К.п.н., доцент Чирва А. С.

Сумський національний аграрний університет, Україна

Деякі аспекти інтернаціоналізації вищої освіти Китаю.

 

            Останніми роками, завдяки тиску глобалізації, інтернаціоналізація освіти стала основним стратегічним напрямком розвитку багатьох країн світу. Китайські університети викликають науковий інтерес оскільки мають унікальну історію розвитку, а сама країна посідає перше місце за кількістю населення. Інтернаціоналізація вищої освіти Китаю розпочалася ще з часів конфуціянства, однак широкої популярності інтернаціоналізація набула протягом кількох останніх десятиліть, особливо з моменту, коли китайські можновладці вирішили модернізувати вищу освіту Китаю за допомогою вестернізації. Експансія вищої освіти в Китаї за останні 4 десятиліття перевищила будь-яку в світі. Неймовірна швидкість і обсяг цієї надзвичайної експансії висвітлила різноманітні виміри інтернаціоналізації вищої освіти Китаю.

            Інтернаціоналізація вищої освіти Китаю викликає неабиякий інтерес у сучасних дослідників.  Питання основних характеристик інтернаціоналізаціїї та її стратегій, особливості викладання та вивчення англійської мови у процесі інтернаціоналізації університетського навчання, фази розвитку інтернаціоналізації освіти Китаю, роль уряду у процесі інтернаціоналізації вищої освіти Китаю, підходи до інтернаціоналізації та реорагнізації змісту університетської освіти в цілому, курсу навчання або окремих дисциплін. Цілісний аналіз, пов’язаний з вирішенням наукового завдання практичної імплементації інтернаціоналізації вищої освіти в університетах, дозволить сприяти розвитку інтернаціоналізації у вітчизняних університетах.

         Поставивши завдання створити університети світового класу, хоча при цьому не маючи чіткого визначення чи критеріїв, національна освітня політика вказала китайським університетам напрями розвитку, що виходять за межі китайських реалій і поставила орієнтир на Західні провідні університети. Тобто, провідні китайські університети мають конкурувати не лише між собою, але й створювати міжнародний імідж та відповідну конкуренцію кращим західним закладам вищої освіти.

          Інвестуючи значні кошти в невелику групу університетів з потенціалом стати дослідницькими університетами світового рівня, Китайський уряд привязав трансформацію вищої освіти до зростаючих потреб національної науки і технологій, і відповідно до розбудови економіки, яка полягається на інновації.

         За останні 10 років китайська політика у сфері вищої освіти зробила різкий перехід від підтримки масифікації вищої освіти до значного інвестування у невелику групу університетів з потенціалом здобуття статусу світового класу. Зміна курсу національної політики спонукала елітні китайські університети активно залучитись до інтернаціоналізації. Крім того, всесвітні потоки технологій, людей, фінансів, мов та ідей, особливо миттєва передача даних та ідей у реальному часі підсилила та прискорила процес інтернаціоналізації.

Однією з основних форм інтернаціоналізації вищої освіти Китаю є транснаціональна освіта, яка стала новою формою міжнародного співробітництва та обмінів у вищій освіті. Іншими популярними формами ІВО в університетах Китаю є: направлення своїх студентів на навчання за кордон та набір іноземних студентів для здобування освіти в Китаї; направлення своїх викладачів для стажування за кордоном та запрошення лекторів і науковців з провідних західних університетів; організація і відвідування міжнародних конференцій; інтернаціональне науково-дослідницьке співробітництво; транснаціональна освіта; міжнародне науково-технологічне співробітництво.

На сьогодні Китай налагодив наукове та технологічне співробітництво та обміни між китайськими університетами та закладами, підприємствами та урядами інших країн, транснаціональними компаніями та дослідницькими інституціями, а також міжнародними організаціями.

Міжурядові організації відіграють важливу роль у забезпеченні участі китайських університетів у міжнародній науці, міжнародному технологічному співробітництві та обмінах. Це актуалізується двостороннім та багатостороннім міжнародним співробітництвом у науці та технологіях, організованим через дипломатичну діяльність урядів, яка відображається у формі угод та меморандумів.

Основними стратегіями ІВО Китаю, характерними як для національного так і інституційного рівня є: 1) набір міжнародних студентів та залучення викладачів з провідних західних університетів, 2) перетворення навчальних планів і підвищення якості викладання, 3) акцент на міжнародних дослідженнях і 4) збільшення академічних обмінів.

В китайському розумінні інтернаціоналізація вищої освіти – це вища освіта, що базується на західному досвіді. Але  в такому розумінні ІВО Китаю не вистачає комбінації міжнародного та місцевого. Оскільки вища освіта постійно розвивається, існує потреба розвитку нового мислення щодо розробки інтернаціоналізації вищої освіти, щоб відповідати новим викликам та вимогам глобального середовища, які постійно змінюються.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.                Fuhui Li.  The Internationalization Of Higher Education In China: The Role Of Government [Electronic resource] / Li Fuhui //. - Journal of International Education Research – First Quarter 2016 Volume 12, Number 1 (pp. 47-52). - Available at:  http://files.eric.ed.gov/fulltext/EJ1088610.pdf

2.                Jianxin Zhang. The Internationalization of  Chinese Higher Education. [Electronic resource] / Zhang Jianxin // Copyright 2015. Council for Higher Education Accreditation/CHEA International Quality Group. - Available at:  http://www.cheainternational.org/pdf/internationalization

3.                Linhan Chen & Danyan Huang. Internationalization of Chinese Higher Education.  [Electronic resource] / Chen Linhan & Huang Danyan // Higher Education Studies. -  Vol. 3, No. 1; 2013. - Available at: www.ccsenet.org/hes