Денисовець І. В.

Інститут української мови НАН України

СЛОВОТВІРНО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОКАЗІОНАЛЬНИХ НАЗВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ЛЕКСЕМ МЕДИЧНОЇ ТЕМАТИКИ

Незвичайна природа оказiональних слiв пов’язана насамперед iз їхнім оригінальним формуванням, а також з експресивною насиченiстю словотвірних морфем, якi беруть участь у створеннi таких мовленнєвих одиниць. Експресивнiсть досягається внаслiдок образного переосмислення вже відомих значень слiв за допомогою аналогії та словоскладання. Використовуючи той чи той спосіб творення оказiональних слiв, що називають предмети медичної галузі, дитячі автори мають можливiсть надавати словам емоцiйної насиченостi, підсилювати загальну експресивнiсть лексем.

Усі слова лексико-семантичної групи на позначення назв казкових хвороб творяться на основі аналогії до загальновідомих, кодифікованих словниками назв (дерматит, апендицит, наркоманія), напр.: За літо в дитячому таборі Петрусь цілком вилікувався від капризиту (← систематичні невиліковні капризи) і, ходять чутки, став абсолютно самостійним [5, с. 6]; Кажуть, що іноді можна захворіти на таку хворобу – пригодоманію (← хвороба, що відзначається залежністю казкового персонажа від пригод). Це коли ти весь час намагаєшся вскочити у якусь страшенну халепу [1, с. 131]. У вигаданих інноваційних лексемах спільними частинами із загальновідомими назвами хвороб є -ит та -манія.

Іноді назви казкових хвороб позначаються за допомогою прикметників, що утворені способом основоскладання, напр.: Я справді хворію, у мене морськосвинська хвороба [2, с. 74].

На основі прикладкового типу утворюється назва ліків від вигаданих хвороб. До того ж твориться вона за аналогією до французької мови, маючи у своєму морфемному складі частинку -юс, напр.: Його вода цілюща, лікарська. Наші лікарі її називають «вип’юс-одужаюс» і прописують усім дітям по три краплини перед їдою [6, с. 130]; Добре, що в мене є вакцина-здоровина від усіх заразних хвороб [4, с. 146].

Телескопічним способом утворюються назви казкових лікарів, які становлять найменшу лексико-семантичну групу. Оказіональний телескопізм утворюється шляхом з’єднання початкової частини першого слова, що входить до складу нової лексеми, та цілого другого слова, напр.: Про це в книзі детальніше розповідає казкотерапевт (← казка + терапевт) Катерина Єгорушкіна [3, с. 3].

Отже, незвичайнiсть та оригiнальнiсть індивідуально-авторських лексем, що позначають медичну лексико-семантичну групу оказіоналізмів, нерiдко пiдкреслюється контекстом.

Ми розглянули найпоширенiшi способи творення таких оказiональних іменників, основна частина яких утворена за вже iснуючими в сучасному українському словотворенні моделями: за аналогією до загальновідомих назв хвороб, за допомогою юкстапозиції та телескопії. Найбiльш продуктивним є процес створення оказіональних лексем за аналогією. Дія аналогії полягає в тому, щоб створити нову одиницю за існуючим в узусі зразком, тобто оказіоналізм мотивується не стільки семантикою слова, від якого він утворений, скільки семантикою тієї конструкції, до якої він входить, і такий синтез є визначальним у з’ясуванні семантичної ролі оказіональної номінації. Але, з другого боку, оказіоналізм, спираючись і нашаровуючись на значення словотвірної моделі, порушує її структурно-семантичну цілісність, бо у випадках авторського словотворення аналогія є не фактором регулярності, а фактором введення такої одиниці у мовлення. Семантично, естетично, емоційно ускладнений оказіональний іменник не може бути тотожним своєму вихідному слову. У художньому тексті дитячого твору у більшості випадків такі оказіональні одиниці набувають емоційного забарвлення, мають потужне естетичне навантаження, семантично ускладнюються, беруть участь у створенні образності і художньої виразності.

У сучасному художньому дитячому дискурсі також використовуються юкстапозити, за допомогою яких письменники у лаконiчнiй формi виражають таке багатство уявлень, iндивiдуальних художніх асоцiацiй, для висловлення яких знадобилося б значно бiльше слiв, можливо, цілих синтаксичних сполук, якби в текстi не було оказiоналiзму. Контекстуальне оточення діє на семантичну структуру таких іменників, їх комунікативна функція нерозривно пов’язана із функцією естетичного впливу на комуніканта (дитину).

Література

1. Воронина Л. Таємне Товариство Боягузів та Брехунів: повісті [Текст] / Л. Воронина. – К. : Грані-Т, 2012. – 268 с.

2. Денисенко Л. Ліза та Цюця П. зустрічаються [Текст] / Лариса Денисенко – К. : Грані-Т, 2008. – 128 с.

3. Микицей М. Будинок, який умів розмовляти : повість [Текст] / М. Микицей – К. : Грані-Т, 2012. – 67 с.

4. Нестайко В.З. Найновіші пригоди Їжачка Колька Колючки та Зайчика Косі Вуханя [Текст] / В.З. Нестайко. – К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2008. – 160 с.

5. Чеповецький Ю. Веселі пригоди Мицика і Кицика [Текст] / Ю. Чеповецький. – Х. : ВД «ШКОЛА», 2012. – 160 с.

6. Чеповецький Ю. Пригоди шахового солдата Пєшкіна [Текст] / Ю. Чеповецький. – Х. : ВД «ШКОЛА», 2013. – 192 с.