Экономические науки\10.Экономика предприятия

Хорт Ю.В.

Київський національний університет технологій та дизайну (КНУТД), Україна

УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИМИ РИЗИКАМИ

Надзвичайно важливо досліджувати сучасний стан управління підприємницькими ризиками, оскільки ризиковість є однією із основних рис підприємницької діяльності. В умовах ринкових відносин проблема оцінки та врахування ризику набуває самостійне теоретичне і прикладне значення як важлива складова частина теорії та практики управління. Більшість управлінських рішень приймається в умовах ризику.

Управління і ризик – взаємопов'язані компоненти економічної системи. Найкращі шанси досягти успіху виникають, коли підприємець має здатність приймати і реалізовувати нестандартні рішення, гнучко змінювати стратегію і тактику поведінки у виробництві, комерції та маркетингу тощо. Досвідчений підприємець при прийнятті ризикового рішення може інтуїтивно користуватися рядом підказаних практикою підходів і прийомів. Однак необхідно спиратися на методологію і науково обґрунтовані організаційні алгоритми управління ризиком.

Підприємницький ризик можна тлумачити як небезпеку потенційно можливої, вірогідної втрати ресурсів або ж недоодержання доходу у порівнянні з варіантом, орієнтованим на раціональне використання ресурсів у процесі певного виду підприємницької діяльності. Інакше кажучи, ризик – це загроза того, що підприємець матиме витрати (збитки) у вигляді додаткових витрат понад передбачених прогнозом, програмою його дій або ж отримає доходи нижчі за ті, на які він сам розраховував.

Підприємницька діяльність, в межах якої втрати мають місце, але вони менші за очікуваний прибуток – це зона допустимого ризику. Це більш реальний і більш розповсюджений варіант, котрий можливо створити, спираючись на досвід, отриманий результат чи існуючу практику. Та діяльність, в результаті якої збитки перевищують величину очікуваного прибутку, є, відповідно, зоною критичного і катастрофічного ризику. Слід зазначити, що останні два типи -характерне явище сьогодення, яке потребує особливо виважених аналітичних і методологічних міркувань та практичних впроваджень.

Управління підприємницькими ризиками (ризик–менеджмент) – це управління підприємством в цілому або окремими його підрозділами з урахуванням факторів ризику (тобто випадкових подій, які впливають на підприємство) на основі особливої процедури їх виявлення та оцінки, а також вибору і використання ефективних методів нейтралізації наслідків цих подій.

Основу методики управління підприємницькими ризиками складає розробка та реалізація наступних документів: Декларації з управління ризиками та Програми управління ризиками.

Декларація з ризик–менеджменту виражає бачення компанії стосовно управління ризиком. У ній окреслюють розмежування повноважень між різними структурними одиницями, зазначають відповідальних осіб за певні аспекти управління ризиком. Наявність чіткої Декларації надає компанії переваги: фокусування уваги керівництва на питаннях управління ризиками, покладання обов'язків по управлінню ризиками на цілком конкретні посади для уникнення безвідповідальності робітників компанії, сприяння обговоренню питань управління ризиками в усіх підрозділах компанії в ході контактів ризик–менеджера з їх співробітниками.

Найважливішим документом в сфері ризик-менеджменту є Програма управління ризиками. Вона складається з таких основних елементів: резюме для вищого керівництва, опис бізнесу компанії, стратегічні і тактичні цілі компанії, фактори ризику компанії, оцінка ризику (наслідки та ймовірність), карта ризиків, методи впливу на ризики, економічна ефективність управління ризиками, додатки.

Звичайно, як і будь–який процес, управління підприємницькими ризиками здійснюється за певними етапами. В найбільш узагальненому вигляді етапність управління ризиками є такою:

- установлення контексту ризику;

- дослідження факторів, які впливають на рівень ризиків підприємства;

- оцінка можливих фінансових втрат при настанні ризикової події;

- прийняття відповідного управлінського рішення щодо зменшення або подолання негативних наслідків окремих видів ризиків;

- оцінка економічної ефективності управління ризиками.

Установлення контексту ризику передбачає визначення стратегічних і тактичних цілей підприємства, з'ясування величини збитків за попередній рік.

