Психологія /10. Психологія праці

К.психол.н. Болотнікова І.В.

Інститут психології ім. Г.С.Костюка НАПН України

Комунікативні якості лідера

Уміння мотивувати, надихати, переконувати є найважливішою складовою лідерства і визначають різні методи впливу на оточуючих. При всій спільності цих понять кожне з них має свій унікальний сенс. Уміння мотивувати полягає в створенні імпульсу, стимулюючого як самого себе (якщо мотивація спрямована всередину), так і інших, якщо лідер мотивує команду, групу, оточення. Зазвичай виділяють два типи мотивації: мотивація наближення і мотивація уникнення або, іншими словами, мотивація «До» і мотивація «ВІД». Обидва способи мотивації дуже ефективні в різних ситуаціях і з різними типами людей. Одні намагаються уникнути покарання або інших неприємних наслідків, інші намагаються наблизити момент отримання бонусу, результату, премії. Для більш ефективної мотивації групи ці типи корисно чергувати, створюючи разом потужну комбінацію з двох сил: тяжіння і підштовхування [5].

Переконання - це навик, що дозволяє за допомогою слів, емоцій, аргументів або вчинків переконати людину у своїй правоті, перемістивши її з власної позиції в позицію, потрібну лідеру. Можна виділити два основні стилі переконання - це логічна аргументація і емоційний тиск. І той, і інший способи досить ефективні, а їх комбінація дає приголомшливі результати. Навик логічного переконання будується на руйнуванні аргументів опонента, які, як правило, конструюються за допомогою різних мовних зв'язок. Наприклад: «Якщо А, звідси виходить, В» або «А - те ж саме, що і В». Для роботи з такими переконаннями використовуються такі прийоми, як можливість поставити під сумнів ту чи іншу частину переконання А чи В, надати їм інший зміст і т. ін. Або ж ставити під сумнів саму зв'язку: «з А зовсім не випливає В», «В абсолютно не означає А» і т. ін. Зруйнувавши стару зв'язку опонента, ми створюємо нову, зробивши її більш переконливою [4].

Емоційний спосіб роботи з запереченнями - це робота з високим ступенем власної переконаності, коли власними емоціями та проявами ми показуємо, що наша позиція абсолютно правильна, і по-іншому просто не може бути. «Це так просто тому, що це так». Зазвичай такий стиль переконання навіть не вимагає серйозного підкріплення аргументацією, скоріше, це стиль психологічного тиску. Наприклад, пояснення може бути таким: «Я в це вірю - значить, це правда» або «Я так бачу, чую, відчуваю і все». Для протистояння такій переконаності зі свого боку корисніше власна включеність, ніж будь-які розважливі аргументи. Звичайно, варто відзначити, що так само, як і з мотивацією, кожен стиль переконання краще або гірше працює з відповідним типом людей [2].

Натхнення - це особливий спосіб мотивації, що дозволяє не просто поставити імпульс і викликати у людей бажання до дії. Це окремий навик, який створює стійку і довгострокову мотивацію. Так відбувається за рахунок створення барвистого образу майбутнього, в якому хочеться опинитися кожному. Майбутнє має бути настільки барвистим і привабливим, що хочеться потрапити в нього і зануритися туди з головою. Оточуючі можуть хотіти прийняти в його створенні безпосередню участь, щоб бути в цьому світі активним творцем, адже мотивація причетності до чогось одна з найпотужніших. Спосіб, який потужним чином дозволяє надихати людей, - це натхнення через бачення. Лідер, що володіє хорошим баченням, з більшою легкістю зможе надихати людей, рухатися до власного образу майбутнього, оскільки воно знаходиться перед очима і настільки ж відчутно, як те, що знаходиться в безпосередній близькості від нас [3].

