Мехеда Н.Г., Дучінська Я.О.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

Реорганізація як специфічний напрям фінансової діяльності підприємства

Реорганізація — це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступником.

У процесі реорганізації може бути задіяний один або кілька суб’єктів господарювання. Реорганізація підприємства проводиться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, за рішенням власників, а у деяких випадках за рішенням власників та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або господарського суду[4,87].

Ключовим документом, який складається під час реорганізації підприємств, є передатний або роздільний баланс. Необхідною передумовою реорганізації суб’єктів господарювання є відповідне рішення власників , яке приймається після детального економіко-правового обґрунтування менеджментом підприємства доцільності такої операції.

Основним документом, який визначає права та обов’язки сторін у ході реорганізації і має забезпечувати оперативне її проведення та безперебійну роботу підприємств, є угода про умови проведення реорганізації. У результаті реорганізації підприємства виникає необхідність у скасуванні державної реєстрації одних суб’єктів господарювання і реєстрації або перереєстрації інших[4,89].

Антимонопольним законодавством України передбачено, що в окремих випадках з метою запобігання монополізації ринків такі види реорганізації, як злиття, поглинання, приєднання, можуть бути здійснені лише за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету України (АКУ). У разі, якщо у процесі реорганізації задіяне акціонерне товариство, то, здійснюючи цей процес, слід дотримуватися відповідних положень і рекомендацій Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, зокрема Положення про порядок реєстрації випуску акцій і інформації про їх емісію при реорганізації товариства.

Відкриті акціонерні товариства, що формуються в результаті реорганізації шляхом злиття, поділу, виділення та перетворення, а також товариства, до яких здійснюється приєднання, зобов’язані зареєструвати інформацію про емісію акцій. До основних форм реорганізації, результатом яких є укрупнення підприємств, належить злиття кількох підприємств в одне, приєднання одного або кількох підприємств до одного, вже функціонуючого підприємства, а також придбання підприємства[1,6-8].

Укрупнення підприємств здійснюється за наявності економічної вигоди для всіх учасників реорганізації. В антимонопольних законодавствах більшості країн розрізняють горизонтальне злиття, вертикальне та діагональне. Горизонтальне укрупнення — це об’єднання двох або більше підприємств, які виробляють однаковий тип товару чи надають однакові послуги. Вертикальне укрупнення — це об’єднання одного підприємства з його постачальником сировини чи споживачем продукції. Діагональне укрупнення — це об’єднання суб’єктів господарювання різних галузей і видів діяльності[2,83-85].

У ряді нормативних актів можна зустріти різні підходи до визначення понять «злиття» та «приєднання». Згідно з П(С)БО під злиттям слід розуміти об’єднання підприємств у результаті якого власник підприємств, що об’єднуються, здійснюватимуть контроль над усіма чистими активами об’єднаних підприємств з метою досягнення подальшого спільного розподілу ризиків і вигід від об’єднання. Приєднання означає припинення діяльності одного підприємства як юридичної особи та передачу належних йому активів та пасивів до іншого підприємства.

Перш ніж розпочинати практичну роботу щодо реорганізації, необхідно одержати дозвіл на злиття Антимонопольного комітету. Якщо при злитті деякі учасники підприємств виявлять бажання вийти зі складу засновників, то даний вихід доцільно оформити до моменту підписання передатного балансу, який у даному разі складається з урахуванням змін у розмірі статутного капіталу та активів.У разі приєднання виникає необхідність у збільшенні статутного капіталу підприємства, до якого здійснюється приєднання[3,2-3].

Одна із найскладніших фінансових проблем, яка виникає під час злиття чи приєднання підприємств, полягає у правильному визначенні пропорцій обміну корпоративних прав у статутному капіталі підприємств, що реорганізуються, на акції або частки в статутному капіталі підприємства-правонаступника. Необхідним елементом злиття чи приєднання є складання передатного балансу.

Витрати, пов’язані із злиттям та приєднанням підприємств, визнаються витратами того періоду, протягом якого вони були здійснені. Підприємство-правонаступник відображає активи, зобов’язання та власний капітал об’єднаного підприємства за їх балансовою вартістю. Важливим є те, що внутрішня заборгованість та результати операцій між об’єднаними підприємствами виключаються при складанні фінансової звітності підприємства-правонаступника[4,90-93].

Список використаної літератури

1. Акціонерне право: Навч. посібник/ О.М. Вінник, В.С. Щербина. – К.: КНЕУ, 2000. – с.6-8.

2. Карбовник О.І. Шляхи фінансування акціонерних товариств в Україні.// Фінанси України.— 2002.— №5.— С.82-85.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку з «Звіт про фінансові результати»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87// Вісник України, 2002.

4. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – с.87-93.