К.п.н. Майданюк В.М.

Медичний коледж «Монада», Україна

Джерела формування консервативних поглядів у концепції демократії Степана Томашівського

Актуальність. Критика демократії з точки зору однієї з найбільш «раціональних» ідеологій - консерватизму, має вагоме значення для розбудови української демократії. В сучасний період становлення української демократії, стає актуальною візія демократії одного з найавторитетніших теоретиків українського консерватизму, Степана Томашівського, і не менш актуальним є визначення ідеологічних впливів, які сформували погляди вченого на демократію.

С. Томашівський будував свою консервативну концепцію, дотримуючись католицько-клерикальних ідей, і вважаючи Українську греко-католицьку церкву вагомим фактором у процесі українського державотворення. Вчений, застосовуючи консервативні постулати, вважав, що лише традиційні цінності й аристократично-монархічні сили здатні, на противагу ліберально-демократичним партіям, здобути і втримати українську державність. Популярним у той час соціал-демократичним теоріям вчений протиставляв ідеал морального авторитету сильної державної влади і традиційних консервативних цінностей. Католицизм займав вагоме місце у політичній доктрині мислителя, який прагнув закласти консервативні католицькі цінності в основу української національної ідеї. Майбутню українську державу С. Томашівський уявляв своєрідним дуумвіратом монархічної держави та греко-католицької церкви: «Династія фізичними засобами творить національну державу і дбає про матеріальне добро підданих, греко-католицька церква удержує міжнародний культурний зв'язок і формує народну душу» [4, с.63].

У зв’язку з перебуванням ученого в різних європейських країнах, зокрема Австрії, Швейцарії, Англії та Франції, значний вплив на вченого здійснили європейські філософські напрями, у тому числі ідеї європейського неопозитивізму, філософські концепції Р. Віппера й Е. Мейєра. На доктрині С. Томашівського позначилися також історичні й політологічні теорії В. Липинського і західноєвропейських істориків, – Г. Ферреро та Дж. Мацціні. Вплинули на консервативну концепцію С. Томашівського ідеї представників філософії життя, зокрема, О. Шпенглера. І як зазначає В. Потульницький, саме ідеї О. Шпенглера про традиційний консерватизм аристократії та засадничої відокремленості візантинізму від західної культури покладені в основу історичних поглядів С. Томашівського [3, с.28].

Узагальнюючи ідеї вченого, В. Потульницький, доходить слушного висновку: консервативні традиції Галицько-Волинської князівської держави, греко-католицька церква та її релігійні й етичні засади, територіальний патріотизм, а в останній період життя – полонофільська політична орієнтація становили основу консервативного світогляду С. Томашівського [1, с.445]. А львівський учений М. Швагуляк зауважує, що в поглядах С. Томашівського простежується вплив ідеолога консерватизму XVIII ст. Е. Берка і ліберальні й консервативні складові у його світогляді зв’язані традиціоналізмом [1, с.447]. Це засвідчує прямий зв'язок вітчизняного консервативного напрямку з першоджерелами європейського консерватизму.

В молоді роки на формування світогляду вченого значний вплив мав М. Грушевський, зокрема його народницькі ідеї. У 1919–1921 рр. С. Томашівський проходить еволюцію політичної орієнтації – від підтримки національно-демократичних ідей до прихильності українського консервативно-гетьманського руху [3, с.28]. Помітне місце у концепції вченого займали ідеї греко-католицизму та християнські цінності, що зумовило клерикальний характер його консервативної доктрини. Досліджуючи європейську й українську історію, С. Томашівський дійшов висновку: саме церква виконує державотворчу функцію і відіграє важливу роль у суспільному житті. В останні роки життя, в Польщі, Степан Томашівський остаточно завершив свою концепцію, де поєдналися елементи католицизму, консерватизму і прагматично-релятивістської філософії – зазначає А. Портнов. Консервативно-монархічні сили розцінили клерикальний монархізм і прогалицьку орієнтацію вченого як зраду гетьманської легітимної ідеології, що зрештою змусило його розірвати відносини з представниками цього напряму [2], що виявилося насамперед у світоглядному конфлікті з В. Липинським.

Висновки. Вищенаведені ідейні впливи сформували достатньо стриману оцінку демократії вченим, який все таки не відкидав її як потенційну форму правління для української державності. Він засуджував демократію, в якій необмежено править той чи інший республіканський «суверенний» народ, клас чи партія, але вважав республікансько-демократичну форму урядування прийнятною для українського народу за умови, що вона виникає через еволюцію монархічної форми державного будівництва, традиційної для України [1, с.426]. Загалом С. Томашівський прагматично та достатньо об’єктивно ставився до демократії, його можна вважати навіть прихильником демократії, якщо останню не зводити лише до домінування більшості над меншістю. Концепт свободи та громадянських прав людини, котрі забезпечувалися за демократичних форм правління, був вагомим елементом політичної концепції С. Томашівського, яка вирізнялася відсутністю несприйняття демократичних цінностей, хоча й містила критичні зауваження до тогочасних моделей демократії, які тоді перебували на стадії становлення і характеризувалися численними недоліками.

Література:

1. Вдовичин І. Свобода особи в правій українській політичній думці (20–30 рр. ХХ ст.) : монографія / Ігор Вдовичин. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2010. – 512 с.

2. Портнов А. Степан Томашівський: біографічний нарис, концепція української історії [Електронний ресурс] / А. Портнов. – Режим доступу: http://www.ukrterra.com.ua/developments/history/modern/portnov_tomashiv.htm.

3. Потульницький В. Українська та світова історична наука / В. Потульницький // Укр. іст. журн. – 2000. – № 3. – С. 22–44.

4. Томашівський С. Про ідеї, героїв і політику: відкритий лист до В. Липинського / Степан Томашівський. – Л. : [б.в.], 1929. – 132 с.