Демчук О.М

Науковий керівник – Мацюк Н.О

Буковинський державний фінансово-економічний університет

м. Чернівці

Економічні ризики: класифікація, управління та шляхи зниження економічних ризиків

Успішна діяльність підприємства значною мірою залежить від ефективності регулювання заходів, що покликані усунути недоліки в роботі та запобігти потенційним втратам. Виявлення у процесі контролювання недоліків, відхилень, збоїв є необхідною та достатньою умовою стабілізації діяльності підприємства. Адже без розроблення дієвих заходів щодо їх усунення та прийняття відповідних управлінських рішень ситуація в організації не може поліпшитись.

Проблематику ризику, управління ризиком, забезпечення підприємства захистом від нього широко досліджуємо в роботах Л.Ф. Догіля, В.А. Боровкової, М.Г. Лапуста, Л.О. Лігоненко, І.Ю. Івченко, В.В. Вітлінського, П.І. Верчено, Г.Б. Клейнера.

Метою дослідження є уточнення класифікації, визначення базових принципів та способів оцінювання економічних ризиків, що є важливою передумовою їх мінімізації [2].

В економічній літературі спостерігається неоднозначність у трактуванні рис, властивостей і елементів ризику, у розумінні його змісту, співвідношення об’єктивних і суб’єктивних сторін. Розмаїтість думок про сутність ризику пояснюється, зокрема, багатоаспектністю цього явища, практично повним його ігноруванням в існуючому господарському законодавстві, недостатнім використанням у реальній економічній практиці й управлінській діяльності. Крім того, ризик – це складне явище, що має безліч не співпадаючих, а іноді протилежних реальних основ.

Під економічним ризиком розуміють такий вид ризику, який виникає при будь-яких видах підприємницької діяльності, які спрямованні на одержання прибутку і зв’язані з виробництвом продукції, реалізацією товарів ю, наданням послуг, виконанням робіт [1].

Під об’єктом ризику розуміють економічну систему, оцінити ефективність й умови функціонування якої на перспективу у вичерпній повноті і з необхідною точністю не можливо.

Існують різні види ризиків. З певною мірою відносності й умовності можна виокремити такі критерії визначення ризиків:

¾ за змістом і сутністю: ринковий ризик, інституціональний ризик, структурний ризик, складний ризик, високий ризик, системний ризик, несистемний ризик або спорадчий ризик, специфічний ризик, ризик асиметричної інформації, прогнозований ризик, ризик системної несумісності, операційний ризик, ендогенний ризик, екзогенний ризик;

¾ за характером і спрямованістю: економічний ризик, фінансовий ризик, соціальний ризик, кон’юктурний ризик, виробничо-господарський ризик, підприємницький ризик, комерційний ризик, інвестиційний ризик, інноваційний ризик, модернізаційний ризик, ризик ліквідності;

¾ за предметними проявами: податковий ризик, інфраструктурний ризик, банківський ризик, кредитний ризик, інфляційний ризик, відсотковий ризик, портфельний ризик, валютний ризик, депозитний ризик, платіжний ризик, спекулятивний ризик тощо;

¾ за наслідками ( ризики причинної дії): ризик недобросовісноcті в ділових стосунках, ризик довіри, ризик непрофесійності, ризик макроекономічного обтяження, ризик втраченої вигоди, форс-мажорний ризик, кризовий ризик, дефолтний ризик тощо.

В.В. Коваленко, аналізуючи системний ризик у контексті фінансового ринку, визначає його як «явище, що стосується базових сегментів і сфер фінансового ринку і містить в собі, з одного боку, перспективи ( за умови включення в дію комплексу регулятивних фінансових правовідносин) породжувати та відтворювати можливість значних фінансових здобутків, а за інших умов – передумови прояву ланцюгової реакції ймовірнісних фінансових втрат» [4].

Управління ризиком – це система цілеспрямованих заходів, які передбачають виявлення, оцінку ризик-факторів, які негативно впливають на життєдіяльність підприємства, розробку механізмів протидії їх впливу. Тобто головна увага приділяється оцінці ризик-фактору та ризикової події, які можуть виникнути.

Виділяють основні способи управління ризиком: уникнення, попередження, прийняття і зниження ступеня ризику.

Основні принципи управління ризиком:

¾ принцип максимізації - даний принцип наголошує на необхідності зведення рівня невизначеності до мінімуму;

¾ принцип мінімізації – означає управлінці намагаються звести до мінімуму спектр можливих ризиків і мінімізувати ступінь впливу ризику на свою діяльність;

¾ принцип адекватності – водиться до того що потрібно адекватно і швидко реагувати на зміни які можуть призвести до виникнення ризику;

¾ принцип прийняття – підприємці можуть прийняти на себе тільки обґрунтований ризик.

Управління ризикостійкістю нерозривно пов’язане з аналізом фінансового стану, ресурсного забезпечення, техніко-технологічних можливостей, кадрового потенціалу, інших складових підприємства, чим забезпечується певна комплексність та універсальність цього процесу [5].

Серед основних ризиків на сучасному етапі фінансово-економічної кризи в Україні, яким слід приділити першочергову увагу, експерти називають ризик невиконання дохідної частини бюджету. Він пов'язаний з некоректним прогнозом темпів економічного зростання, закладенням при формуванні бюджету, зниженням прибутків підприємств, значним скороченням імпорту.

Намагаючись протидіяти цьому ризику, уряд на думку експертів, зосередиться на посиленні фіскального навантаження на економіку, яке в умовах кризи, є малоефективним.

Отже, забезпечення фінансової стабільності вимагає збереження жорсткого контролю у валютній сфері у коротко та середньостроковому періоді. Щодо вирішення проблеми зовнішньоторговельного дефіциту, то необхідним є збереження тарифних і нетарифних обмежень імпорту й активного сприяння розвитку експортної діяльності, підкреслюють експерти.

Список використаних джерел:

1. Євтушенко Н.О. Економічні ризики підприємств: їх ознаки та причини виникнення / Н.О Євтушенко // Підприємницька діяльність в Україні: проблеми розвитку та регулювання; зб. Матеріалів ІV міжнародної наукової конференції 27-28 травня 2010 р. / МОНУ, МІБОКНЕ, 2010 – с.76-78.

2. Корпунцов М.В. Корпунцов // Економіка та держава – 2008 р. №9 с.72-74;

3. Чигирик К.О. Формування механізму регулювання економічних ризиків підприємств / К.О. Чигирик // Інвестиції: практика та досвід – 2009. - №23 – с.59-61;

4. Ковальчук Н.П. Економічні ризики: класифікація, принципи і способи оцінювання / Н.П. Ковальчук // Актуальні проблеми економіки. – 2011 - №10. – с. 31-37;

5. Левченко З. Як запобігти економічним ризикам / З. Левченко // Цінні папери України. – 2009. - №38. – с.12.