Степанова С.В., Коток Р.Ю.

Кафедра стоматології ФПО ДЗ «ДМА МОЗ України»

Інтерактивна модель навчання у вищій медичній школі - основа сучасної підготовки лікаря-інтерна.

Процеси модернізації в сферах сучасної української освіти і охорони здоров'я визначили нові напрямки в сучасній медичній освіті. Перехід на нові освітні стандарти обумовлює вдосконалення змісту і технологій вищої медичної освіти і значить якісно новий рівень підготовки спеціалістів в вищій медичній школі в цілому.

Одною з центральних проблем педагогічної теорії і практики є пошук і вибір найбільш ефективних методів навчання.

На сьогоднішній день післядипломне навчання українських лікарів складається на сам перед із обов’язкового проходження інтернатури, як на клінічний базах так і на кафедрах (факультетах) післядипломної підготовки, тому велике значення мають підходи в методах навчання для подальшого виховання лікаря-спеціаліста.

Традиційна модель навчання переслідує, в першу чергу, вплив на механізми пам'яті, а не на мислення учнів. Мета такої освіти є формування особистості з завчасно заданими властивостями. Результати виражаються на рівні навченості і соціалізації особи.

Модель (лат.modulus- міра, зразок) - система об'єктів або знаків, яка відтворює найбільш суттєві властивості системи-оригінала. Моделі можуть бути реальними (фізичними), ідеальними, математичними, інформаційними, графічними.

Основною дидактичною одиницею в традиційній моделі є склад освіти. В цьому випадку система освіти розглядається як державно-відомча організація, котра будується за відомчим принципом з жорстким централізованим визначенням цілей, освітнім складом, номенклатури освітніх установ і учбових дисциплін. При цьому всі учбові заклади контролюються адміністративними і спеціальними органами.[2].

В традиційні моделі навчання характер взаємодії викладача і учнів частіше відрізняється авторитарністю, де викладач виступає суб'єктом, а студент - об'єктом взаємодії.

В контексті інтерактивного навчання знання знаходять інші форми. З одного боку, вони являють собою певну інформацію про оточуючий світ. Особливістю цієї інформації є те, що лікар-інтерн отримує її не від вже готової системи від викладача, а в процесі власної активності. Викладач, повинен створювати ситуації, в котрих учень активний, в котрих він питає, діє. В подібних ситуаціях він разом з іншими набуває здібностей, які дозволяють перетворювати в знання те, що відпочатку складало певну проблему або перешкоду.

Інтерактивний («Inter»-це взаємний, «act»-діяти)-значить взаємодіяти, знаходитися в режимі бесіди, діалога з кимось. Орієнтована на широку взаємодію лікаря-інтерна не тільки з викладачем, але й друг з другом. На сьогоднішній день інтерактивні методи навчання, котрі розглядаються як інноваційні, альтернативні традиційним методам, займають особливу нішу в педагогічній теорії і практиці. Ефективність інноваційних методів, засобів і форм навчання багато в чому визначають і поліпшують результативність учбового процесу. Це пов'язано з тим, що використання інноваційних методів в процесі навчання надає великі можливості на практиці для ефективного розвитку пізнавальної сфери лікарів-інтернів, стимулює активність і підвищує ступінь їх суб'єктивності на заняттях, розкриває їх творчий потенціал, сприяє формуванню професійного мислення. [1]

Підготовка до занять в інтерактивних формах найчастіше потребує від лікаря-інтерна більш глибоке і детальне вивчення матеріалу і здійснюється завчасно, іноді за декілька днів (вікторини, ділові гри), що суттєво відрізняє її від підготовки до традиційних занять. Викладачу необхідно мотивувати і направляти самостійну роботу інтернів так, щоб вони усвідомлювали значимість здійснюваної ними діяльності на шляху досягнення позитивного результату. Найбільш чітке розуміння студентами цієї значимості досягається при командній, груповій роботі на заняттях в аудиторії або в клінічній залі, оскільки вони знаходяться в умовах, наближених до професійних. За допомогою інтерактивних технологій, застосовуваних на заняттях, цілеспрямовано організованій самостійній роботі викладач формує у лікаря-інтерна компетентність, котра дозволяє оволодіти знаннями, а потім практичними навичками.[6]

Тому використання інтерактивних технологій дозволяє не тільки пробудити інтерес до досліджуваннго матеріалу, збільшить ефективність його засвоєння, розвивати самостійність мислення, але й також розвинути дивергентне мислення і креативність, що дозволить приймати і відстоювати ефективні, нестандартні рішення в стандартних і складних професійних ситуаціях

Інтерактивних методи особливо актуальні в процесі навчання інтернів медичних спеціальностей, оскільки мають достатній потенціал для формування практичних навичок з використанням муляжів, фантомів, вмінь вирішення проблемних ситуацій й прийняття рішень в процесі виконання професійних дій в умовах середовища медичного закладу, розвивати професійне клінічне мислення, безпосередньо при прийомі хворих в клінічному залі.

В контексті психолого-педагогічної підготовки майбутніх лікарів найбільш часто застосовують такі інтерактивні методи, як проблемний виклад, круглий стіл, кейс-методи, мозковий штурм, вікторини, ролеві ігри.

Таким чином ми можемо сформулювати відносини між викладачем і студентом в традиційній і інтерактивній педагогиці в такій графічній формі.

Традиційна Інтерактивна

Викладач (суб'єкт)

Зміст, форми, методи, засоби

Студент (об'єкт)

Викладач (суб'єкт)

Студент (суб'єкт)

Форми, методи, засоби

Зміст

Як бачимо, в традиційній педагогиці спілкування здійснюється через склад, форми, методи і засоби. В інтерактивному навчанні є безпосередня взаємодія між вчителем і учнем, котра спрямована на оволодіння матеріалом за допомогою форм, методів і засобів. [4]

Література

1. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: підручник / І.М. Дичківська.-2-ге вид., доповн.- К.: Академвидав, 2012.-С.21

2. Подковко Х.В.Компетенції як складові компоненти розробки національної рамки кваліфікацій. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Випуск 90. Серія: педагогічні науки.-Чернігів: ЧПНУ, 2011.-№90.-С. 168-170

3. Петровский А.В., Ярошевский М.В. Психология. М.,2000.- С.45

4. Пафифова Б.К. К вопросу о формировании коммуникативной культуры профессионального межличностного общения у будущих специалистов //Вестник Майкопского государственного технологического университета. 2014 Вып. 3 С.116-121

5. Суворова Н.Н. Интерактивное обучение: новые подходы. М: Вербум, 2005.-42с.

6. Філоненко М.М. Методика викладання у вищій медичній школі на засадах компетентнісного піходу: Методичні рекомендації для викладачів та здобувачів наукового ступеню доктора філософії (PhD) BM(Ф)НЗ, України. / М.М. Філоненко- К. : «Центр учбової літератури», 2016.-88с.