Педагогічні науки / 3. Методичні основи виховного процесу

Сущенко Л.О.

доктор педагогічних наук, доцент Класичного приватного університету (м. Запоріжжя), Україна

особливості впливу етнопедагогіки на розвиток ідеї народного виховання

Зміст виховної роботи з учнями в сучасній школі нового типу взаємопов’язаний з існуючими положеннями «Концепції національного виховання». А саме спрямований на оновлення як змісту освіти, так і позаурочної виховної роботи.

Національний характер освіти і національне виховання визнано «Національною доктриною розвитку освіти України». У цьому документі зазначається, що освіта має гуманістичний характер і ґрунтується на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиційній духовності.

Саме тому використання ідей народної педагогіки є неодмінною умовою в системі виховання підростаючого покоління.

Мета даної статті полягає у висвітленні народних поглядів на виховання особистості засобами народної педагогіки.

Теоретичні проблеми і практичні питання освіти і виховання в Україні з народно-педагогічної точки зору в кінці XІX на початку XX ст. розглядали такі відомі діячі освіти і культури як Ю. Федькович, І. Ставровський, С. Васильченко, Б. Грінченко та ін. Але ж першим в Україні, хто теоретично і практично довів, що народна педагогіка є золотим фондом наукової педагогіки був видатний педагог-просвітитель О. Духнович.

Вагомий внесок висвітлення суті української педагогіки вніс М. Стельмахович, який вважав, що ідеальний варіант сучасної педагогіки той, що базується на інтеграції народної педагогіки, етнопедагогіки та педагогічної науки в цілому, а також передової практики навчання та виховання дітей в сім’ї.

Розробляючи теорію навчання та виховання дітей в сім’ї, М. Стельмахович, чітко окреслив її назву – українська народна педагогіка. Арсенал народної педагогіки багатий на виховні засоби, вважає автор, до яких належать: слово, праця, релігія, фольклор, навчання, національні звичаї і традиції, громадська думка, суспільний досвід, духовно-моральний мікроклімат сім’ї, родинні реліквії тощо.

Завдяки повній реалізації родинної етнопедагогіки, Україна, по суті, не знала розпаду сімей, а українці як правило, дотримувались народної моралі й християнських чеснот, звичаїв і традицій, домагалися репродукування національного обличчя українського народу, утвердження авторитету й міцних педагогічних позицій в сім’ї.

Однак, особлива заслуга належить В. Струманському у вивченні питань педагогіки народно-побутового життя. Вчений показав широкий спектр можливостей реалізації народної педагогіки. У таких відомих працях, як «На засадах ідеалів народу», «Народно-побутові уявлення українців про становлення й розвиток особистості», «Педагогіка народно-побутового життя української людності», автор наголошує на величезному значенні та впливі народної педагогіки у формуванні особистості.

Особливо наголошує етнопедагогіка на значенні для розвитку особистості дитини основного для неї середовища – сімейного. Бо саме родина є першоосновою людського життя. На власному досвіді народ переконався, що характер спілкування з дитиною в сім’ї є визначальним у формуванні дитячих початкових звичок, від яких значною мірою залежить поведінка у дорослому віці.

З позиції етнопедагогіки минувшини сьогодення ми спробували проаналізувати стан родинного виховання в сучасній сім’ї. З метою отримання необхідної експериментальної інформації, нами була розроблена анкета для учнів «Моя сім’я». З цією метою на базі Запорізького навчально-виховного комплексу «Мрія» нами було проведено опитування учнів молодшого шкільного віку. Програмою експериментальної роботи було охоплено 83 учня.

За підсумками проведеного анкетування можемо констатувати, що учні по-різному визначають роль і місце сім’ї у їхньому житті, розвитку та вихованні. Так, 93% з числа опитаних вважає, що найбільшу роль у їх житті відіграє саме сім’я, 2% - школа, а 5% - друзі. Це доводить те, що саме сім’я відіграє провідну роль у житті дитини.

Нам було цікаво дізнатися про гуманістичні цінності сучасної сім’ї та їх роль у вихованні дітей. Це стосувалося традицій сім’ї. Чи є вони в сім’ї учнів? Отже, виявилося, що у більшої частини сімей такі традиції є. У 95% сімей мають місце традиції – відзначати певні свята. А 5% учнів вказали на те, що у їх сім’ях таких традицій немає, але б дуже цього хотілося. Такі результати свідчать про те, що батьки послідовно і систематично прилучають своїх дітей до цінностей культури, мистецтва, праці, спілкування.

Цікавими виявилися дані про справу виховання дітей членами сім’ї. Як пишуть учні, найчастіше займається вихованням мати (53%), батько (0,9%), 33% з числа опитаних схильні думати, що справою виховання займаються як мати так і батько, а 0,5% - інші члени сім’ї.

Даючи певну оцінку своїй сім’ї, учні визначають її по-різному. Характерно, що 79% з числа опитаних впевнено відповіли, що їхня сім’я є зразковою, 21% - не схильні давати сім’ї таку високу оцінку.

Гуманістичні цінності сімейного виховання є однією з характерних рис сучасної сім’ї. Підсумовуючи результати опитування, ми пересвідчилися, що в сучасній практиці сімейного виховання залишається ще ряд суттєвих резервів освітньо-виховного характеру.

Таким чином, застосування знань та засобів народної педагогіки дійсно становить перешкоду бездуховності, історичному безпам’ятству, допомагає дітям усвідомити особисту роль як спадкоємців народних цінностей і традицій, національної культури.