Дослідження факторів, які впливають на рівень ризиків підприємства – це етап, мета якого одержати потрібну інформацію про структуру, властивості об'єкта і наявні ризики. Зібрана інформація має бути достатньою для прийняття правильних рішення на наступних стадіях. Дослідження передбачає виявлення ризиків (факторів ризиків) і їх оцінку. Виявляючи ризики, визначають усі ризики, властиві досліджуваній системі. Важливо не пропустити важливих обставин і докладно описати всі істотні ризики.

На етапі оцінки здійснюється кількісний опис виявлених ризиків, визначаються ймовірність і розмір можливих наслідків. Також формуються варіанти розвитку несприятливих ситуацій. Для різних ризиків можна побудувати функції розподілу ймовірності настання наслідків залежно від їх розміру. Виявлення і оцінку не завжди можна розділити на самостійні частини загального процесу, адже вони тісно пов’язані між собою. Досить часто аналіз може йти у двох протилежних напрямках – від оцінки до виявлення і навпаки. У першому випадку вже зафіксовано збитки і слід виявити їх причини. У другому випадку на основі аналізу системи виявляють ризики і можливі наслідки. Упорядкування і відбір ризиків передбачає визначення ступеня важливості ризиків для підприємства і порядок за яким ними займатиметься підприємство.

Прийняття відповідного управлінського рішення щодо зменшення або подолання негативних наслідків окремих видів ризиків застосовується як конкретний спосіб впливу на ризики підприємства.

Етап оцінки економічної ефективності управління ризиками включає визначення витрат та вигод від застосування запропонованих методів управління ризиками.

На практиці існує безліч методів, котрі допомагають одержати характеристику окремих ризиків. Тому доцільно використовувати комплекс методів, щоб вирішити поставлене завдання. Спеціалістами в галузі ризик–менеджменту рекомендуються наступні методи виявлення ризиків: робочі семінари та інтерв'ю, анкетування, графічне зображення процесів створення вартості (включаючи визначення і зображення бізнес-процесів і ланцюжків створення вартості, а також зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на них), SWOT-аналіз, порівняння з іншими організаціями, обговорення з керівництвом.

Відповідальність за ризик–менеджмент має взяти безпосередньо сам керівник підприємства або хтось з його заступників. На великих підприємствах суттєвим є введення спеціальної посади ризик–менеджеру або спеціального підрозділу з ризик–менеджменту. їх керівництво також більш схильне до залучення зовнішніх експертів. Керівники малих підприємств не часто звертаються до зовнішніх консультантів, тому найпривабливішими методами виявлення ризиків для них є анкетування. На середніх та великих підприємствах можливе застосування всього вищенаведеного комплексу методів виявлення ризиків.

Процес управління ризиком покликаний забезпечити відповідний механізм розв’язання проблеми ризику, тобто зменшення втрат, які мали місце до впровадження системи управління ризиками. Визначення підприємницького ризику дає можливість використовувати на практиці зручний формат для їх формулювання. Порядок виявлення та опису підприємницьких ризиків, розроблений з врахуванням вимог основних стандартів з ризик–менеджменту та рівня кваліфікаційної підготовки фахівців, містить все необхідне для використання підприємцями.

Таким чином, в основу управління ризиком покладено цілеспрямований пошук і організацію роботи щодо зниження ризику, одержання і збільшення віддачі в нестабільній господарській ситуації. Сучасному етапу розвитку економіки характерні динамічність і суперечливість ринкових перетворень, зміни економічної ситуації, посилення чи послаблення конкурентної боротьби або спади ділової активності та низка інших факторів невизначеності. В цих умовах без врахування чиннику ризику в підприємницькій діяльності обійтися просто неможливо. Успіх підприємств залежить від того, наскільки правильно вони будуть орієнтуватися у таких складних обставинах, як точно зможуть передбачити і врахувати появу негативних факторів, що ведуть до втрат. При цьому завдання підприємства полягає не в уникненні ризику взагалі, а в передбаченні і зведенні його негативних наслідків до мінімального рівня.

Список використаної літератури:

1. Великоіваненко Г. І. Економічний ризик. Київ: ТОВ "Борисфен-М", 2003, 214 с.

2. Квасницька Р.С. Напрями підвищення результативності процесу управління фінансовими ризиками підприємства / Р.С. Квасницька // Вісник Хмельницького національного університету. - 2006. - №6, т. 2. - С. 49 - 53.

3. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 220 с.

4. Лопатовський В.Г. Використання управління ризиками для запобігання та зменшення втрат, викликаних впливом ризиків в процесі діяльності підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 215: в 4 т. Т. III. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – С. 926–931.