ДЕРЕНЬКО О.О.

аспірант, ННЦ «Інститут аграрної економіки»

ВИТРАТИ НА ПРОДУКЦІЮ АКВАКУЛЬТУРИ У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА ОЦІНКА ЇЇ СПОЖИВАННЯ

У 2015 році витрати домогосподарств Європейського Союзу на продукцію рибальства та аквакультури досягли 54,0 млрд. євро. Це відповідало збільшенню у порівнянні з 2014 роком на 3,2 %, що відповідало загальному трендові для всіх держав-членів за виключенням Греції. Найбільше зростання з 2014 до 2015 року було зафіксовано у Сполученому Королівстві, але також було високим в Італії, Іспанії, та Франції.

Італія

10.351

+1,0%

Іспанія

+2,6%

10.030

Франція

+1,3%

8.525

С.К.

5.161

+14,2%

Німеччина

+2,7%

4.904

Португалія

3.221

+3,3%

румунія

1.860

+9,5%

Бельгія

+2,2%

1.469

Швеція

+0,9%

1.398

Греція

1.163

-1,0%

Нідерланди

+1,9%

1.022

Польща

+1,7%

940

Австрія

579

+1,2%

Фінляндія

+2,0%

573

Данія

+2,7%

527

Чехія

293

+3,9%

Литва

+4,1%

282

Ірландія

+4,1%

280

Словаччина

+2,3%

268

Хорватія

+1,0%

201

латвія

126

+4,1%

Болгарія

123

Естонія

+5,2%

121

Люксембург

+0,9%

115

Угорщина

104

+3,0%

Кіпр

Словенія

+1,3%

Мальта

41 +7,9%


0	2.000	4.000		6.000	8.000	10.000	12.000
			Млн..євро

Рис. 1. Витрати домогосподарств на продукцію рибальства та рибництва у 2015 та зміни у % , 2015/2014 [2, С. 20–26; 4].

Дослідження підтвердили, що саме Португалія утримувала лідируючі позиції з витрат домогосподарств на одну особу продукцію рибальства та аквакультури, досягши рекордних 311 євро у 2015 році. Це майже втричі перевищувало середній по Європейському Союзу рівень витрат та збільшилось від 2000 року на 49 %. Держави-члени Європейського Союзу із Центральної та Східної Європи зафіксували найменші витрати. Хоча рівень витрат домогосподарств на придбання продуктів рибальства та аквакультури нижчий, аніж на придбання м’яса та інших продуктів, цей рівень зростав в Європейському Союзі починаючи з 2010 року, з 51,9 млрд. євро у 2010 до 53,9 млрд. євро у 2015, і на 3% з 2014 до 2015. У 2015 році, витрати в Європейському Союзі на м’ясо становили 220 млрд. євро. Італія, Іспанія та Франція зберегли свій традиційний рівень витрат на продукцію рибальства та аквакультури. У 2015 році, в Італії зафіксовано найбільший рівень витрат в Європейському Союзі – 10,3 млрд. євро, що означає 5 %-ве зростання з 2010 року. Якщо ми проаналізуємо співвідношення витрат на м’ясо та рибу, то побачимо, що в Іспанії витрати на м’ясо були вдвічі вищі за рівень витрат на рибу та морепродукти. У Франції витрати на рибу та морепродукти становили більш як 1/5 витрат на м’ясо. Водночас в Італії витрати на рибу та морепродукти становили десь близько третини витрат на м’ясо. Таким чином, у період з 2010 року до 2013 року споживчі ціни на рибу, м’ясо та інші продукти підвищились приблизно на один рівень. Водночас, починаючи з 2013 року, ціни на іншу їжу та м’ясо дещо знизились, а от на рибу та морепродукти продовжували все-таки зростати (табл. 1).

Споживчі ціни (зміни у відсотках) – секторальне порівняння, %

Сектор	2010	2011	2012	2013	2014	2015	2010-2015
Інші харчові продукти	+1,0	+3,2	+2,9	+2,8	-0,2	0,0	+9
М’ясо	-0,1	+2,8	+3,9	+2,8	+0,2	-1,0	+9
Риба та морепродукти	+1,8	+4,3	+3,2	+1,9	+1,6	+1,1	+13

Споживчі ціни на рибу та морепродукти зростали протягом останніх 6-и років, але найбільш помітно – з 2010 до 2011 рр. Хоча зростання тривало і після 2011 року, рівень зростання щороку зменшувався. Таким чином, ціни повільно зростали для м’яса, та, меншою мірою, для риби у 2014 році, але у 2015 році зареєстровано стагнацію для харчових продуктів у цілому.

Серед дрібних пелагічних найбільш споживаними видами у 2014 році були оселедці, скумбрія та сардини. Таким чином, споживання оселедців зменшилось на 22 %, скумбрії значно – на 40 % – зросло, а сардини дещо зменшилось, на 3 %. Споживання оселедців зменшувалось з 2013 року, головним чином за рахунок зменшення виловів Данією, Нідерландами та Німеччиною, тобто державами-членами, на яких припадало 38 % загального вилову оселедців у водах Європейського Союзу у 2014 році. Споживання скумбрії зросло, завдяки саме зростанню виловів Ірландією та Нідерландами на 45 % та 54 %, відповідно. Споживання сардини зменшилось з причини зменшення виловів Португалією та Францією на 47 % та 7 % відповідно, за одночасного зростання імпорту як наслідку потреб Португалії забезпечити власне постачання ринку, яке різко зменшилось внаслідок імплементованих заходів із збереження.

Отже, споживання прісноводних сомових риб, переважно пангасіуса у період від 2010 року до 2014 року свідчить про значне зниження. Імпорт Європейського Союзу зменшився на 38 %, від 486 тис. тонн у 2010 році до майже 300 тис. тонн у 2014 році. Причиною цього стало падіння попиту в основних країнах, що споживають цей вид, а саме Іспанії, Нідерландах та Німеччині, де зменшення становило 35 %, 42 % та 58 % відповідно.

Список літератури:

1. Кваша С.М. Аквакультурне виробництво: від наукових експериментів до промислових масштабів / Кваша С.М., Вдовенко Н.М. // Інвестиції практика та досвід. – 2011. – № 20. – С. 7–11.

2. Вдовенко Н.М. Сучасна парадигма регулювання розвитку галузей аграрного сектору в умовах глобального дефіциту продовольства / Н.М. Вдовенко, Ю.А. Хижняк // Science Rise. – 2015. – № 2/3 (7). – С. 20–26.

3. Вдовенко Н.М. Державне регулювання розвитку аквакультури в Україні: Монографія / Н.М. Вдовенко. – К. : Кондор-Видавництво, 2013. – 464 с.

4. Вдовенко Н.М. Рибне господарство України в умовах глобалізації економіки: Монографія / Н.М. Вдовенко. – К. : ЦП Компринт, 2016. – 476 с.