Мехеда Н.Г.,. Масленко К. С.

.Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

 

Формування позичкового капіталу суб’єкта підприємництва.

 

Підприємство в умовах ринкової економіки для своєї діяльності потребує залучення фінансового капіталу, що є джерелом формування його майна. Джерелами формування капіталу можуть бути як власні фінансові ресурси, так і позичкові. Залучення позичкового капіталу розширює можливості формування оборотних активів, забезпечує при певних умовах зростання рентабельності власного капіталу, але в той же час негативно впливає на фінансову стійкість та платоспроможність підприємств. [1, с. 43]

Приймаючи рішення про залучення позикового капіталу чи визначення бажаного його розміру потрібно враховувати всі можливі фактори впливу розрахунку оптимального співвідношення позичкових та власних коштів, яке б максимізувало фінансову рентабельність підприємства і знижувало середньозважену ціну капіталу (що підвищить ціну підприємства). [2, с. 559]

Кредити як частина позичкового капіталу надаються підприємствам за плату, тобто вони сплачують за його використання певний відсоток від їх суми. Платним для підприємства є і таке джерело формування позичкового капіталу, як випуск облігацій. Це — вигідна форма залучення капіталу, оскільки власники облігацій не мають права втручатися в господарську діяльність підприємства на відміну від акцій, які дають право участі в капіталі. Крім кредитів і випуску облігацій, підприємства можуть залучати для виробничих потреб засоби інших юридичних осіб у вигляді позик, сплачуючи за це певний відсоток. Так, підприємства можуть користуватися комерційним (товарним) кредитом при здійсненні розрахунків за куплену продукцію, надані їм послуги чи виконані для них роботи. Даний кредит може надаватися постачальниками у формі відстрочки платежу без сплати відсотків. Безоплатним для підприємства є використання і такого джерела позичкового капіталу, як кредиторська заборгованість по заробітній платі, за товари і послуги, за розрахунками з бюджетом, за страхування тощо. Ці елементи позичкового капіталу мають бути повернуті підприємством, але поки воно ними володіє до терміну їх погашення (а нерідко і за межами цього терміну), то вказаними коштами таке підприємство розпоряджається на свій розсуд. [3, с. 403]

Використання позичкового капіталу надає підприємствам таку перевагу, як зменшення бази оподаткування, а відтак, і скорочення платежів до бюджету. Підприємство може отримати додаткову вигоду від використання позичкового капіталу в період підвищення темпів інфляції. Це зумовлено тим, що повернення боргу здійснюється грошима меншої купівельної спроможності.

Водночас залучення підприємствами позичкового капіталу несе в собі і певні загрози. Головна з них — це зростання ризику зниження їх фінансової стійкості та платоспроможності. Крім того, виплачені проценти за кредит є елементом витрат, а отже, вони зменшують масу прибутку підприємства і рентабельність авансованого капіталу. [4, с. 516]

Перш ніж планувати залучення капіталу шляхом одержання банківської позики, фінансові служби підприємства повинні оцінити можливості отримання кредиту. Для цього доцільно провести аналіз відповідності параметрів діяльності підприємства критеріям кредитоспроможності, які вимагаються тим чи іншим банком. В основі найтиповішого підходу до оцінки фінансового стану підприємств, який застосовується провідними європейськими банками, лежить розрахунок таких основних блоків показників:

 ·       ліквідності та платоспроможності;

 ·       показники, які характеризують структуру капіталу та майна підприємства;

 ·       прибутковості та самофінансування (поточні та прогнозні);

 ·       оборотності. [5, с. 165]

Частина підприємств орієнтуються на фінансування з державного бюджету. Тому що, держава  найлояльніший кредитор, і багато підприємств не повертають отримані від нього позики в строк без побоювання бути оголошеними банкротами.

Залежно від строків виконання зобов’язань позичковий капітал поділяється на довгостроковий і поточний. Під довгостроковими зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більший 12 календарних місяців. Під поточними (короткостроковими) зобов’язаннями необхідно розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання балансу. [6, с. 375]

 

Список використаних джерел:

1.      Машлій Г. Модель управління капіталом підприємства та сучасні тенденції його формування / Г. Машлій, О. Мосій // Галицький економічний вісник. – 2012. – №1(34) – С. 43-49.

2.      Сторожук Т.М. Фінансова політика підприємства в контексті його внутрішньогосподарської політики / Т.М. Сторожук, Д.Є. Сторожук //Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України – 2011. – №1. – С. 559-567.

3.       Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент. 2-ге вид.: Підручник. − Київ: Центр учбової  літератури, 2009. − 520 с.

4.       Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. — 2-ге вид., доп. і перероблене. / В. Г. Андрійчук. — К.: КНЕУ, 2002. — 624 с.

5.       Аранчій В.І., Чумак В.Д., Смолянська О.Ю., Черненко Л.В.. Фінансова діяльність підприємств: Навч.посіб. – К.: Професіонал, 2004. – 240с.

6.      Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єкта господарювання: Навч. посібник. — К.:  КНЕУ, 2008. -554с.