К.п.н. В. Є. Сергєєва

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка,

Україна

Іноземна мова як фактор формування ціннісної сфери особистості

Іноземна мова є самостійною духовно-практичною цінністю загальнолюдського рівня, що задовольняє багато потреб і інтересів сучасного суспільства. Така ж широта відрізняє функціональну палітру іноземної мови як предмета шкільного вивчення. Учені-методисти вважають, що іноземна мова, на відміну від інших навчальних предметів, є одночасно метою і засобом навчання, у цьому сенсі в ній підкреслюється «безпредметність» і «неоднорідність» як навчальної дисципліни [1, с. 5].

Сфера іншомовного спілкування утворює специфічну область загальнолюдської ідентифікації, у якій зливаються людство в цілому і загальнолюдське в кожному конкретному його представнику. «Очевидно, історичне й особисте «дорослішання» людини виражається в динамічному процесі розширення Ії ідентичності до масштабів людства й одночасно поглиблення її до усе більш повного і конкретного прийняття своєї унікальної індивідуальності. Усе більш актуальними стають загальнолюдські цінності, усе більш вираженими – індивідуальні особливості.

Знання іноземної мови можна визнати успішним, якщо вона здатна задовольнити нагальні життєві потреби людини. За словами В.О. Сухомлинського, «знати – це значить уміти застосовувати свої знання. Про знання можна говорити лише тоді, коли вони стають фактором духовного життя, захоплюють думки, будять інтерес».

Розкриття питання про значення іноземної мови у формуванні ціннісної сфери школярів вимагає обов’язкового розв’язання трьох задач: по-перше, характеристики мови як явища духовної культури людства, по-друге, визначення місця і ролі рідної мови в системі соціалізації і виховання особистості, по-третє, розкриття взаємних зв’язків і впливів між рідною й іноземною мовами.

Ми вважаємо правомірним виділення катарсичної функції мови. У ній акумулюються потенціали багатьох інших функцій, забезпечуючи, у той же час, її особливий зміст, що не збігається з простою сумою всіх супутніх. Катарсис у мові реалізується через синтез розуміння, оцінки і ставлення людини до об’єктів, явищ і процесів навколишнього світу, виражений в адекватній знаковій формі. Саме через переживання мовного катарсису людина стає повноцінною «мовною особистістю». Під нею ми розуміємо особистість, що виражає себе в мові, відбиває через мову картину світу і визначає власні процеси сприйняття і розуміння мовними засобами.

Потреба в мовному катарсисі, по-перше, є однією із найбільш природних, по-друге, найперших суто соціальних форм духовної насолоди людини. Оволодіння іноземною мовою дає нові види катарсису для індивіда, сприяючи, по суті справи, становленню «другої мовної особистості».

Сучасній школі часто дорікають у тім, що виховання в ній «хворіє на словесність», маючи на увазі, насамперед, розрив між закликами і гаслами, з одного боку, і навичками практичного поводження , – з іншого. Однак, як говорив ще В.О. Сухомлинський, це непорозуміння, оскільки «виховання словом» – найбільш слабка ланка у її діяльності. «Проблема виховання словом – одна із найбільш життєвих і найгостріших проблем, над якими… насамперед потрібно працювати й у теоретичному, і в практичному плані. Тонкість внутрішнього світу людини, шляхетність морально-емоційних відносин не затвердиш без високої культури словесного виховання» [2, c. 39].

Отже, слабка ефективність виховного впливу слова полягає не в частоті його застосування, а в невмінні багатьох педагогів використовувати мовний катарсис. Саме тут прихований величезний резерв підвищення загальної ефективності педагогічного процесу в школі.

Література:

1. Зимняя И.А. Психологія оптимизации обучения иностранному язику в школе // Иностранные языки в школе. – 1986. - №4. – С. 3 – 7.

2. Сухомлинский В.А. Рождение гражданина. – М., 1971.