Педагогічні науки / 3. Методичні основи виховного процесу

К.п.н. Ніколенко Л. М., студ. Романюк І. М. 

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

До проблеми стимулювання активного мовлення дітей з синдромом Дауна

Проблема виховання і навчання дітей із синдромом Дауна у спеціальній освіті України набуває усе більшої значущості з огляду на щорічне збільшення кількості народжуваних дітей із цим генетичним порушенням.

Одразу зазначимо, що вітчизняні науковці у вирішенні проблем розвитку даної категорії дітей здебільшого орієнтуються на американських та європейських колег, якими накопичено значний досвід роботи з «дітьми Сонця». Психотерапевти радять батькам залучати таких дітей до всіх сімейних занять, а також вчити за допомогою ігор та спеціальних програм, які б розвивали їхні здібності. До цих програм входить фізіотерапія, лікування дефектів мови, додаткова особиста увага та моральна підтримка дитини і сім’ї.

Завдяки новітнім дослідженням у фізіології та спеціальній психології протягом останніх років методи навчання дітей з синдромом Дауна значно вдосконалилися. Щороку у європейських країнах дедалі більше таких дітей йде у звичайні школи. Хоча наука дається їм важче, проте навчання з однолітками допомагає розвиватися розумово, ставати більш незалежними й адаптуватися в суспільстві.

Наша країна також стала на шлях сприяння інтеграції дітей з особливими потребами у суспільство. У зв’язку з цим видається особливо актуальним питання стимулювання активного мовлення дітей з синдромом Дауна.

Діти з синдромом Дауна розвиваються повільно і починають говорити аж у два-три роки. О. Дерень, А. Пруська та Ю. Рибак у своєму посібнику подають такі особливості мовлення даної категорії дітей:

̶ мовлення з’являється пізніше, ніж у дітей з типовим розвитком;

̶ часто ускладненим є розуміння зверненого мовлення;

̶ словниковий запас обмежений;

̶ часто виявляються дизартричні прояви та поліморфна дислалія [2].

Одна з основних особливостей мовленнєвого розвитку дітей з синдромом Дауна – значне відставання активної мови дитини при відносно збереженому її розумінні. Поряд зі зменшеним обсягом словникового запасу спостерігається порушення формування граматичного ладу.

Розглядаючи проблему формування навичок спілкування та мовлення у таких дітей, Е. Гросман, Е. Зотова, А. Португалова звертають увагу, що спричиняти вказані особливості мовлення можуть вторинні фактори ризику, а саме:

̶ у відносно великого відсотка дітей з синдромом Дауна може спостерігатися зниження слуху, що стає перешкодою у сприйнятті мови оточуючих;

̶ проблеми із зором можуть перешкодити ясно побачити артикуляцію оточуючих, а значить, і наслідувати її;

̶ знижений тонус, порушення тілесної чутливості заважає дитині контролювати рухи органів артикуляції;

̶ анатомічні особливості будови ротового апарату можуть створювати труднощі у формуванні правильної звуковимови;

̶ порушення функції щитовидної залози може впливати на тембр, темп і висоту голосу;

̶ через пізнє введення твердої їжі, може бути недостатньою підготовка органів артикуляції до виконання дрібних і точних рухів;

̶ у ряді випадків спостерігаються порушення загального і мовленнєвого дихання;

̶ особливості пізнавальної діяльності, викликані порушенням рухової активності або своєрідністю отримання і обробки інформації, що надходить від різних аналізаторів, можуть також стати негативним чинником у розвитку мовлення дитини з синдромом Дауна [3].

Проте будь-яка особлива дитина має свої збережені можливості, основу, спираючись на яку стає допустимим розвивати інші здатності, спонукати розвиток особистості. До компенсаторних сторін дітей з синдромом Дауна, на базі яких можна успішно стимулювати активне мовлення, науковці відносять:

̶ хороші імітаційні можливості, що дозволяють використовувати повторення за дорослим немовних і мовних сигналів: міміки, інтонації, рухів, жестів, звуків, складів і слів;

̶ гарний розвиток зорового сприйняття і зорової пам’яті, що говорить про необхідність використання зорових підказок: предметів, малюнків, жестів, табличок зі словами, оскільки це покращує розуміння мови і стимулює мовленнєву активність дитини;

̶ формування навичок загальної та дрібної моторики за допомогою різних видів гімнастики і масажу може бути ефективним і для розвитку мовлення;

̶ інтерес до взаємодії і співробітництва з оточуючими людьми може стати одним з головних стимулів для активізації спілкування і мовлення дитини [1].

Вказані аспекти значною мірою розширюють поле корекційно-розвивальної роботи педагогів щодо спонукання дітей з синдромом Дауна до спілкування і мовленнєвої активності.

Водночас, у процесі взаємодії з такими дітьми педагогу необхідно дотримуватися певних умов. Передусім дитину необхідно зацікавити спілкуванням, вона має відчути потребу, необхідність у спілкуванні. Цьому допоможе налаштованість педагога на предмет чи тему спілкування, котра цікава дитині, перебуває у момент спілкування у сфері її інтересу.

Спеціалісти також зазначають, що дорослий співрозмовник повинен мати чітке і реальне уявлення про мовні можливості дитини, і відповідно до цього говорити з нею короткими чіткими реченнями. Особливості розвитку дитини з синдромом Дауна мають враховуватися і при виборі змісту мовного матеріалу, спеціальних методів і засобів активізації мовлення дитини. Важливо активно застосовувати міміку і жести під час спілкування, це допоможе дитині зрозуміти зміст слів.

Важливою у цьому процесі є і психологічна підтримка, яка здебільшого полягає у доброзичливості педагога, який вступає в діалог з дитиною, увазі до дитини, терплячості (дитина потребує певного часу на обдумування почутого і оформлення відповіді).

Необхідними умовами, що забезпечать стимулювання активного мовлення дитини з синдромом Дауна, є і взаємодія із сім’єю та іншими людьми, що спілкуються з дитиною, а також поступове розширення кола і меж такого спілкування.

Насамкінець хочемо звернути увагу, що стимулювання активного мовлення дітей з синдромом Дауна, так само, як і мовлення дітей із нормою розвитку, найкраще відбувається у спеціально організованій ігровій діяльності, на що звернемо свою увагу у подальших наукових розвідках.

Література:

1. Гончарова Е. Л., Кукушкина О. И. Ребенок с особыми образовательными потребностями // Е. Л. Гончарова, О. И. Кукушкина. – Альманах ИКП Д РАО. – 2002. – № 5.

2. Діти із синдромом Дауна : факти, навчання, допомога. Методичні рекомендації // Укладачі: Дерень О., Пруська А., Рибак Ю. – Київ, 2015. – 24 с.

3. Формирование навыков общения и речи у детей с синдромом Дауна : пособие для родителей // Авт.-сост.: Е. Гросман, Е. Зотова, А. Португалова. – М.: Благотворительный фонд «Даунсайд Ап», 2010. – 140 c.