У
зв’язку з посиленням вимог до фахової підготовки майбутнього вчителя початкової
школи зростає інтерес до вивчення його професійного мовлення. Термін
«професійне мовлення» зустрічається в наукових дослідженнях з лінгвістики,
психолінгвістики, психології й педагогіки. Використовуючи цей термін, дослідники
завжди намагаються дати його визначення. Це, очевидно, пояснюється тим, що в
лінгвістичних словниках з української мови немає визначення поняття «професійне
мовлення». На жаль, немає цього визначення і енциклопедичних словниках з
педагогіки і вищої освіти. Російськомовні джерела професійне мовлення називають
«спеціальним мовленням», яке є частиною літературної мови, зокрема в тих його
сферах, які відображають вузьку мовленнєву практику людей того або іншого фаху.
Професійне мовлення не вважається лінгвістами-авторами словника з культури мови
(2003) самодостатньою мовною системою, яка складається з підсистем багатьох
рівнів (фонетичної, морфологічної, словотвірної, лексичної, синтаксичної).
Професійне мовлення складається з різностильових елементів: розмовного
мовлення, наукового мовлення і певної терміносистеми. У ньому також поєднані
елементи різних рівнів літературної мови, але найбільший вплив, на нашу думку,
має просторіччя. Професійне мовлення тематично обмежене проблематикою
відповідної галузі. Головними умовами його формування є швидкість передачі
інформації, експресивність і зрозуміють у вузькому колі фахівців. На основі
цього ми намагалися проаналізувати професійне мовлення вчителя початкової школи
й виділити суттєві його риси для того, щоб акцентувати увагу на їх формуванні у
процесі фахової підготовки.
У дослідженнях вітчизняних і зарубіжних
учених можна визначити різні підходи до тлумачення терміна «професійне
мовлення».
Одні
науковці характеризують професійне мовлення як деяку «зміну мовного регістра».
Загалом мова (як інструмент) залишається тією ж національною мовою, але в
конкретних (професійних) умовах вона репродукується за змістом, стає залежно
від галузі знань і предмета спілкування монотематичною, містить значну
кількість термінів, використання яких і передбачає той необхідний
професіоналізм, тобто компетентність.
Інші
вчені (В. Даниленко, Н. Новикова та ін.) відзначають, що в професіоналів певної
галузі знань подібна «зміна регістрів» здійснюється природно й автоматично.
Важливого значення для побудови професійного мовлення набуває адресат
спілкування, партнер комунікації.
Якщо
говорити про мовлення вчителя початкової школи, то в процесі професійної
діяльності йому доводиться спілкуватися з учнями, колегами, батьками тощо. Тому
у фаховій підготовці студентів слід сформувати уміння й навички, які
забезпечать повноцінну комунікацію в різних ситуаціях, ураховуючи адресата
мовлення.
У
професійному мовленні вчитель початкової школи користується знаннями за
допомогою спеціальної мови. Розглядаючи цю особливість комунікації, ми
спробували розробити своєрідну модель професійного мовлення вчителя початкової
школи, де виокремили два основних шари:
Отже,
у процесі фахової підготовки майбутніх учителів початкової школи необхідно
передбачити такі завдання, які б забезпечили готовність до професійного
спілкування.
На
основі аналізу наукових джерел (психологічних, лінгвістичних,
психолінгвістичних) та власного викладацького досвіду ми запропонували спецкурс
«Професійне мовлення майбутніх учителів початкової школи» для студентів
Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв. Він сприятиме
вдосконаленню вчительського мовлення в процесі професійної підготовки майбутніх
учителів початкової школи, а саме тих умінь і навичок, які сприятимуть повноцінному
спілкуванню з учнями. Спецкурс передбачає 10 годин лекцій і 16 годин практичних
занять.
На
лекціях ми ще раз наголошуємо на тому, що професійне спілкування вчителя
початкової школи з учнями – це багатоаспектне педагогічне явище, яке забезпечує
результативний процес організації взаємодії та взаєморозуміння між учасниками
його учасниками. Зміст і характер педагогічного спілкування вчителя початкової
школи відрізняється високим рівнем довіри між суб’єктами взаємодії;
динамічністю характеру стосунків; урахуванням вікової та індивідуальної
диференціації у взаємовідносинах. Педагогічне спілкування впливає на стан і
характер комунікації молодших школярів між собою та іншими однолітками і
старшими.
Крім
того, на нашу думку, майбутнім учителя початкової школи не завадить нагадати,
що на ефективність педагогічного спілкування впливає врахування соціальної
значущості педагогічної професії; актуальними потребами молодших школярів у
спілкуванні, пов’язаними з їх віковими особливостями розвитку; потенційними
можливостями навчальних дисциплін початкової школи, визначеними Державним
стандартом початкової загальної освіти.
