Герцев В.М., Стоянов О.М., Лебідь О.П., Перькова Г.В., Варбанець О.І.

Одеський національний медичний університет

кафедра неврології

Деякі аспекти призначення комплексних засобів у неврологічній практиці при лікуванні вертеброгенних захворювань нервової системи з метою запобігання розвитку лікарської алергії та попередження токсичного ураження печінки.

Вертеброгенні ураження нервової системи складають значну частку серед усіх захворювань периферичної нервової системи та найчастіше зустрічаються у повсякденній практиці лікаря-невролога.

При медикаментозному лікуванні вертеброгенних захворювань нервової системи, зазвичай, не обмежуються призначенням лише однієї групи препаратів, наприклад, нестероїдних протизапальних засобів, а використовують комплексне лікування. Найчастіше до нестероїдних протизапальних засобів додають міотропні спазмолітики, вітаміни групи В, місцеві анестетики та засоби для лікування невропатичного болю (антиконвульсанти, антидепресанти). Зазвичай ці засоби з початку вводять парентерально, потім – перорально, іноді протягом тривалого періоду.

Відомо, що парентеральне призначення анестезуючих засобів задля запобігання розвитку лікарської алергії суворо регламентується наказами міністерства охорони здоров'я України (наказ №127/18 від 02.04.2002 р. та наказ №407 від 13.04.2011 р., ці накази знаходяться на сайті mozdocs.kiev.ua і досі є чинними).

Слід зазначити, що лікарі в більшості випадків дотримуються цих наказів.

Зовсім інша ситуація, на наш погляд, склалася із використанням комплексних засобів для парентерального використання, які містять у своєму складі анестетики.

До цих засобів належать:

Комплексні препарати вітамінів групи В та лідокаїну гідрохлориду (до 20 мг);

Комбінація діклофенаку натрію та лідокаїну гідрохлориду (20 мг);

Міотропні спазмолітики (толперизон) та лідокаїну гідрохлорид (2,5 мг);

Формально, тобто юридично, парентеральне призначення цих засобів підпадає під дію вище вказаних наказів міністерства охорони здоров'я України та потребує проведення шкірної проби на чутливість до анестезуючих засобів. Втім, не завжди лікарі знають про наявність анестетиків у складі лікарського засобу, а навіть, якщо і знають – не придають цьому належного значення.

Окрім цього, не завжди представники фармацевтичних кампаній (за нашим досвідом) акцентують увагу лікарів на цій вкрай важливій для здоров'я пацієнта та долі лікаря проблемі.

За нашим досвідом нам вдалося попередити декілька випадків розвитку лікарської алергії у хворих, яким було призначене парентеральне введення комплексних засобів, що містять анестетики, замінивши їх на аналогічні засоби, що не містять анестетиків, або на пероральні форми.

У одному з цих випадків з анамнезу було відомо про попередню алергічну реакцію хворої на лідокаїн у вигляді набряку Квінке, але лікар-невролог, який призначив хворій парентерально мідокалм до того, як вона потрапила до нашого полю зору або не зібрав алергологічний анамнез, або не знав про наявність лідокаїну у складі парентеральної форми мідокалму. Нами парентеральна форма мідокалму була своєчасно замінена на пероральну, яка не містить лідокаїну, що врятувало хвору від дуже загрозливого ускладнення яке б обов'язково розвинулось, а, мабуть, і летального ісходу.

Після парентерального введення лікарських засобів при лікуванні вертеброгенних захворювань нервової системи, зазвичай, переходять на пероральний прийом ліків, у тому числі і у хворих з порушенням функції печінки.

Пероральний прийом іноді триває довго і тому значну увагу потрібно приділяти небажаним гепатотоксичним комбінаціям ліків, замінюючи їх на негепатотоксичні комбінації.

Нижче наведена комбінація ліків, яку ми бажаємо уникати у хворих із ураженням печінки та її альтернатива.

Небажаною, на наш погляд, комбінацією є комбінація німесуліду, омепразолу та тізанідину, оскільки кожен з цих засобів є гепатотоксичним. Особливо це стосується німесуліду, який, на жаль, широко використовується у нашій країні, хоча у країні, що його розробила, він заборонений. Тізанідин, у свою чергу, може викликати гострий гепатит. Можлива, на наш погляд, не тільки сумація гепатотоксичного ефекту а й синергетична дія цих лікарських засобів.

Тому, у повсякденній практиці, при лікуванні вертеброгенних захворювань нервової системи ми намагаємося уникати призначення німесуліду, а замість омепразолу використовуємо рабепразол, який значно менше впливає на печінку, замість тізанідину - толперизон.

Висновки:

1. Перед призначенням ліків для парентерального використання при лікуванні вертеброгенних захворювань нервової системи треба визначити наявність або відсутність анестезуючих засобів у їх складі та надати перевагу аналогічним засобам без їх вмісту.

2. Перед призначенням засобів, які містять у своєму складі анестетик, задля запобігання розвитку лікарської алергії необхідно виконати шкірний тест на наявність алергії до анестезуючого засобу.

3. У хворих із захворюваннями печінки та вертеброгенним ураженням нервової системи не слід, на наш погляд, використовувати гепатотоксичну комбінацію німесуліду, омепразолу та тізанідину, віддаючи первагу негепатотоксичним комбінаціям ліків (наприклад – діклофенак натрію, рабепразол, толперизон).

4. Проблему лікарської алергії та попередження токсичного ураження печінки при лікуванні вертеброгенних захворювань нервової системи необхідно розглядати на практичних заняттях із студентами, інтернами, клінічними ординаторами, аспірантами, лікарями передатестаційних циклів.

5. Внести додаткове попередження щодо можливості виникнення лікарської алергії на лідокаїн або інші анестетики, які входять до складу препарату, в інструкцію з використання лікарського засобу.

6. Внести повідомлення щодо можливості виникнення лікарської алергії на лідокаїн або інші анестетики, які входять до складу препарату на роздрібний пакунок.

Hertsev, V. M., Stoyanov, O. M., Lebid, O. P., Perkova H. V., Varbanets O. I.

Odessa national medical University

Department of neurology

Some aspects of the use of the complex drugs in neurological practice in the treatment of vertebrogenic diseases of the nervous system in order to prevention the drug allergy and the toxic liver damage.

It is known that the parenteral use of anesthetics for prevention of drug allergy is strictly regulated by the orders of the Ministry of health of Ukraine (order No. 127/18 from 02.04.2002, and order No. 407 dated 13.04.2011, these orders are on the website: mozdocs.kiev.ua, and still are active). It should be noted that doctors in most cases adhere to these orders. A completely different situation, in our opinion, exists with the use of complex drugs for parenteral use, which contain the anesthetics in their composition. Formally, i.e. legally, parenteral administration of these drugs is subject to the above orders of the Ministry of health of Ukraine and requires a skin test for sensitivity to anesthetics. However, not always the doctors pay their attention on presence of anesthetics in the complexes medicines.

We propose to use the complex medicines without anesthetics and to pay strong attention on complexes drugs, that contain anesthetics, with use of the diagnostic tests on allergy to anesthetics before use of them. In patients with liver disease should not, in our opinion, to use hepatotoxic combinations of drugs (e.g. nimesulide, omeprazole, tizanidine), giving safe combinations of drugs (e.g. diclofenac sodium, rabeprazole, tolperisone).

Key words: vertebrogenic diseases of the nervous system, complex drugs, anesthetics, allergic reactions, hepatotoxicity