Вйонцек Оксана Степанівна

здобувач

Інститут регіональних досліджень НАН України

Принципи організаційно-економічного механізму регулювання сфери обміну знаннями

Трансформації суспільства протягом останніх десятиліть спричинені викликами зовнішнього середовища та пов’язані із формуванням знань, як чинника соціально-економічного зростання. У зв’язку із унікальними властивостями знань, які набувають одночасно ознак товару і блага, виникає необхідність впровадження механізму регулювання обміну знаннями.

Сфера обміну знаннями включає всю сукупність ринкових та неринкових відносин з приводу обміну знаннями. Механізм регулювання сфери обміну знаннями повинен враховувати подвійну природу знань, їх особливості з урахуванням ефективних методів регулювання.

Організаційно-економічний механізм регулювання сфери обміну знаннями побудовано на основі взаємоузгодженості впливу системи факторів, структури та інфраструктури, зв’язків із ринком праці, ринком послуг та ринком знань, та означенням того, що в сучасних умовах системоутворюючим елементом такого механізму є як ринкові, так і неринкові атрибути.

Метою функціонування механізму регулювання сфери обміну знаннями є забезпечення можливості перерозподілу знань, нагромаджених суспільством, шляхом дотримання принципів, застосування інструментів впливу та методів регулювання.

Наведемо принципи організаційно-економічного механізму регулювання сфери обміну знаннями:

- принцип самоорганізації передбачає самостійну підтримку умов, необхідних для функціонування організаційно-економічного механізму, дотримуючись основних синергетичних принципів, як початкової теорії самоорганізації; механізм повинен функціонувати у наперед визначених умовах, а також легко адаптовуватись до змін зовнішнього середовища [1, c ];

- принцип системності означає дотримання цілісності, структурності, взаємозалежності, послідовності взаємодії суб’єктів між складовими механізму регулювання сфери обміну знаннями, як складної соціально-економічної системи, та зовнішнього середовища в межах нормативно-правового забезпечення [2];

- принцип динамічності передбачає приведення у відповідність цілей функціонування механізму до його функцій у кожен визначений момент часу, з метою усунення елементів, які втратили актуальність; необхідність даного принципу викликана швидкими темпами оновлення знань у суспільстві;

- принцип комплексності означає управління розвитком суб’єктів господарювання у межах, окреслених методами державного і регіонального регулювання, шляхом направлення їхньої діяльності до створення та застосування знань, підтримуючи при цьому певний баланс зовнішніх і внутрішніх можливостей розвитку з метою досягнення успіху в конкуренції, максимізації поточних і перспективних доходів [3, с. 249];

- принцип балансу інтересів суб’єктів обміну знаннями полягає в тому, що створення і застосування знань повинні приносити вигоду всім учасникам від обміну знаннями [2];

- принцип оптимальності передбачає, що рішення, прийняті в межах організаційно-економічного механізму обміну знаннями будуть прийняті з урахуванням найбільш ефективного розподілу знань між суб’єктами та отримання оптимально вигідних результатів;

- принцип реалістичності полягає у встановленні конкретних цілей, визначенні реальних строків досягнення, та періодичному моніторингу результатів, опираючись на реалістичну статистичну інформацію;

- принцип легітимності, означає дотримання нормативно-правової бази, існуючої в країні, яка забезпечуватиме правомірність передачі права власності на знання в процесі їх обміну; необхідність дієвої нормативно-правової бази виникає у зв’язку з невичерпністю знань, яка у випадках відсутності правового регулювання призводить до втрати економічної вигоди суб’єктів сфери обміну знаннями.

Дотримання вищенаведених принципів забезпечуватиме ефективний обмін знаннями між суб’єктами організаційно-економічного механізму регулювання даної сфери та дозволить дотримуватись поставлених цілей в умовах переходу країни до економіки знань.

Список літературних джерел:

1. Мельник Л. Формування економіки знань, або принципи організації майбутнього / Л. Мельник // Вісник НАН України. – 2010. – №6. – С. 19-28.

2. Полінкевич О.М. Принципи інноваційної діяльності в управлінні підприємством [Електронний ресурс] / О.М. Полінкевич // Луцький національний технічний університет. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/en_em/2010_7_2/37.pdf.

3. Квасницька Р.С. Особливості інноваційної діяльності підприємств у сучасних умовах / Р.С. Квасницька, Н.С. Ардашкіна // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2009. – №6, Т. 3. – С. 247-251.