Абрамов Сергій Анатолійович

Національний технічний університет України «КПІ» ім. І. Сікорського

Проблема впливу фізичного розвитку на навчальну діяльність студентів

У сучасний період на загальному фоні неблагополуччя здоров'я населення особливої актуальності представляє збереження, зміцнення і формування здоров'я студентів. Але як показують різні дослідження і спостереження про співвідношення навчальної діяльності та фізкультурної діяльності, частка фізичних навантажень повинна бути істотна вище. Для обґрунтування висунутої гіпотези необхідно провести аналіз основних понять, визначити співвідношення понять «навчальна і фізкультурна діяльність», а також способи їх інтеграції. Виходячи з класичних визначень психолого-педагогічної літератури, фізичне виховання - є основою для формування здоров'я, а здоровий організм, сприяє більш ефективному освоєнню учбового процесу. Так можна визначити, що «фізичне виховання - це навчальний предмет, що сприяє різнобічному фізичному розвитку студентів, зміцненню їх здоров'я, виробленню в учнів свідомого до себе і свого тіла, фізичних (сила, швидкість, спритність, витривалість, гнучкість) і моральних (сміливість, спритність, дисциплінованість та ін.) якостей особистості. Існує безліч дефініцій фізичного виховання. Одне з них - ФВ - це педагогічно організований процес передачі від покоління до покоління способів і знань, необхідних для фізичного вдосконалення. Мета ФВ - різнобічний розвиток особистості людини, його фізичних якостей і здібностей, формування рухових навичок і умінь, зміцнення їх здоров'я. Якщо говорити про навчальну діяльність, то - це один їх основних видів діяльності людини, спрямований на засвоєння теоретичних знань і способів діяльності в процесі вирішення навчальних завдань. Систематичне здійснення навчальної діяльності сприяє інтенсивному розвитку у її суб'єктів теоретичного свідомості і мислення, основними компонентами якого є змістовні абстракції, узагальнення, аналіз, планування і рефлексія. Навчальну діяльність не можна ототожнювати з тими процесами навчання і засвоєння, які включені в будь-які інші види діяльності (ігрову, трудову та ін.). Навчальна діяльність свідомо спрямована на засвоєння знань і способів діяльності. Навчальна діяльність виконує двояку соціальну функцію. З одного боку вона є умовою і засобом психічного розвитку людини, забезпечуючи засвоєння знань і тим самим розвиток специфічних здібностей, з іншого - навчальна діяльність є одним з основних засобів включення підростаючих поколінь в систему суспільних відносин. Відомо, що навчальна діяльність студентів - це 36 годин академічних занять на тиждень. Проходять вони, за винятком занять фізвиховання, в аудиторіях і лабораторіях, не завжди відповідають гігієнічним нормам. Обов'язковою продовженням академічних занять є самостійна робота з літературою, щоб закріпити досліджуваний матеріал, підготуватися до курсових і дипломних проектів. Участь студентів в громадській роботі, читання художньої літератури, відвідування кіно, театру та інших культурних заходів і т. д. - Все це свідчить про малорухливому способі життя, про те, що їх руховий режим визначається в основному постановкою фізичного виховання у вузі. В даний час досить серйозна проблема, вирішення якої полягає в удосконаленні та стимулюванні студентів до занять фізичною культурою та ведення здорового способу життя в цілому. Отже, навчальна діяльність у вузі складається з планового навчального аудиторного процесу і самостійної роботи студентів. Необхідно дотримуватися певних стандартизовані вимоги, наприклад, враховувати час і кількість навчальних занять виходячи з психофізіологічних показників, співвідношення фізичного і розумових напружень, застосовуючи психолого-педагогічні методи проведення занять для ефективного засвоєння знань, умінь і навичок студентами. Як показують проведені дослідження показують, що успішність у студентів, що займаються спортом, у всіх семестрах вище на 6-7. Одним з важливих умов підвищення ефективності та якості процесу творчої діяльності в рамках навчального процесу, є об'єктивна інформація про вихідний рівень знань учнів, джерелом отримання якої є психолого-педагогічний контроль. Проблеми, пов'язані з психолого-педагогічним контролем, знаходяться постійно в полі зору педагогічної науки і практики. Питанням контролю навчального процесу приділяється багато уваги в роботах психологів і педагогів. Суттєво підвищуються вимоги до обсягу фундаментальних знань, професійної компетентності випускників вузів на основі застосування нових підходів до організації освітнього процесу з позиції багатофакторного і динамічного контролю. Проблема педагогічного контролю загострюється і в зв'язку з постійним збільшенням обсягу інформації і скороченням часу, передбаченого нормативними документами на її вивчення. Це породжує необхідність інтенсифікації освітнього процесу і, природно, підвищує рівень вимог до рівня оволодіння особистості навичками самоврядування, самоорганізації, самоконтролю, самокорекції. Отже, для практики важливий відбір таких технологій контролю, в яких присутні дві взаємозалежні підсистеми: педагогічний контроль і самоконтроль учнів. Виходячи з поняття процесу навчання як процесу взаємопов'язаної суб'єкт-суб'єктної діяльності, рівноправними членами якої є педагог і навчається, можна припустити різні питомі ваги педагогічного контролю і самоконтролю на різних етапах навчання. Якщо на першому етапі домінує педагогічний контроль, який, зокрема, реалізує функції цілеспрямованого стимулювання самоконтролю, то на більш пізніх етапах навчання істотно зростає роль самоконтролю, а однією з основних функцій педагогічного контролю стає отримання інформації, необхідної для відповідної педагогічної корекції організації навчальної діяльності учнів .

Виходячи з вищесказаного, слід виділити два основних напрямки впливу фізичного розвитку на навчальну діяльність студентів - колективний (спрямований на групу, масу) і індивідуальний, кожен з яких є актуальним на сьогоднішній день.