к. т. н., Спильник Н. В.

ГВУЗ Приднепровская Государственная Академия Строительства и Архитектуры

ВПЛИВ ШЛАКОВИХ ВІДВАЛІВ НА ҐРУНТ

Ґрунт в містах та інших населених пунктах та їх околицях вже давно відрізняється від природного, біологічно цінного ґрунту, що грає важливу роль в підтримці екологічної рівноваги. Ґрунт в містах схильний до тих же шкідливих впливів, що і міське повітря і гідросфера, тому повсюдно відбувається значна його деградація. Гігієні ґрунту не приділяється достатньої уваги, хоча його значення, як одного з основних компонентів біосфери (повітря, вода, ґрунт) і біологічного фактора навколишнього середовища ще більш вагоме, ніж води, оскільки кількість останньої (в першу чергу якість підземних вод) визначається станом ґрунту, і відокремити ці фактори один від одного неможливо. Ґрунт має здатність самоочищення: в ґрунті відбувається розщеплення відходів, що потрапили до нього, та їх мінералізація; зрештою ґрунт компенсує за їх рахунок втрачені мінеральні речовини.

Ґрунт, за образним висловом В. В. Докучаєва, є «дзеркалом природи», але в екологічному відношенні, особливо якщо мова йде про забруднення біосфери, ґрунт стає і «дзеркалом діяльності людини», тому що саме ґрунт є акумулятором забруднення. У повітрі, воді, рослинах, тваринах забруднення, що потрапило до них, зазвичай знаходиться відносно короткий час (години, дні, місяці), а потрапляючи до ґрунту – залишаються на роки, десятиліття, століття.

Валовий вміст важких металів є чинником ємності, що відображає в першу чергу потенційну небезпеку забруднення ґрунтів, інфільтраційних і поверхневих вод. Даний показник характеризує загальну забрудненість ґрунту, але не відображає повною мірою міграційної здатності забруднювачів. Валовий фоновий вміст важких металів залежить від фізико-хімічних властивостей ґрунту (фізична глина, гумус та ін), ближнього і далекого переносу забруднюючих речовин.

Принцип нормування хімічних речовин у ґрунті значно відрізняється від принципів, покладених в основу нормування їх у водоймах, атмосферному повітрі, харчових продуктах. Метали досить легко накопичуються в ґрунті, залучаються до біогеохімічних циклів, але вкрай повільно виводяться з неї.

З гігієнічної позиції небезпека забруднення ґрунту визначається рівнем можливого її негативного впливу на контактуючі середовища, харчові продукти і безпосередньо на людину, а також на біологічну активність ґрунту і здатність до самоочищення. З урахуванням даного положення при нормуванні хімічних речовин у ґрунті враховується небезпека, яку представляє ґрунт при безпосередньому контакті з нею і наслідки вторинного забруднення контактуючих з ґрунтом середовищ.

Еколого-геохімічні критерії оцінки стану ґрунтового покриву. Оцінка рівня хімічного забруднення ґрунтів як індикаторів несприятливого впливу на здоров'я населення проводиться за показниками, розробленими для сполучених еколого-геохімічних і санітарно-гігієнічних досліджень навколишнього середовища міст. Згідно з методичними рекомендаціями [1, 2] оцінка небезпеки забруднення ґрунтів хімічними речовинами проводиться з використанням коефіцієнта концентрації (Кc) та сумарного показника забруднення (Zc).

При вивченні найважливішої характеристики техногенних геохімічних аномалій – ступеня концентрування – широке поширення набув такий параметр, як коефіцієнт концентрації хімічного елемента Кс, що розраховується по відношенню реального (аномального) вмісту забруднювача в природному об'єкті (С) до його фонового рівня (Сф) в аналогічному об'єкті:

(1)

Показник Кс (коефіцієнт концентрації) розроблений для еколого-геохімічних досліджень. Він відображає поширеність хімічного елемента у навколишньому середовищі.

Фонові значення Сф приймаються на підставі вмісту мікроелементів у межах однорідного в геологічному і ландшафтному відношенні ділянки. В даний час геохімічний фоновий рівень вмісту важких металів в ґрунті представлений сумою природного вмісту інгредієнта, що визначається, з тим техногенним додаванням його, яке є наслідком глобального переносу забруднень від джерел їх викидів у навколишнє середовище.

Сумарний показник забруднення Zc, введений в практику еколого-геохімічних досліджень Ю.Є. Саєтом [3, 4], застосовується для характеристики поліелементних аномалій. Він дорівнює сумі коефіцієнтів концентрацій хімічних елементів, вміст яких перевищує фонові значення, і виражений наступною формулою:

(2)

де n – число врахованих аномальних елементів.

Розрахунки сумарного показника забруднення (Zc) ґрунтового покриву та вибір нормативу що лімітує є науково – обґрунтованим, тому що Кc залежить від особливостей обраного нами ліміту, тобто регіонального геохімічного фону, що задає первинний масштаб рівня співвідношень між елементами та їх групами, з урахуванням специфіки досліджуваного об'єкта.

Література

1. Методические указания по оценке степени опасности загрязнения почвы химическими веществами № 4266–87 от 13.03.1987.

2. Методические рекомендации по гигиеническому обоснованию ПДК химических веществ в почвах. – М., 1982. – 57 с.

3. Сает Ю. Е. Геохимия окружающей среды / Ю. Е. Сает, Б. А. Ревич, Е. П. Янин – М.: Недра, 1990. – 335 с.

4. Жовинский Э. Я. Геохимия тяжелых металлов в почвах Украины / Э. Я. Жовинский, И. В. Кураева – К.: Наукова думка, 2002. – 213 с.