Музыка и жизнь

Руденко Ярослава Василівна,

аспірантка Київського національного

університету культури і мистецтв, Україна

Наукова рефлексія поняття творчої особистості

Проблема творчості є актуальною для соціогуманітарного знання, в тому числі мистецтвознавства, яке чи не найбільш ґрунтовно вивчає особливості творчості видатних художників, поетів, композиторів, виконавців. Проблема творчості та творчої особистості фактично є засобом, за допомогою якого можна створити «єдину теорію» соціогуманітарного знання, яка об’єднає фундаментальні взаємодії у культурі на міжособистісному і внутрішньо-особистісному рівнях, а також між особистістю і культурою загалом. Саме уявлення про те, що особистість людини є унікальною і творчою за своєю суттю є однією з центральних ідей усіх наук про культуру.

При цьому найбільш повно проблема творчості, як ми вже зазначали вище, розроблялася у контексті мистецтвознавства. Водночас осмислення творчості з культурфілософських позицій передбачало дедалі більш свідоме звернення до соціокультурного контексту, в якому розгорталася творчість конкретного художника, поета, композитора, виконавця та ін. Так, ще в античності мислителі в процесі вивчення мистецтва, його окремих видів і форм акцентували увагу на власне всьому процесі художньої творчості – починаючи з етапу задуму і аж до сприйняття публікою її кінцевих результатів. У європейській культурі особлива увага зверталася на питання зумовленості мистецтва соціокультурним контекстом буття людини, заданість діяльності художника подіями його особистого життя. Приміром, італійський художник, теоретик і історик мистецтва Дж. Вазарі на підставі описаних ним біографій Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаеля розкрив підґрунтя діяльності цих видатних художників, обґрунтувавши залежність творця від сучасної йому інтелектуальної, релігійної, соціальної і моральної ситуації [2]. Цей підхід сформував своєрідну парадигму дослідження художньої творчості, яку надалі застосовували більшість мислителів у різних галузях наукового знання.

У XX ст. з’явилися міждисциплінарні дослідження на основі методів філософії, культурології, психології. Так, психологічний підхід до проблеми передбачав вивчення творчості як психічного процесу творчої особистості, яка реалізує себе в сфері художньо-естетичної діяльності. Дані проблеми порушувалися й у культурній психології (В. Вундт [3]) та психології мистецтва й естетики (Л. Виготський та ін. [4]). Л. Виготський вважав перспективним розгляд творів мистецтва як результату творчості безвідносно до аналізу рис особистості автора чи глядача, позаяк сам твір здатен викликати естетичну реакцію. Іншими вченими, навпаки, наголошувалося на дослідженнях ціннісних і психологічних особливостей митців, музикантів, письменників (А. Адлер, Р. Ассаджиолі, Ф. Беррон, Дж. Гілфорд, А. Маслоу, К. Мартіндейл, К. Роджерс, С. Рубінштейн, С. Ейзенштейн).

У філософській думці проблематика творчості і творчої особистості вивчалася у процесі релігійно-філософських і моральних пошуків таких мислителів, як М. Бердяєв, С. Булгаков, І. Ільїн, В. Розанов, В. Соловйов, П. Флоренський та ін. Ідеї культуротворчої ролі мистецтва, важливості формування особистості творця, питання інтелектуально-творчої діяльності, природа та умови формування творчого таланту прослідковуються у працях таких дослідників, як Г. Батіщев, М. Бахтін, В. Біблер, М. Вебер, М. Каган, Е. Левінас, О. Лосєв, А. Макінтайр, Ю. Габермас, Е. Ільєнков, К. Разлогов, А. Флієр та ін. Аналіз феномена творчої особистості як головного елемента активної меншості суспільства в процесах розвитку соціуму здійснений у працях таких зарубіжних класиків культурфілософської думки, як А. Тойнбі, О. Шпенглер, Г. Зіммель, X. Ортега-і-Гассеті та ін.

Особливе значення у працях М. Хайдеггера і М. Мерло-Понті надавалося проблемам співвіднесення творчості і творення мистецтва та правди. М. Фуко, Р. Барт, Ж. Бодрійар, Ж. Дельоз та ін. звертали увагу на взаємодію влади і мистецтва. Проблему симуляції реальності й творчості культури постмодерну досліджували Ж.-Ф. Ліотар, П. Козловськи, Ж. Дерріда, У. Еко, Ч. Дженкс та ін. Питання соціокультурного статусу мистецтва і художника, внутрішніх механізмів творчої діяльності, а також специфіка розвитку світової художньої культури розглядаються у працях таких дослідників, як О. Кривцун, Ю. Лотман, Н. Маньковська та ін.

Механізм взаємодії суспільства і особистості у творчості розкривається Л. Буєвою, Ю. Сичовим у дослідженні впливу на особистість соціального середовища, в тому числі мікросередовища. Ідея цілісності творчої особистості детально аналізується такими культурологами, культурантропологами і психологами, як П. Гуревич, М. Каган, І. Кон, О. Леонтьєв, М. Мамардашвілі, Б. Марков та ін. К. Абульхановою-Славською, Г. Панковою творчість розуміється як вища стадія розвитку особистості, спосіб її буття, сутнісна характеристика людини. Проблема розробки шляхів розвитку творчої особистості знаходиться у центрі уваги й педагогів і психологів: Г. Балл, І. Бех, Д. Богоявленська, В. Зягвязинський, В. Кан-Калик, Н. Кичук, О. Кульчицька, А. Лук, Я. Пономарьов, М. Поташник, В. Рибалка, С. Сисоєва, Т. Сущенко, Н. Тализіна та ін.

Загалом більшість вчених (К. Альбуханова-Славська, Г. Альтшуллер, В. Андрєєв, Г. Буш, В. Дружинін, А. Канарський, П. Кравчук, В. Моляко, О. Матюшкін, В. Николко, Р. Позінкевич, Л. Пономарьов, М. Рєзнік, В. Роменець, В. Семиченко, В. Шинкарук та ін.) визначають творчість як системне явище, як певну сукупність взаємопов’язаних компонентів: творчі здібності, творчий процес, міра індивідуального розвитку творчих здібностей та якостей особистості, що забезпечують творчу діяльність.

Отже, різноманіття теоретичних і методологічних підходів до дослідження творчості і творчої особистості актуалізує проблему ґрунтовного міждисциплінарного синтезу, викликаного потребами розвитку соціогуманітарного, зокрема мистецтвознавчого знання.

Література

1. Абульханова-Славская К.А. Типология активности личности / К. А. Абульханова-Славская // Психологический журнал. – 1985. – № 5. – С. 3–19.

2. Вазари Дж. Жизнеописания наиболее знаменитых живописцев, ваятелей и зодчих / Д. Вазари. – полное из.. – Москва : Терра, 1995. – 449 с.

3. Вундт В. Этика. Принципы нравственности. Области нравственной жизни / В. Вундт. – Москва : Изд-во Либроком, 2010. – 264 с.

4. Выготский Л. С. Воображение и творчество в детском возрасте : психологический очерк / Л. С. Выготский. – издание 2-е. – Москва : Просвещение, 1967. – 92 с.

5. Моляко В. О. Здібності, творчість, обдарованість: теорія, методика, результати досліджень / В. О. Моляко, О. Л. Музика. – Житомир : Рута, 2007. – 319 с.

6. Рибалка В. В. Психологія розвитку творчої особистості : навч. посіб. / В. В. Рибалка. – Київ : ІЗМН, 1996. − 236 с.

7. Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості : підручник / С. О. Сисоєва. – Київ : Міленіум, 2006. – 346 с.