Щоб ефективно мотивувати людину на будь-яку дію, важливо визначити, який тип мотивації «Від» або «ДО» для неї є найбільш прийнятним. У нашій культурі частіше зустрічається мотивація уникнення. Але це не означає, що її потрібно використовувати в першу чергу. Деякі люди, частіше мотивовані «ДО», дуже не люблять протилежний стиль. І якщо таку людину почати мотивувати за допомогою погроз і санкцій, то людина може взагалі втратити до вас і вашої справи інтерес. Якщо лідер має справу з групою, то тут корисно використовувати різноманітні способи мотивації. Причому корисно починати і закінчувати з позитивної мотивації, а в середині давати мотивацію «ВІД». Тоді ті, хто орієнтується на мотивацію «+», сприймуть мотивацію «-» менш болісно, оскільки спрацює ефект країв. При цьому важливо розуміти, якими цінностями найбільш керується людина: гроші, статус, позитивна підтримка, час, увагу і т. ін. І звичайно, важливо використовувати їх у мовленні.

Крім цього, для мотивації, переконання і натхнення дуже важливим є стан самого лідера. Більше половини інформації зчитується через невербальні послання. Якщо лідер сам переконаний у тому, про що він говорить, його голос і тіло це підкреслюють, то рівень довіри і значущості слів такого лідера сильно зростає. Якщо лідер сам натхненний тим, що він говорить, то і люди почнуть надихатися і приєднуватися до всього вище сказаного. Якщо всередині є стан впевненості і переконаності, то перший крок до успіху вже зроблений. Тому одна з найважливіших якостей, що просто необхідна лідерові, - це ораторські навички, тобто вміння красиво і складно говорити і доносити свої думки до співрозмовника або аудиторії [1].

Комунікабельність.

У сучасному світі цінність цієї якості безперечна. Бути комунікабельним важливо не тільки в контексті лідерства, але і в будь-яких інших контекстах. Людина - істота соціальна, і вміння ефективно спілкуватися з іншими - запорука успіху. Останнім часом все більшого поширення набувають соціальні мережі, розвитку яких активно сприяє Інтернет з усіма службами знайомств, чатами, форумами та іншими «комунікативними» додатками. Але, незважаючи на це, вміння особисто вибудовувати комунікацію і встановлювати контакти з іншими людьми вимагає окремих навичок, необхідних лідеру. Виділимо кілька значущих елементів, без володіння яких вважати людину комунікабельною практично неможливо. Це вміння швидко встановлювати контакт, розташовувати співрозмовника до себе, слухати і чути, уміння ставити питання і отримувати інформацію [5].

Уміння слухати і чути.

На перший погляд, може здатися, що це два ідентичних поняття, але це не так. Втім, в ефективній комунікації корисні обидва навички. Немає кращого співрозмовника, ніж вдячний слухач. Лідер вміє не тільки говорити сам, але і слухати. Не існує мовчазних людей - є неправильно обрана тема для розмови! Лідер вміє підібрати тему, цікаву для співрозмовника, зацікавити його, і тоді оповідача буває складно зупинити. Слухання передбачає також уміння постійно зберігати сутність розмови, при необхідності перехоплюючи ініціативу, підводити розмову до того, що необхідно дізнатися, постійно утримуючи у фокусі уваги мету спілкування. Тоді спілкування переходить в цікаву гру спільного взаємозбагачення та отримання корисної інформації.

Уміння задавати питання.

Уміння задавати питання демонструє  особистий інтерес до персони співрозмовника, при цьому дозволяє швидко і якісно зібрати необхідну інформацію. Навик щиро цікавитися справами колег, партнерів, підлеглих, замовників, начальства заснований на постановці запитань. І, звичайно, не менш важливо вміти вислуховувати відповіді, навіть якщо в них міститься альтернативна точка зору [4].

 Література

1.     Егоршин А.П. Управление персоналом. / А.П. Егоршин. – М., 2001. – 265 с.

2.     Коляда В.И. Целостность личности в контексте социокультурных трансформаций современной России / Человек в социокультурном мире. – Саратов, 1997. – Ч.3. – С.29–30.

3.     Самоукина Н.В. Психология и педагогика профессиональной деятельности: Учебник / Н. В. Самоукина. - М.: ЭКМОС, 1999. - 352 с.

4.     Шадриков В.Д. Деятельность и способности / В. Д. Шадриков. - М.: Логос, 1994. - 320 с.

5.     Шугуров М.В. Социальный конфликт и самоосуществление личности. – Саратов, 1992. – 242 с.