СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ВИНОРОБНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Магістрант Хрустальова А. О., к.т.н. Лобоцька Л. Л.

Одеська національна академія харчових технологій

Виноградарство України – традиційна, найбільш ефективна та високоприбуткова галузь сільськогосподарського виробництва, яка з давніх часів забезпечує населення цінними незамінними продуктами харчування, сировиною переробну промисловість і відіграє важливу роль у наповненні коштами державного та місцевих бюджетів. В останні роки обсяги виробництва вина постійно зростають, табл. 1. [2].

Таблиця 1. – Динаміка виробництва винограду, винопродукції в Україні

Показники	Роки
	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Виробництво: Винограду, тис.т	505	374	443	301	360	415	421
Вина виноградного, млн. дал	15,3	15,4	16,4	17,1	19,5	21,0	22,9
Вина „Шампанське”, млн.дал	3,3	4,0	4,4	4,5	4,5	4,0	4,1
Коньяку, млн. дал	1,6	2,0	2,4	2,8	3,6	3,9	3,0

У 2010 р. обсяги переробки підприємствами винограду склали 417,7 тис.т, а у 2011 р. – 353,9 тис.т, або на 15,3 % менше. Але виробництво виноградних вин збільшилося. Так, за 10 місяців 2010 р. виробництво виноградних вин склало 24,4 млн.дал. При цьому обсяги їх реалізації на внутрішньому ринку зросли на 48,1 % і склали 24,9 млн.дал, експорт збільшився на 25 %.[ 3 ].

Виноробна промисловість України представлена підприємствами первинного та вторинного виноробства. Загалом зареєстровано понад 400 підприємств-виробників. Основним видом сировини для виробництва вин є виноматеріали, динаміка виробництва яких представлена в табл. 2 [ 2 ].

За кліматичних умов промислове виноградарство в Україні розвинуто тільки в Автономній Республіці Крим, Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій та Закарпатській областях. Першість за валовими зборами винограду „винних сортів” тримає Одеська область. У 2011р. її частка становила 35,3%, на другому – АР Крим - 29,6 %.

Таблиця 2.–Динаміка виробництва виноматеріалів в Україні у 2006-2011рр.

Рік	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Виробництво вино-матеріалів, тис.т	308	437	386	421	418	354

На економічні показники виноробів суттєво впливають не тільки обсяг випуску виноматеріалів, а й закупівельні ціни на виноград. Якщо у 2009 р. середня ціна закупівлі винограду для преробки становила 2046 грн./т, у 2010 вона зросла до 2487 грн./т, а 2011 р. підвищилася ще на 35 % - до 3361 грн./т. Останнє підвищення зумовлено ростом цін на виноград у м. Севастополі – майже у 3,9 р., а також у Миколаївській і Херсонській областях.

Сьогодні рівень розвитку виноградарства в Україні значно поступає світовому рівню. Впровадження передових технологій виробництва винограду вітчизняні підприємства почали лише з 2000 року, на відміну від планомірного удосконалення таких технологій за кордоном з початку 70-х років минулого століття. Цим і пояснюється те, що сьогодні українські товаровиробники ще не вийшли на конкурентоспроможній рівень. А в разі припинення фінансування з боку держави Україна через 7-8 років втратить промислове виробництво винограду і поставить внутрішній ринок продукції цієї культури у повну залежність від імпорту. Про таку ймовірність свідчить і аналіз імпорту та експорту винопродукції, табл. 3.[3]

Таблиця 3- Тенденції розвитку ринку виноградного вина у 2006-2010 рр.

Показник	Темп приросту по відношенню до попереднього року, %
	2006	2007	2008	2009	2010
Імпорт	172,3	24,0	-43,3	-46,6	97,1
Експорт	-6,4	-13,9	14,3	283,9	-0,1
Виробництво	29,2	0,4	18,2	8,3	24,8

Основними постачальниками виноградного вина на територію України є Молдова та Грузія. Невелика частина ринку розподілена між Францією, Чилі, Італією та іншими країнами.

Аналізом зростання імпорту винопродукції в Україну встановлено, що імпорт вина і шампанського перевищує їх критичні обсяги: з вина на 11,2%, з шампанського на 64,6%, тоді як по коньяку імпорт менше критичного обсягу на 9,1%. Таке перевищення вкрай негативно впливає на вітчизняне виробництво, оскільки в цьому випадку імпорт частково заміщає долю вітчизняного виробництва на внутрішньому ринку. На думку експертів ринку, така ситуація буде спостерігатися і в майбутньому, тобто доля імпортної продукції на українському ринку буде зростати, тому що в Україні сьогодні склалися сприятливі умови для успішної діяльності імпортерів.

Експорт винопродукції вітчизняного виробництва складає тільки 5-15% [2] . Українська продукція реалізується перш за все в Росію, Білорусь, а також в Німеччину, Австрію, Швейцарію, США, Канаду, Польщу та ін. За останні роки обсяги експорту винопродукції порівняно з 2000 роком збільшилися і склали у 2007 році 1713,8 тис.дал, включаючи тихі, ігристі вина та виноматеріали. У подальші роки експорт зростав. У грошовому виразі експорт збільшився майже у 2,5 рази за рахунок підвищення цін. Частка тихих вин у загальному обсязі експорту становить 80%, а ігристих – 20%, у групі тихих вин 51,1% припадає на столові вина, а 49,9% – на кріплені.

