Демчук О.М.

Науковий керівник – Мацюк Н.О.

Буковинський держаний фінансово-економічний університет

м. Чернівці

Системи управління якістю на промислових підприємствах

В умовах сучасних ринкових відносин на міжнародному та державному рівні актуальним питання удосконалення системи управління якістю підприємства-виробника. Механізм управління якістю призначений для реалізації цілей у сфері якості й орієнтований як на мінімізацію всіх видів втрат, так і на узгоджене функціонування виробничих циклів. Для підтримання високої якості та конкурентоспроможності готової продукції на підприємстві необхідно постійно впроваджувати новітні технології та одночасно постійно контролювати якість продукції в процесі технологічного циклу. Однак процес контролю має супроводжуватись певними методами контролю, класифікацією видів браку та відповідними організаційними прийомами його усунення [1].

Дослідженням управління якістю продукції на підприємствах займалися вітчизняні й зарубіжні вчені, такі як: Ю. П. Адлер, Р. А. Бичківський, С. А. Варакута, А. Г. Гребінников, Ф. Йогансон, А. М. Кузьмін, Д. Крослид, В. А. Лапидус, В. Є. Момот, Ю. Е. Полозов, С. Парк, В. М. Рябченко, А. Редзюк, І. І. Сахаренцева, Р. О. Толпежников, А. К. Фейгенбаун та ін.

Метою даної статті є дослідження системи управління якістю на промислових підприємствах оцінювання ефективності управління якістю продукції на промислових підприємствах.

Можна відзначити, що розвиток якості виробництва в практиці вітчизняного бізнесу являється як динамічний і неперервний процес адаптації організаційних структур до зрушень в навколишньому середовищі. Водночас у методологічному плані принциповим є визнання як основи ефективності системи управління якістю продукції, неперервне вдосконалення методів організації й виробництва за умови, що якість і продуктивність пов’язані позитивно в економічному підтексті. Звідси можна трактувати економічний зміст парадоксу якості як джерела додаткових витрат та водночас можливості збільшити прибутки [3].

Економічний зміст перспектив підвищення якості полягає у потенційному зменшенні витрат у результаті менших переробок і кращого використання обладнання і матеріалів. При цьому більша частина витрат, пов’язаних з недостатньою якістю, є прихованими й виявляються через відмову від споживачів продукції, нових купівель, погіршення іміджу компанії, відсутність мотивації до зростання якості та ін.

Метою управління якістю продукції – це досягнення стану якості продукції, що відповідає економічним інтересам виробника та споживача, а також вимог безпеки й екологічності продукції. Мова йде про те, яку сукупність властивостей і який рівень якості варто задати, а потім досягти і забезпечити, щоб ця сукупність і цей рівень відповідали характерові споживача.

Управління якістю використовує чотири типи методів:

¾ економічні методи, що забезпечують створення економічних умов, які спонукають колективи підприємств, конструкторських, технологічних та інших організацій вивчати запити споживачів, створювати, виготовляти й обслуговувати продукцію, що задовольняє ці потреби і запити. До економічних методів належать ціноутворення, умови кредитування, економічні санкції за недотримання вимог стандартів і технічних умов, правила відшкодування економічного збитку споживачеві за реалізацію йому неякісної продукції;

¾ методи матеріального стимулювання, що передбачають, з одного боку, заохочення працівників за створення і виготовлення високоякісної продукції, а з іншого боку – стягнення за завданий збиток від низької якості;

¾ організаційно-розпорядницькі методи, що реалізуються за допомогою обов’язкових для виконання директив, наказів, вказівок керівників. До таких методів управління якістю продукції належать також вимоги нормативної документації;

¾ виховні методи, які справляють вплив на свідомість, настрій учасників виробничого процесу, що спонукають їх до високоякісної праці і чіткого виконання спеціальних функцій управління якістю продукції. До них належать: моральне заохочення за високу якість продукції, виховання гордості за честь заводської марки тощо. Вибір методів управління якістю продукції є індивідуально для кожного підприємства, оскільки залежить від специфіки його функціонування і діяльності [4].

У сучасній теорії й практиці управління якістю продукції виділяють такі п’ять основних етапів:

1) прийняття рішень стосовно того, «що виробляти?», та підготовка технічних умов. Наприклад, під час випуску автомобіля тієї чи іншої марки важливо вирішити, для кого автомобіль? (для вузького кола заможних людей чи для масового споживача);

2) перевірка готовності проведення й розподіл організаційної відповідальності;

3) процес виготовлення продукції або надання послуг;

4) усунення дефектів і забезпечення інформацією зворотного зв’язку з метою внесення а процес проведення й контролю змін, що дають змогу уникати виявлених дефектів у майбутньому;

5) розробка довгострокових планів щодо якості продукції;

Здійснення перелічених етапів неможливо без взаємодії всіх відділів, органів управління фірмою.

Конкуренція з боку нових технологій забезпечення якості в межах загальної конкуренції є свідченням економічного зростання та розвитку промислових підприємств. Звідси напрям диференціації, який асоціюється з інтенсивними методами збільшення прибутковості, є перспективним саме в плані побудови стратегії розвитку промислових підприємств на основі зростання якості [3].

Оптимізація системи управління якістю на промисловому підприємстві концептуально передбачає обґрунтування визначальної ролі фактора управління витратами, у тому числі витратами на якість. Оптимізація витрат на якість водночас є по суті основою моделювання ефективного стратегічного розвитку вітчизняних промислових підприємств.

Список використаних джерел:

1.Бугрім О. Ю. Витрати промислових підприємств на впровадження системи управління якістю продукції / О. Ю. Бугрім // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. - 2011. - №2. - С. 129-134.

2. Бугрім О. Ю. Оцінювання ефективності управління якістю продукції на промислових підприємствах / О. Ю. Бугрім // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. - 2010. - №6. - С. 195-200.

3. Калашнік І. І. Контроль та управління якістю продукції на промислових підприємствах / І. І. Калашнік // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. - 2009. - №1. - С. 53-58.

5. Меленюк В. О. Визначення ефективності управління якістю продукції на підприємствах промисловості / В. О. Меленюк // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. - 2011. - №5. - С. 146-152.

6. Саннікова С. Ф. Комплексне впровадження систем управління якістю та екологічного менеджменту з метою підвищення конкурентоспроможності продукції / С. Ф. Саннікова, М. В. Іванова // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. - 2009. - №4. - С. 171-174.

7. Семенов Г. А. Сутність та етапи процесу управліня якістю продукції / Г. А. Семенов, О. О. Європутова, О. О. Плаксюк // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. - 2011. - №2. - С. 188-193.