Філологічні науки/ 3.Теоретичні та методологічні проблеми дослідження мови

Шумченко Т.І.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Синтаксичні особливості текстів наукового стилю

французької мови

Крім морфологічних особливостей у текстах наукового стилю також є своя специфіка на синтаксичному рівні.

Оскільки логічність ¾ одна з основних стильових рис наукового тексту, для його синтаксису характерні структури, які перш за все, виражають суто понятійний зміст. Такою основною структурою в багатьох мовах є повнозмістовне розповідне речення з нейтральним (у стильовому відношенні) лексичним наповненням, з логічно правильним (нормативним), прямим порядком слів і з сполучним зв'язком між частинами речень.

У науковому стилі переважають прості поширені та складнопідрядні речення. Поширені узагальнено-особові речення з головним членом, вираженим дієсловом у 1-й особі множини теперішнього або майбутнього часу в позачасовому значенні: Passons à l'examen d'instrument de mesure qui est destiné à être utilisé pour faire des mesurages; а також безособові речення різних типів: Pour un niveau élevé de protection, il est nécessaire d’utiliser des méthodes. Використання номінативних речень у наукових текстах досить обмежено. Вони вживаються, як правило, в заголовках, формулюваннях пунктів плану: Détermination de l'efficacité des systèmes d'indexation.

Частота вживання тих чи інших типів складних речень визначається такою специфічною рисою наукової мови, як логічність. Серед складних речень у наукових текстах французької мови переважають складносурядні і складнопідрядні з чітко вираженим синтаксичним зв'язком між окремими частинами. Перевага сполучникових речень над безсполучниковими пояснюється тим, що за допомогою сполучників зв'язок між частинами складного речення виражається більш точно та однозначно. З сполучникових речень найбільш вживані складнопідрядні тому, що при підпорядкуванні зв’язки між окремими положеннями виражаються більш конкретно. Серед складнопідрядних найпоширенішими є речення з означальними й з’ясувальними підрядними, в яких основна інформація знаходиться в додатковій частині, головна ж частина зазвичай не виконує значну інформаційну функцію, а служить лише для переходу від однієї думки до іншої: Необхідно підкреслити, що; Цікаво відзначити, що; Звернемо увагу на те, що; Спостереження показують, що; Зауважимо (підкреслимо, доведемо), що [2].

Питальні речення виконують у науковій мові специфічні функції, пов'язані з прагненням лише привернути увагу до розповіді. У такій же незвичайній ролі вживаються і спонукальні (для вираження допущень і пропозицій) речення.

Для наукового стилю характерне широке поширення безособових речень різних типів, тому що в сучасній науковій мові особиста манера викладу поступилася місцем безособової, що обумовлено прагненням до об'єктивної узагальненості і абстрагованості.

Широко вживані в науковому тексті пасивні конструкції, при цьому часто відсутня вказівка на дійову особу. Наприклад: Cependant, les métrologues doivent s'efforcer d'en suivre les grandes lignes, de façon que les schémas de hiérarchie présentés soient bâtis avec une certaine uniformité.

Для наукової мови характерне з'ясування причинно-наслідкових відносин між явищами, тому в наукових текстах переважають складні речення з сполучним зв'язком. Багато представлені складні сурядні й підрядні сполучники і сполучні слова, такі, як: незважаючи на те що, з огляду на те що, тому що, внаслідок того що, тоді як, між тим як, у той час як і ін. Найбільш продуктивні в наукових текстах складнопідрядні речення з підрядними причини, умовними, тимчасовими, слідства, з'ясувальними [3].

Специфічною рисою наукового стилю є вживання складнопідрядних речень, де висловлюється зіставлення будь-яких явищ.

Типовим для наукового стилю є вживання однорідних членів речення, які перераховують логічно однорідні поняття.

Використовується в науковій мові і група вступних слів і словосполучень, що містять вказівку на те, ким висловлена певна думка кому належить те чи інше вираження яке джерело повідомлення (на нашу думку, на переконання, за відомостями, за повідомленням, з точки зору, відповідно до гіпотези, визначенню і ін.)

В синтаксичних структурах в науковому стилі максимально демонструється відстороненність автора, а об'єктивність інформації досягається шляхом вживання безособових конструкцій замість першої особи. Для наукових творів характерна композиційна зв'язаність викладу. Взаємопов'язаність окремих частин наукового висловлювання досягається за допомогою певних сполучних слів чи груп слів, що відображають етапи логічного викладу і є засобом зв'язку думок у ході логічного міркування.

На рівні речення одним із найбільш поширених типів речення в науковому мовленні є речення із складеним іменним присудком. Для наукового стилю мовлення, більш ніж для інших стилів, характерна значна кількість неозначено-особових, безособових речень та узагальнено-особових речень з дієсловом у першій особі множини теперішнього або майбутнього часу.

Література:

1. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка / Владимир Григорьевич Гак. – М. : Добросвет, 2000. – 832 с.

2. Научный и технический текст: синтаксические средства научного стиля. – [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://doc-style.ru/NTT/id=1.12

3. Реферовская Е. А. Философия языка и грамматические теории во Франции (история лингвистики) / Елезавета Артуровна Реферовская. – С. : «Петербург – ХХІ век», 1996. – 176 с.