В умовах глобалізації ринку вина та вступу України до СОТ конкурен-ція загострюється, що потребує перебудови галузі таким чином, щоб її продукція відповідала високим вимогам ринку. З цією метою у 2009 р. була розроблена і затверджена  Галузева Програма виноградарства та виноробства України на період до 2025 року. Метою Програми є реалізація державної по-літики України щодо регулювання розвитку цієї галузі економіки, концен-трації фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу для розв'язання головних проблем галузі [4].
 Що стосується лідерів винного ринку, то найбільш популярними торгівельними марками на сьогоднішній день є ТМ «Масандра», «Коблево», «Коктебель», «Золотий Віл», «Золота Амфора», «Вінко», «Княжий град». Саме вони – «чудова сімка» з більш ніж 600 операторів ринку – лідери продажів національного ринку вин України. В основі такого результату – потужні сировинні та виробничі бази, правильна рекламно-маркетингова політика і налагоджена система дистрибуції.
Зі значними обсягами продажів йдуть компанії, що мають бренди «Французький бульвар», «Логос», «Золота лоза», «Чизай», «Винконцерн», «Фріззант». Споживач знає продукцію «Радсаду» і «Троянди» [3].

Якщо судити за обсягом виробництва продукції категорії «вино», то, за даними статистичної звітності, варто назвати такі п'ять компаній: «Вина Лівадії», Євпаторійський виноробний завод, ТОВ «Нива», ВАТ «Коблево» і «Котовський винзавод», ЗАТ «Одесавинпром».

Якщо враховувати авторитет, престиж і якість, то тут мова може йти також про таких лідерів як «Інкерманський ЗМВ», НВАО «Масандра», ЗМВК «Коктебель», ПТК «Шабо», «Одесавинпром», «Кримський винний дім», ТМ «Колоніст» та ін. Між ними ведеться конкурентна боротьба на національному рівні [1]. У минулому році на частку 10 найбільших виробників вина доводилося 56,5% всіх продажів в сегменті.

 
Сучасні проблеми галузі:
1. Невідповідність обсягів виробництва  столового винограду потребам населення, винограду технічних сортів потребам виноробства, яке орієнтовано на попит на внутрішньому та зовнішньому ринках.
2. Закладення насаджень садівним матеріалом низьких селекційних категорій.
3. Невідповідність сортового складу виноградних насаджень вимогам виноробства.
 4. Низька ефективність виробництва винограду, яка зумовлена високою долею старих та зріджених виноградних насаджень, що підвищує собівартість і знижує конкурентоздатність столового винограду та вітчизняної виноробної продукції.

Шляхи розвитку виноградно-виноробної галузі [5,6,7]:

· визначення пріоритетів розвитку виноградарства з урахуванням зональних та регіональних особливостей;

· розробка спеціальних державних програм по збереженню кращих сортів винограду;

· подовження терміну дії Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" ( 587-14 ) до 2025 р.;

· залучення великих інвестицій в галузь;

· удосконалення механізму надання державної підтримки виноградарству та забезпечення розвитку виноробства з урахуванням вимог СОТ;

· розробка Виноградного кадастру в рамках загального земельного кадастру;

· урегулювання земельних відносин та раціоналізації землекористування, розробка юридичного та технічного оформлення права оренди землі під виноградни, формування ринку земель сільськогосподарського призначення;

· обрання правильної маркетингової політики;

· здійснення заходів щодо забезпечення розвитку інфраструктури ринку виноробної продукції, диверсифікації каналів реалізації та забезпечення якості продукції, регулювання попиту і пропозиції, захист ринку від імпортної винопродукції та сировини низької якості;

· здійснення заходів щодо збільшення ємності ринку винограду та продуктів його переробки з урахуванням потреб населення, його купівельної спроможності та максимальних можливостей експорту;

· інноваційно-інвестиційного зміцнення матеріально-технічної бази виноградно- виноробної галузі, впровадження екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій;

· удосконалення страхової та податкової політики у сфері виноградно-виноробного виробництва;

· підвищення ролі науки й освіти, розвитку дорадництва;

· удосконалення системи управління у виноградно- виноробній галузі; розроблення галузевої нормативної і технологічної документації, яка відповідає положенням та вимогам Європейського Співтовариства;

· можливість використання послуг факторингових компаній.

Список літератури

1. Гаркуша О.М. Проблеми розвитку виноградарсько-виноробного підкомплексу України [ ]Текст] / О.М. Гаркуша// Економіка АПК. – 2008.- №11. С. 3-5.

2. Державний комітет статистикиУкраїни. [Електронний ресурс] - Режим доступу http://www.ukrstat.gov.ua

3. [Електронний ресурс] - Режим доступу http://www.souz-inform.com.ua

4. Авидзба А.М. Программа развития виноделия в Украине до 2025 года и пути ее реализации /А.Авидзба//ВиноГрад – 2009 - №№ -7-8.- С.61-63

5. Інтернет-маркетингова компанія “KNP-BUSINESS”. [Електронний ресурс] - Режим доступу http://www.knp-business/ru

6. Власов В.В., Джабурия Л.В., Белоус И.В. и др. Винная дорога Одещины /В.Власов и др.// ВиноГрад -2010 - №№1-2. – С.37-40

7. Шольц-Куликов Е.П. Винодельческое законодательство современной Украины /Е.Шолц-Куликов//ВиноГрад -2009 - №№ 7-8. – С.82-87