Педагогические науки \5. Современные методы преподавания

Журкіна С.В.

Національний фармацевтичний університет, Україна

Особливості діяльності студентів-тьюторів

Як відзначають західні дослідники Барнет та Елліс [1,3], останнім часом у британських і американських вищих навчальних закладах кількість студентів зросла майже вдвічі, проте одночасно значно зменшились фінансові інвестиції. Внаслідок цього зросла кількість студентів у групах, що викликало повернення до традиційної форми навчання – лекції. І як наслідок - послаблення контакту між студентом і викладачем, що є основною рисою тьюторських занять.

Як свідчить практика, для поліпшення якості знань необхідно працювати більше з меншою кількістю студентів. У зв’язку з цим у вищих навчальних закладах Великої Британії та США підвищився інтерес до студентського тьюторства, але слід зазначити, що така форма роботи не є універсальною панацеєю у даній ситуації, а може використовуватись лише як допоміжна.

Традиційно студентське тьюторство визначається як допомога більш здібних і встигаючих студентів менш здібним. Так К. Топпінг наголошує, що тьюторство «на рівних» передбачає дії людей однакових соціальних угруповань, які не працюють професійними викладачами, але допомагають одне одному навчатись [8]. Щодо форм організації навчального процесу студентські тьюторскі заняття відбуваються в парах або невеликих групах, організованих професійним викладачем. К. Топпінг підкреслює,що у процесі студентських тьюторскьких занять навчається не лише студент, якому необхідна допомога, а й сам студент-тьютор.

За традиційною моделлю студентського тьюторства, у ролі тьютора виступає більше здібний студент, але останнім часом увагу дослідників привертає модель, за якою і тьютор, і студент мають однакові здібності і працюють разом у напрямку поглиблення знань.

Роль тьютора і студента не обов’язково має бути постійною, особливо, коли студенти мають однакові здібності. Зміна ролей (взаємне тьюторство) підвищує самооцінку і самоповагу студентів, тому що кожен з них отримує можливість бути у ролі тьютора.

Подібні заняття можуть проводитись з усіма студентами, але більш ефективним був би розподіл студентів на групи за різними критеріями: обдаровані студенти, невстигаючі, студенти, що входять до складу різних меншостей, наприклад, релігійних, етнічних та будь-яких інших.

У залежності від мети тьюторської діяльності, змісту навчальної роботи з конкретного предмета й форм взаємодії студента і тьютора студентське тьюторство поділяється на таки види: персоналізована система інструктування (ПСІ); додаткове інструктування; студентське тьюторство в парах (діадах) (тьютор і студент навчаються на одному курсі, їхні ролі закріплені; тьютор і студент навчаються на одному курсі, їхні ролі взаємозамінні; тьютор і студент навчаються на різних курсах, їхні ролі закріплені); студентське тьюторство у групах ( тьютор і студенти навчаються на різних курсах; тьютор і студенти навчаються одному курсі); студентське тьюторство при проведенні письмових робіт.

Проаналізуємо визначені види студентського тьюторства.

ПСІ вважається «винайденою» Фредом Келлером («система Келлера»), який описав методику навчання, що базувалась на програмованому навчальному матеріалі, під час вивчення якого кожний студент просувався власним темпом, маючи за мету удосконалювати кожний свій крок. Студент-тьютор виконував роль того, хто перевіряє, тестує знання студента [5].

Додаткове інструктування має на меті знизити рівень невстигання студентів. Цей вид найчастіше використовується при вивченні важких для засвоєння предметів, з новим і складним змістом, у викладанні яких домінують лекції, а оцінювання й контроль здійснюється відносно рідко.За формою організації навчального процесу додаткове інструктування охоплює студентів різних курсів, роль студента-тьютора закріплена і він проводить заняття з кількома студентами. Роль студентів-тьюторів полягає в тому, щоб дати пораду в навчанні, полегшити цей процес. Тьютори вивчають той же курс в університеті і відвідують ті ж лекції, що і їхні студенти.

Студентське тьюторство в парах (діадах) – найбільш інноваційний вид студентського тьюторства (і можливо, легший, ніж інші види, в організації).

С. Розен, Е.Р. Поуелл та Д.Б. Скубот працювали, досліджуючи пари студентів одного віку, в яких тьютор був у порівнянні зі студентом більше, менше або однаково компетентний із предмета, який вивчається. Вчені дійшли висновку, що рівень успішності студентів-тьюторів значно вищий, крім того, високі наслідки показали ті студенти, які співпрацювали із товаришами з вищим або однаковим рівнем здібностей [7].

Студентське тьюторство у групах здійснюється за такими моделями:

а) тьютор і студенти навчаються на різних курсах. Студент-старшокурсник виступає у ролі тьютора групи студентів, що навчаються на молодших курсах. Проведений нами аналіз літературних джерел дозволив виявити наслідки дослідження даної моделі, які свідчать про зростання рівня успішності студентів.

б) модель співпраці тьютора і студента, коли вони навчаються на одному курсі досліджував Л.Р. Біч (1960 р.), який порівняв і проаналізував наслідки тестів до і після проведення експерименту, котрі свідчать, що участь у студентській тьюторській діяльності підвищила наслідки успішності в екстравертів більше, ніж в інтровертів [2].

У наукових дослідженнях учених США та Великої Британії розглядаються питання тьюторства при проведенні письмових робіт. У традиційній системі вищої освіти різних країн письмова робота не передбачає співробітництва студентів. Однак в останні роки посилилась пропаганда «письмових центрів», «співробітництва у письмовій роботі» та програм «письмо за навчальним планом» [6].

За Хартманом [4], під час проведення тьюторських занять у студентів якісно підвищуються такі компоненти розумової діяльності, як: вміння планувати, давати поради, оцінювати, а також використовувати в процесі роботи знання з методики викладання; крім того, покращуються такі пізнавальні процеси, як сприйняття, видоперетворення, відбір, застосування і поєднання інформації, умовиводи, оцінювання і реагування. Слід відмітити покращення пам’яті, підвищення рівня мотивації, здатності застосовувати набуті знання у нових, нестандартних ситуаціях. Мотивація і відповідні цілі включають підвищення рівня відповідальності, самоповаги, самовпевненості й рівня емпатії. З точки зору соціальної психології, у студентів знижується рівень соціальної ізоляції.

Література:

1. Barnett R. Improving Higher Education. – Buckingham: Open University Press, 1992

2. Beach, L.R. Sociability and academic achievement in various types of learning situations // Journal of Educational Psychology 51(4), 1960. – P. 208-212

3. Ellis R. Quality assurance for University Teaching. - Buckingham: Open University Press, 1993

4. Hartman, H.J. Factors affecting the tutoring process // Journal of Educational Development 14 (2). – 1990.- P. 2-6

5. Keller, F.S. Goodbye, teacher // Journal of Applied Behavior Analysis 1 (1), 1968. – P. 79-89

6. Olson, G.A. Writing centers: Theory and Administration. – Illinois: National Council of Teachers of English, 1984.

7. Rosen, S., Powell, E.R. and Schubot, D.B. Peer-tutoring outcomes as influenced by the equity and type of role assignment // Journal of Educational Psychology 69(3), 1977. – P. 244-252

8. Topping K.J. Co-operative learning and peer tutoring: an overview // The Psychologist 5. – 1992. – P. 151 -161