Адміністративні стягнення майнового характеру та їх характеристика

Ємцова Д.О., студентка

Науковий керівник:

Коломоєць Т.О., д.ю.н., професор

Запорізький національний універсітет

Теоретико – правові аспекти системи адміністративних стягнень були і залишаються актуальними в науці адміністративного права.

Існує кілька визначень «адміністративні стягнення». В. Б. Авер’янов розглядав адміністративне стягнення як визначену в законі міри покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального або фізичного характеру, яка застосовується щодо суб'єкта адміністративного проступку за його протиправне діяння. Т. О. Коломоєць тлумачить адміністративне стягнення як заходи примусу, що застосовуються уповноваженими державними органами, як правило, виконавчої влади, від імені держави до осіб, винних у вчиненні адміністративного правопорушення. У підручнику з адміністративного права за редакцією Коваленкл під адміністративним стягненням розуміється - матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка вчинила адміністративний проступок, у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального та фізичного характеру [1].

Адміністративні стягнення та їх види містяться в різних нормативно – правових актах публічної адміністрації. Адміністративним стягненням присвячена глава 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Види адміністративних стягнень: попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого громадянинові; виправні і громадські роботи; адміністративний арешт [2]. Цей перелік адміністративних стягнень, не є вичерпним і закінченим.

У рамках класифікації адміністративних стягнень, в залежності від характером впливу на особу, науковці виділяють: особисті (попередження, адміністративний арешт, громадські роботи); майнові (штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскація предмета, виправні роботи); особисто - майнові (позбавлення спеціального права) [2]. Сьогодні науковці і юристи – практики цікавляться проблемою ефективності застосування окремих адміністративних стягнень майнового характеру.

Штраф - найпоширеніший вид адміністративного стягнення майнового характеру. Це грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених законодавством України. На розмір штрафу впливає вид суб'єктів правопорушення (громадяни, посадові особи тощо), посада суб'єкта, який накладає штраф, або вид органу влади. При врегулюванні розмірів адміністративних штрафів законодавець підвищує їх за необхідності посилення відповідальності за повторність вчинення правопорушень, так зростають штрафні санкції передбачені за розпивання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв та появу у заборонених законом місцях або поява у громадських місцях у п'яному вигляді; порушення працівниками підприємств, установ, організацій правил зберігання або перевезення вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів; азартні ігри, ворожіння в громадських місцях; порушення правил торгівлі і надання послуг працівникам торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю тощо [2]. Штраф – домінуюча форма адміністративної відповідальності, оскільки він передбачений як єдиний або альтернативний захід стягнення за більшість адміністративних правопорушень, що містяться в Особливій частині КУпАП.

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. В законодавстві цей захід стягнення застосовується, в основному, за порушення, які становлять найбільшу суспільну шкідливість. КУАП передбачає можливість застосування оплатного вилучення транспортних засобів за повторне протягом року керування ними в стані сп'яніння або ухилення від проходження огляду на наявність сп'яніння і за повторне керування цими засобами, не зареєстрованими (перереєстрованими) у встановленому порядку, з підробленим номерним знаком чи з номерним знаком, який не належить цьому засобу, або з умисно прихованим номерним знаком , а також вогнепальної зброї та боєприпасів до неї за порушення правил їх зберігання чи перевезення і за ухилення від реалізації зброї та боєприпасів громадянами, у яких органами внутрішніх справ анульовано дозвіл на їх зберігання [2; 3].

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування [1; 2; 3].

Виправні роботи - стягнення майнового характеру, що триває. Це захід адміністративного стягнення, який поєднує в собі аспекти матеріального та обмежувального характеру. Матеріальний аспект знаходить свій вияв в тому, що правопорушник на протязі терміну до двох місяців працює за постійним місцем роботи і з його заробітку за рішенням суду відраховується до 20 відсотків заробітку в дохід держави. Мета цього заходу стягнення – грошове покарання, вплив на матеріальні інтереси порушника та на його перевиховання в умовах трудового колективу [4].

Отже, на підставі вищевикладеного, можна зробити висновок, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання Законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Адміністративними стягненнями майнового характеру є штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскація предмета, виправні роботи. Адміністративні стягнення регулюються різними нормативно – правовими актами, але найповніша їх характеристика та особливості застосування відображені в главі 3 КУпАП.

Список використаних джерел

1. Курс адміністративного права України: підручник / В. К. Колпаков, О.В.Кузьменко, І.Д.Пастух, В.Д.Сущенко [та ін.] / за ред. В.В.Коваленка. - К.: Юрінком Інтер, 2012. – 808 с.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. Закон України від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до № 51, ст.1122

3. Науково - практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення / Р. А. Калюжний, М. І. Іншин, І. М. Шопіна та ін. – Видання п'яте, із змінами та доповненнями станом на 10 вересня 2013 р. – К.: Алерта,2013. – 976 с.

4. Адерейко Т. В. Особливості адміністративних стягнень в Україні: сучасний стан і перспективи // Науковий журнал «Молодий вчений» - № 11 (14) – листопад. - 2014 р., С. 146 – 151