На
практичних заняттях основну увагу зосереджуємо на формуванні в майбутніх
учителів початкової школи вмінь, які забезпечать повноцінне професійне спілкування
з учнями:
-
на етапі моделювання комунікативної взаємодії педагога з учнями він має
володіти такими вміннями: вибирати найбільш доцільний щодо класу загалом і
кожного учня зокрема спосіб поведінки й спілкування, який підготував би
молодших школярів до сприйняття інформації; правильно планувати своє мовлення
(тобто зміст самого повідомлення), добирати необхідні засоби для його корекції
(тон, лексику тощо);
-
на етапі організації безпосереднього спілкування з учнями початкової школи
педагогові необхідні такі вміння: налаштовувати дітей на спілкування,
привертати їхню увагу, інтерес до предмета, який вивчається; оптимально
побудувати власне мовлення відповідно до психологічних особливостей молодших
школярів;
-
на етапі управління педагогічним спілкуванням педагог застосовує уміння:
розподіляти і підтримувати увагу учасників взаємодії; цілеспрямовано
підтримувати спілкування застосуванням елементів бесіди, риторичних питань;
-
на етапі аналізу проведеної системи
спілкування і моделювання подальшої комунікації вчителеві потрібний комплекс
таких умінь: аналізувати вчинки і мовленнєву поведінку молодших школярів;
вносити необхідні корективи у процес взаємодії тощо.
Крім
того, потенційними можливостями практичних занять зі спецкурсу «Професійне
мовлення майбутніх учителів початкової школи» для формування вмінь студентів є:
-
реалізація комунікативного підходу, а саме особистісно-орієнтованого
навчання, яке передбачає толерантне ставлення до них, створення позитивного
емоційного настрою; надання зразків мовленнєвої взаємодії учителя початкової
школи та учнів; набуття досвіду мовленнєвого партнерства;
-
організація занять з урахуванням прагматичного, когнітивного і
педагогічного компонентів, які визначають зміст і характер комунікації, роботу
з різними видами інформації;
-
навчання техніці спілкування, яка базується на використанні слухання і
виголошування (монологічна та діалогічна форми мовлення) текстів як засобу
формування педагогічного спілкування майбутніх учителів початкової школи.
На
практичних заняттях серед інших понять студенти поглиблюють свої знання про
техніку спілкування, яка, на нашу думку, відіграє важливу роль в ефективності
взаємодії вчителя початкової школи з учнями. Зокрема студенти визначають
техніку спілкування як сукупність умінь, навичок, прийомів, які дозволяють
управляти педагогічним процесом. Комплекс можна поділи на дві групи
компонентів:
-
ті, які пов’язані з умінням педагога керувати своєю поведінкою (мовлення,
міміка, пантоміміка, вираження своїх емоцій, увага, спостережливість тощо);
-
уміння впливати на особистість і колектив.
На практичних
заняттях майбутні вчителі мали змогу попрацювати над формуванням блоків техніки
спілкування:
-
звертання (нейтральне, ніжне, раціональне, жартівливе, абсурдне, суворе);
-
ступінь причиновості (ігнорування етикету, коректність, люб’язність,
делікатність, тактовність);
-
стиль поведінки (суто формальний, неформальний, простий);
-
вираження почуттів (перебільшене, вільне, стримане);
-
мовлення: а) дикція (коректна, вільна); б) діалогізація (симетрія у
спілкуванні, асиметрія в бік учня, асиметрія в бік учителя); в) жестикуляція
(помірна, надмірна, відчайдушна); г) мовлення (правильне, літературне,
народне); ґ) стиль мовлення (науково-навчальний, лаконічний, патетичний,
риторичний).
Контрольний
зріз, а також анкетування студентів після проведення спецкурсу і виробничої
(стажистської) практики в школі дозволили визначити педагогічні умови, які
забезпечать ефективність педагогічного спілкування з молодшими школярами:
-
організаційне перетворення занять зі студентами з використанням методів і
прийомів, спрямованих на зміну форм, змісту, характеру діяльності і спілкування
учасників педагогічної взаємодії;
-
провідна роль викладача під час організації суб’єкт-суб’єктної взаємодії зі
студентами, яка забезпечує трансляцію цілісного ставлення до партнерів по
спілкуванню;
-
усвідомлення майбутніми вчителями початкової школи значущості умінь, які
забезпечать успішне професійне спілкування з учнями, що стимулюватиме
формуванню такими вміннями;
-
збагачення власного комунікативного досвіду студентів за рахунок реалізації
взаємозв’язку ділового і дружнього спілкування на заняттях.
Отже, на
основі проведеного дослідження можна стверджувати, що оволодіння майбутнім
учителем початкової школи знаннями, уміннями і навичками педагогічного
спілкування в процесі професійної підготовки безумовно забезпечить ефективність
взаємодії з учнями.
ЛІТЕРАТУРА
1.
Батракова С. Н. Основы профессионально-педагогического общения : учеб.
пособ. / С. Н. Батракова. – Ярославль, 1986. – 79 с.
2.
Грехнев В. С.
Культура педагогического общения / В. С. Грехнев. – М. : Просвещение, 1990. – 144 с.
3.
Дорошенко С. І. Основи культури і техніки усного мовлення : навч.
посіб. / С. І. Дорошенко. – Х. : ОВС, 2002. – 144 с.
4.
Дудик П. С. Стилістика української мови : навч. посіб. / П. С. Дудик.
– К. : Видавничий центр “Академія”, 2005. – 368 с.
5.
Кан-Калик В. А. Учителю о педагогическом общении : книга для учителя / В. А. Кан-Калик. – М. : Просвещение, 1987. – 190 с.
6.
Культура русской речи : энциклопедический
словарь-справочник
/ под. ред. Л. Ю. Иванова, А. П. Сковородникова, Е. Н. Ширяева и
др. – М. : Флинта : Наука, 2003. – 840 с.
7.
Русецкий В. Ф. Культура речи
учителя. Практикум : учеб. пособ. / В. Ф. Русецкий.
– Минск, 1999. – 239 с.