожного весняного місяця припадає 13-15%, то середні витрати літніх місяців складають 7-10% річного стоку. З жовтня починається зниження середніх витрат, яке продовжується до весняного підйому наступного року. Найменші середньомісячні витрати припадають на лютий, складаючи 3-5% річного стоку (рис.1) [2].

а) б)

Рис. 2 Внутрірічний розподіл стоку в гірській частині басейну Дністра у середні за водністю роки: а) р. Дністер – с. Розвадів; б) р. Гнила Липа – м. Рогатин.

Рівні води. Паводки. Орографічні особливості будови басейну Дністра та своєрідність в розподілі опадів протягом року є причиною також своєрідного розподілу висоти рівня води протягом року.

Дослідження Вишневського П.Ф. над максимальними річними рівнями води за багатолітній період підтверджують, що коливання максимальних річних рівнів води на Дністрі та його притоках визначаються природними коливаннями кліматичних факторів, які змінюються з року в рік. Максимальні річні рівні, зазвичай, пов’язані з проходженням паводків. В окремі роки вищими є рівні під час весняної повені. Разом з тим, трапляються випадки, коли підйоми рівня відбуваються через утворення заторів і зажорів.

По характеру розподілу коливань рівня протягом року на Дністрі можна виділити три категорії років:

1) роки з переважаючою весняною повінню та порівняно невеликими паводками протягом іншої частини року;

2) роки з відсутньою яскраво вираженою повінню, з переважаючими паводками в літньо-осінній сезон;

3) роки з неперервним чергуванням паводків, однаково великими як весною, так і в літньо-осінній період.

Паводки Дністра формуються на фоні стійкого підземного живлення річки. Найбільша величина підземного живлення спостерігається в період весняної повені (березень-травень), найменша в період серпень-вересень. З приходом осені частка підземного живлення набуває досить стійку величину.

Відтак водний режим річок басейну Дністра потребує більш детального вивчення, аналізу багаторічних змін мінімальних та максимальних витрат води та складного паводкового режиму, для більш продуктивного використання річкового стоку даного регіону і запобіганню можливих негативних гідрологічних явищ.

Література:

1. Вишневський В.І., Косовець О.О. Гідрологічні характеристики річок України. – К., 2003. – 324 с.

2. Днестр и его бассейн: Гидрологический очерк/Под ред. А.П. Доманицкого. – Л.:Гидрометиздат, 1941. – 308с.

3. Ресурсы поверхностных вод СССР . Т.6 Украина и Молдавия./под. Ред. Канд.т.н.М.С.Каганера, Л., Гидрометиздат, 1969 – 884с.