Красновольська Ірина Василівна

Національний Технічний Університет України «Київський Політехнічний Інститут»

Лексико-граматичні особливості французьких науково-технічних текстів у галузі медицини

У науковій комунікації, до якої належать науково-технічні тексти, учасники виконують когнітивні функції та орієнтуються на послідовне й динамічне нагромадження та відтворення інформації. Засобом реалізації цих функцій та одиницею наукової комунікації є одиничний акт повідомлення, яким і можна вважати науково-технічним текстом. Як вважає лінгвіст Т. Радзієвська, «зв’язок комунікантів у цьому акті формується завдяки різному обсягові інформації про певний предмет, якою володіють комуніканти (суб’єкт та адресат).

Автор науково-технічної роботи виконує роль адресанта комунікації, а читач – роль адресата комунікації. Текст, в цьому плані, є «свого роду ареною, де зустрічаються, сходяться мислення автору та мислення реципієнта, де розгортається справжня драма розуміння тексту, яка включає в себе протиборство і згоду, непорозуміння і осяяння, відкриття нових світів і переусвідомлення».

Адресат у акті повідомлення виступає як ігнорант, що бажає отримати інформацію. Об’єктом акту повідомлення може бути лише нова з погляду відправника інформація і при цьому достовірна, фактична – така, що лише береться до відома».

Специфіка цих текстів полягає у точності суджень та авторитетності висновків і постулатів, а також у прагненні автора (адресанта) переконати реципієнта у правильності власної позиції. Звідси випливають і формальні характеристики – це насамперед структурна повнота й конкретність; формальна стислість і лаконічність, з якими пов’язана граматична структура письмового мовлення; індивідуальний стиль автора; чітке дотримання норм літературної мови тощо.

Споживачі (читачі) науково-технічних текстів за своєю мотивацією та спрямованістю суттєво відрізняються від читачів художніх творів як у кількісному, так і якісному відношенні. Перші активно екстрагують інформацію із тексту, а інші – пасивно споживають його, реалізуючи насамперед власні естетичні запити. Як наголошує Т. Радзієвська, «...читання наукового тексту є елементом професійної діяльності спеціаліста. Останнє найчастіше пов’язане з рішенням тих чи інших особистих завдань реципієнта, під кутом зору яких він і сприймає наукову статтю чи монографію. Текст тут виступає як каталізатор при вирішенні дослідницьких завдань».

При перекладі науково-технічної літератури потрібно враховувати, що хоча мова науково-технічних текстів є частиною загальнонародної мови, і використовує її лексику та граматику, вона також має свій визначений стиль, який відповідає цілям і задачам змісту наукової літератури, а також ряд особливостей пов’язаних як із термінологією так і з граматикою. Для мови науково-технічної літератури характерна наявність великої кількості термінів, різних скорочень, та надання переваги певним граматичним конструкціям.

На відміну від слів загальної лексики, які часто є багатозначними та мають емоційний відтінок, терміни в межах сфери застосування є зазвичай однозначними і позбавлені авторської експресії.

Медичні терміни об’єднуються в лексико-семантичні групи певною внутрішньою організацією на основі спільного родового поняття, якому підпорядковані видові поняття. Зокрема серед медичної термінології можна виділити такі найголовніші лексико-семантичні групи: 1) назви органів людського організму (peau f – шкіра, dos m – спина), 2) назви захворювань (arthrose f – артроз; hyperpression f – підвищенний тиск), 3) назви медичних приладів та процедури, які здійснюються за допомогою цих прикладів (biomicroscope m – біологічний мікроскоп, radiographe m - рентгенівський апарат, radiographіe f – рентгенографія).

Медичні назви утворилися в глибокій давнині. В медичній термінології, яка базується на грецькій і латинській лексиці, східнослов’янські еквіваленти в значній більшості випадків співвідносяться з відповідними денотатами вихідних мов. Часто ці слова створені на базі загальновживаної мови. Так, латинське слово bacillus (bacillum) є формою від baculus (baculum) – палиця, паличка ліктора, держално. В медичній термінології лексема вживається на позначення бацили.

Якщо слово atrium m у латинській мові означало передню, першу після входу кімнату, то у французькій мові воно означає передсердя.

Серед медичної термінів зустрічалась незначна частина неологізмів.

У французьких науково-технічних текстах з медицини можна побачити неологізми, які стосуються назв хвороб, напрямків лікування чи обстеження. Наприклад: cabrade f – судорога при початковій фазі загальної анестезії, déconnexion f – відключення організму при анестезії.

Значна частина французьких медичних неологізмів представлена словами, які походять із загального вжитку чи інших галузей і стають неологізмами в галузі медицини.

Науково-технічна література є сферою широкого вживання різних скорочень – як тих, що увійшли до мови і зафіксовані у словниках, так і авторських, оказіональних, що створені тільки на конкретний випадок і зафіксовані лише в одному тексті.

Будь-який текст не можна розглядати та аналізувати без дослідження його граматичних особливостей. На морфологічному рівні у французьких медичних текстах переважає вживання теперішнього часу, дійсного способу та безособових чи неозначено-особових конструкцій. На синтаксичному рівні спостерігається переважна більшість складних речень, прямий порядок слів у реченні. Характерною особливістю досліджених текстів є наявність речень ускладнених за допомогою однорідних членів речення. Іноді автори вдаються до схематичного викладу матеріалу. Який полягає у генералізації поняття чи явища одним реченням і розбиванням додаткового матеріалу на підпункти.

Отже, для того, щоб перекладати французькі тексти з медицини, необхідно бути добре підготовленим. Насамперед необхідно знати термінологічну систему, систему скорочень та абревіації. При перекладі треба враховувати і граматичні особливості обох мов. Слід сказати, що, в загальному, особливості французьких та українських текстів майже не відрізняються, тому перекладачеві потрібно просто добре володіти лексикою та граматикою обох мов.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Деркач Л.М. (відп.ред.) Актуальні проблеми науково-технічного перекладу / Національний гірничий ун-т; Інститут електроенергетики. Кафедра перекладу та педагогічної психології ; Центр психологічних та інноваційних досліджень / Л.М. Деркач — Д. : Національний гірничий ун-т, 2007. — 257с.

2. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово–стилістичні проблеми / В.І. Карабан – Вінниця: Нова книга, 2004 – 576 с.

3. Коваленко А.Я. «Науково–технічний переклад» / А.Я. Коваленко – 3–е вид., Тернопіль: Видавництво Карп’юка, 2007 – 304с.

4. Маслова В.А. Психололингвистические аспекты восприятия подтекста //Текст в речевой деятельности. - М., 1988. - С. 78-83, 78

5. Пронина Р.Ф. Пособие по переводу английской научно-технической литературы / Р.Ф. Пронина – изд. 2-е, «Высшая школа» Москва 1973 — 198с.

6. Радзієвська Т.В. Текст як засіб комунікації/T. Радзієвська. – К.: Ін-т укр. мови АН України, 1993. – 194 с