Гурін О.А.  старший викладач циклу цивільного захисту,

Гордєєв О.С. викладач циклу цивільного захисту,

Огєєнко Н.М. викладач циклу цивільного захисту.

                  Державний ВНЗ «Національний гірничий університет»

 

                                    Пожежонебезпечність виробництва

 

         Однією з актуальних проблем сучасності є попередження надзвичайних ситуацій (НС) природного та техногенного характеру.

Вибухи, як наслідок, пожежі бувають на об'єктах, які виробляють або зберігають вибухонебезпечні та хімічні речовини в системах і агрегатах під великим тиском (до 100 атм.) а також на газо- і нафтопроводах. У процесі виробництва при певних умовах стають небезпечними і легко займаються деревинний, вугільний, торф'яний, алюмінієвий, борошняний та зерновий пил, пил з бавовнику та льону. Особливо небезпечні нафтопереробні заводи, хімічні підприємства, склади нафтопродуктів, цехи з виготовлення та транспортування вугільного пилу, дерев'яного борошна, цукрової пудри, гірничі підприємства,  лісопильні, деревообробні, столярні, модельні та інші виробництва. Під час аварії ці об'єкти зазнають значних збитків, можлива загибель людей.

Оцінка пожежної обстановки складається з попередньої оцінки можливої обстановки, зробленої завчасно в умовах мирного часу; початкової оцінки обстановки після одержання даних про координати застосування запалювальної зброї, центру вибуху, його потужності та виду, напрямку і швидкості вітру з метою визначення пожежної обстановки на маршрутах  введення і розподілу сил для виконання рятувальних робіт; уточнення  пожежної обстановки на основі розвідувальних даних повітряної, загальної наземної і спеціальної пожежної розвідки для прогнозування пожеж, особливо на маршрутах введення, в районах проведення рятувальних робіт і виявлення загрози для особливого складу формувань і населення в таких ситуаціях.

Вихідними даними для початкової оцінки обстановки є вид , місце і час пожежі, масштаби і характер, вогнетривкість будівель і споруд, їх пожежо- і вибухонебезпечність, щільність забудови, фактична здатність до загорання, метеорологічні дані.

Пожежонебезпечність виробництва визначається характером технологічного процесу, матеріалами, що використовуються у виробництві та готовою продукцією.

Техногенні вибухи і пожежі, які виникають на об'єктах, призводять до виникнення таких факторів ураження, як повітряна ударна хвиля і теплове випромінювання.

Процес горіння можливий при наявності:

1. Горючої речовини. Тверда, рідка або газоподібна речовина, яка здатна окислюватись з виділенням тепла та випромінюванням світла.

2. Окислювача. Кисень, хлор, фтор, сірка та інші речовини які при нагріванні або ударі мають здатність розкладатись з виділенням кисню.

3. Джерела запалювання. Вплив на горючу речовину та окислювач, що може викликати загоряння. Джерела запалювання діляться на відкриті і приховані.

При відсутності одного з трьох факторів горіння не виникає.

 

Можливість розповсюдження пожеж в значній мірі залежить від щільності забудови. Щільність забудови характеризує відстань між будівлями і спорудами і, відповідно, можливість переносу полум'я з однієї будівлі на іншу. Таким чином щільність забудови слід вважати важливим показником, що впливає на характер і особливо масштаби пожежі.

Щільність забудови можна визначити за формулою:

 

,

 

де  – загальна площа території об'єкта;

 – загальна площа під будівлями.

Вважається, що при щільності забудови до 7% вірогідність розповсюдження пожежі близька до нуля. При щільності 8-20% можливе розповсюдження окремих пожеж, а при щільності забудови більше 20% - можливе виникнення суцільної пожежі.

Розміри зон виникнення пожеж у населених пунктах і  в  лісі можна  розрахувати за формулою

Lбезп=1,6hполум ,

 

де  Lбезпвідстань від полум’я , на якій практично не відчувається агресивний вплив теплового випромінювання; hполум – очікувана або фактична висота полум’я.

Оцінюючи обстановку, яка складається в районі масових пожеж потрібно мати на увазі, що щільність диму висотою не однакова. Найбільшого значення вона досягає в шарі від 0,5 до 5-10 м від поверхні землі.

На гірничих підприємствах та шахтах слід вживати заходів з попередження вибухонебезпечних скупчень вугільного пилу. По тяжкості наслідків пилу (або газу і пилу одночасно) набагато перевершують вибухи газу, що пояснюється підвищеною силою вибуху і збільшеною кількістю утворюють отруйних продуктів. Хімічна реакція окислення горючих речовин, при вибуху пилу протікає в основному на поверхні порошинки.

Всі засоби і тактичні прийоми гасіння пожеж зводяться до перекриття доступу кисню до палаючих матеріалів і зниженню температури  порід до межі, які визивають повторне займання. Активним способом є безпосередня  дія на осередок пожежі  вогнегасними приладами в місці спалаху, та и при виїмці горючих мас із осередку пожежі. Безпосередня дія на осередок пожежі з боку вступника повітря прямим або дистанційним впливом. Комбіновані засоби – це ізоляція осередку пожежі з наступним тушінням його активними засобами. До комбінованих засобів відносяться: заповнення ізольованого пожежного осередку інертними газами або шляхом замулювання. Ліквідація пожеж затопленням водою є крайнею мірою і застосовується при невеликих об’ємах затоплення. При цьому слід враховувати, що вода електропровідна, тому прилади та обладнання, яке знаходиться під напругою повинно бути вимкнено.

Для планування проведення рятувальних робіт у населених пунктах при пожежах важливою є оцінка можливості проходу техніки, людей.  Можливість проїзду через райони пожежі, рятувальних загонів, пожежних формувань залежатиме від багатьох факторів: типу лісу, вогнетривкості техніки, матеріалів, захищеності особового складу, характеру забудови населених пунктів, ширини вулиці. Прохідність вулиць у населених пунктах при одночасному горінні значної кількості будівель залежно від ступеня вогнетривкості, висоти будівель і величини руйнувань приймається згідно даних  особливостей місцевості.

Важкість наслідків пожеж і продовження їх знищення залежать від часу виникнення аварійної ситуації і початком активних дій по запобіганню розширення і ліквідації пожежі.

 

 

Література

1.    М.І. Стеблюк  Цивільна оборона: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. Київ.; Знання , 2004. -490с. – (Вища освіта XX I століття).

2.     П.Т. Егоров, И.А.Шляхов, Н.И. Алавин  Гражданская оборона изд.3-е, перераб. Москва.; Вісшая школа, 1977.   303с.