Біологічні науки/7. Зоологія

К.б.н. Павлюченко О.В., к.б.н. Єрмошина Т.В.

Житомирський державний університет імені Івана Франка, Україна

Особливості паразитування Aspidogaster conchicola в молюсках родини Unionidae

Створюючи значну біомасу в річках і озерах, перлівницеві відіграють помітну роль у прісноводних екосистемах. У водоймах ці молюски беруть участь в утворенні паразитарних зв’язків. Одним із поширених паразитів перлівницевих є гельмінт Aspidogaster conchicola.

Матеріалом дослідження слугували перлівницеві, зібрані у 15 географічних пунктах Центрального Полісся, розміщених на 9 річках басейну Середнього Дніпра. Визначення молюсків здійснювали застосуванням загальноприйнятих конхіологічних методів [1, 2]. У місцях збору молюсків методом площадок визначали щільність поселення особин. Для виявлення аспідогастрів відпрепаровували навколосерцеву сумку і нирки, оглядали їх вміст, реєструючи при цьому кількість паразитів та особливості їх розміщення. Підраховували також екстенсивність заселення перлівницевих цими паразитами [3].

Гельмінт A. conchicola характеризується досить широкою гостальною специфічністю, тому що його виявлено у 16 видів перлівницевих (Unioninae – 9, Pseudanodontinae – 2, Anodontinae – 5). Вид Pseudanodonta elongata був вільний від аспідогастрів, тоді як інші два види роду Pseudanodonta заселені ними. Інтенсивність інвазії перлівницевих становить 1–5,6 екз. (Unio − 1−3,3, Pseudanodonta – 3–5,6, Anodonta – 1,3–4, Colletopterum − 1,5−1,6 екз.).

Екстенсивність інвазії різних видів перлівницевих аспідогастрами неоднакова і коливається від 1,6 до 47,3%. Більші значення цього показника характерні для Batavusiana fuscula, B. nana, Unio conus, U. tumidus, Colletopterum piscinale, C. ponderosum і становлять 26,0−47,3%. Менші значення зафіксовані у інших досліджених видів (від 1,6 до 14,8%). Найвища екстенсивність інвазії спостерігається у видів підродини Tumidusiana − 43,8 (U. tumidus) і 47,3% (U. conus).

В результаті проведених досліджень з’ясовано, що рівень зараженості перлівницевих аспідогастрами може суттєво відрізнятися в залежності від того, які види молюсків оселяються разом у біотопі. Так, у р. Гуйва (с. Гуйва Житомирської обл.) серед п’яти видів перлівницевих за щільністю поселення домінує U. conus (34%). Значні частки припадають тут також на U. tumidus (20%), U. pictorum і C. piscinale (по 18%). Частка U. rostratus становить лише 10%. Проте головним хазяїном аспідогастрів у цьому біотопі є U. tumidus (39% особин паразитів), а оскільки на U. conus припадає 28% аспідогастрів, то він є для них лише другорядним хазяїном, поділяючи цю роль із C. piscinale (21%). У той же час U. pictorum хоча і становить серед молюсків таку саму частку за щільністю поселення, як і C. piscinale, все ж таки виконує роль тільки допоміжного хазяїна, даючи притулок усього лише 12% аспідогастрів. Рідкісним хазяїном A. conchicola у цьому малакоценозі є U. rostratus.

Дещо іншу картину спостерігаємо у р. Гнилоп’ять (с. Райки Житомирської обл.). У цьому біотопі також виявлено 5 видів перлівницевих, однак U. tumidus тут відсутній. За щільністю поселення домінує U. pictorum (36%). Як і в попередньому випадку, він є допоміжним хазяїном A. conchicola, оскільки на нього припадає лише 15,5 % аспідогастрів. Частка U. conus у біотопі дещо менша (30%), проте за відсутності U. tumidus саме він є головним хазяїном аспідогастрів. Частки C. piscinale і C. ponderosum у біотопі становлять 12 і 18% відповідно, обидва види в даному випадку є допоміжними хазяями. Частка A. cygnea становить лише 4%, цей вид є рідкісним хазяїном аспідогастрів.

Отже, у досліджуваних водоймах головними хазяями аспідогастрів є переважно U. conus і U. tumidus. У більшості випадків представники роду Colletopterum є другорядними хазяями A. conchicola, а допоміжним хазяїном зазвичай виступає U. pictorum. Усі інші види родини Unionidaе, як правило, є рідкісними хазяями цих паразитів.

Суттєво впливає на рівень зараженості перлівницевих A. conchicola щільність поселення молюсків. У всіх досліджених видів значення екстенсивності і інтенсивності інвазії цими гельмінтами зростають із підвищенням щільності поселення їхніх хазяїв. Так, у U. pictorum з річки Гнилоп’ять в селі Хажин за низької щільності поселення (до 6 екз/м²) зафіксована така екстенсивність та інтенсивність інвазії – 16,7±8,8 та 1,3±0,3; за помірної (7–25 екз/м²) – 27,3±12,9 та 1,5±0,2; за високої (понад 25 екз/м²) – 34,5±8,8 та 1,7±0,3. Екстенсивність та інтенсивність інвазії C. рonderosum з цієї ж водойми становить 23,1±11,7 та 1,7±0,3 відповідно за низької щільності, 30,8±12,8 та 2,3±0,6 – за помірної, 41,2±11,9 та 3,0±0,3 – за високої. Це пов’язано з тим, що за умови високої щільності поселення ймовірність потрапляння яєць аспідогастрів у організм нових хазяїв зростає.

Екстенсивність та інтенсивність інвазії аспідогастрами відзначаються сезонною мінливістю. Так, починаючи з березня–квітня, значення цих показників поступово зростають. Саме в цей час з’являються перші личинки паразитів, кількість яких від весни до осені збільшується. Максимальна зараженість молюсків спостерігається наприкінці літа – на початку осені.

У подальшому доцільним є проведення досліджень щодо з’ясування впливу антропогенного забруднення водойм на рівень зараженості перлівницевих паразитами.

Література

1. Определитель беспозвоночных России и сопредельных территорий / Я.И. Старобогатов, Л.А. Прозорова, В.В. Богатов, Е.М. Саенко. Т. 6: Моллюски [Ред.: С.Я. Цалолихин]. – СПб.: Наука, 2004. – С. 11–252.

2. Стадниченко А.П. Фауна України / А.П. Стадниченко. – К.: Наукова думка, 1984. – 384 с. – (Перлівницеві. Кулькові; т. 29; вип. 9).

3. Петрушевский Г.М. Достоверность количественных показателей при изучении паразитофауны рыб / Г.М. Петрушевский, М.Г. Петрушевская // Паразитол. сб. Зоол. инст. АН СССР. – Л., 1960. – С. 333–344.