Економічні науки/10. Економіка підприємства

Таганов Мердан, Кічієв Алламират, Хидиров Мират, Коваленко О.М.

Одеський національний політехнічний університет

Фактори підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств

Шляхи підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства – це комплекс конкретних заходів щодо зростання ефективності виробництва в заданих напрямках [1]. У тих випадках, коли підвищення якості продукції, впровадження нової техніки, передового досвіду, технічне переозброєння і реконструкція, впровадження нового господарського механізму впливають на кінцеві результати роботи підприємств, слід як при планувдананні, оцінці та стимулюванні діяльності трудових колективів, так і при економічному аналізі повністю виявити і врахувати весь ефект, отриманий за рахунок таких факторів.

При обґрунтуванні та аналізі всіх показників економічної ефективності враховуються фактори підвищення ефективності виробництва за основними напрямками розвитку і вдосконалення виробництва. Ці напрямки охоплюють комплекси технічних, організаційних та соціально-економічних заходів, на основі яких досягається економія живої праці, витрат і ресурсів, підвищення якості та конкурентоспроможності продукції. Найважливішими факторами підвищення ефективності виробництва тут виступають:

- прискорення науково-технічного прогресу, підвищення технічного рівня виробництва, виробленої і освоюваної продукції (підвищення її якості), інноваційна політика;

- структурна перебудова економіки, її орієнтація на виробництво товарів народного споживання, конверсія оборонних підприємств і галузей, вдосконалення відтворювальної структури капітальних вкладень (пріоритет реконструкції і технічного переозброєння діючих підприємств), прискорений розвиток наукомістких, високотехнологічних галузей;

- вдосконалення розвитку диверсифікації, спеціалізації та кооперування, комбінування і територіальної організації виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці на підприємствах і в об'єднаннях;

- роздержавлення і приватизація економіки, вдосконалення державного регулювання, господарського розрахунку і системи мотивації до праці;

- посилення соціально-психологічних факторів, активізація людського фактора на основі демократизації і децентралізації управління, підвищення відповідальності та творчої ініціативи працівників, всебічного розвитку особистості, посилення соціальної спрямованості у розвитку виробництва (підвищення загальноосвітнього і професійного рівня працівників, поліпшення умов праці і техніки безпеки, підвищення культури виробництва, поліпшення екології).

Серед усіх факторів підвищення ефективності та посилення інтенсифікації виробництва вирішальне місце належить роздержавлення і приватизації економіки, науково-технічному прогресу та активізації людської діяльності, посиленню особистісного фактора (комунікації, співпраця, координація, прихильність справі), підвищенню ролі людей у виробничому процесі. Всі інші фактори знаходяться у взаємозалежності від цих вирішальних факторів.

Залежно від місця і сфери реалізації шляхи підвищення ефективності поділяються на загальнонаціональні (державні), галузеві, територіальні та внутрішньовиробничі. В економічній науці країн з розвиненими ринковими відносинами ці шляхи поділяються на дві групи: внутрішньовиробничі і зовнішні або фактори, що впливають на зміну прибутку і контрольовані з боку фірми і неконтрольовані фактори, до яких фірма може тільки підлаштуватися.

Друга група факторів – це конкретні ринкові умови, ціни на продукцію, сировину, матеріали, енергію, курси валют, банківський відсоток, система держзамовлень, оподаткування, пільги по податках і т.д.

Найбільш різноманітна група внутрішньовиробничих факторів у масштабі підприємства, об'єднання, фірми. Їх кількість і зміст специфічні для кожного підприємства залежно від його спеціалізації, структури, часу функціонування, поточних і перспективних завдань. Вони не можуть бути уніфіковані і єдині для всіх підприємств.

Кількісна оцінка внутрішньовиробничих факторів дається в плані технічного і організаційного вдосконалення виробництва – зниження трудомісткості і зростання продуктивності праці, зменшення матеріалоємності та економія матеріальних ресурсів, економія від зниження витрат виробництва і приріст прибутку і рентабельності, приріст виробничих потужностей і випуску продукції, економічний ефект від реалізації заходів , а також конкретні розміри капітальних витрат і терміни реалізації заходів.

Ключовими елементами забезпечення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств є технологія, вироби, працівники, організація діяльності та методи роботи.

Найважливішим фактором підвищення ефективності суспільного виробництва, забезпечення високої його ефективності був і залишається науково-технічний прогрес. До останнього часу перевага віддавалася вдосконалення вже існуючих технологій, часткової модернізації машин і устаткування. Такі заходи давали певну, але незначну віддачу. Недостатньо були стимули розробки та впровадження заходів з нової техніки. У сучасних умовах потрібні революційні, якісні зміни, перехід до принципово нових технологій, до техніки наступних поколінь – докорінне переозброєння всіх галузей народного господарства на основі новітніх досягнень науки і техніки.

Література:

1. Тюріна Н.М. Економіка промислового підприємства: Підручник / Н.М. Тюріна, М.Д. Ведерніков, Г.І. Капінос та ін.; за ред. Тюріної Н.М. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2013. – 312 с.