ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА: АНАЛІЗ СТРУКТУРИ І МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ

Інноваційність стала невід'ємною рисою сучасного підприємства. У зв'язку з необхідністю адекватної оцінки поточної ситуації і вибору перспектив розвитку зростає важливість і роль управління інноваційною діяльністю, інноваційним розвитком українських підприємств. Визначення стратегії розвитку підприємства і поточне управління інноваційною діяльністю тісно пов'язані з величиною та структурою інноваційного потенціалу підприємства, який є необхідною умовою здійснення інновацій. Важливим є і той факт, що в умовах скорочення бюджетного фінансування сфери науки і технологій державна підтримка спрямована, насамперед, на підприємства з високими інноваційними можливостями. При цьому виникає проблема відсутності загальноприйнятої методики оцінки таких можливостей. Зростаюча роль інноваційної діяльності висуває нові вимоги до питань про вибір найбільш ефективних механізмів використання та оцінки інноваційного потенціалу.

Дослідження інноваційного потенціалу присвячені численні роботи таких авторів, як Гавва В.М., Божко Е.А., Іванов Н.І., Краснокутська Н.С., Редченко К.І., Федонин А.С., Рєпіна І.М, Олексюк О.І. [2]. Питанню оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства присвячені публікації Федонина А.С., Аренкова И.А., Плотнікова О.М., Олексюка А.І. [2].

Незважаючи на значну кількість досліджень з даної проблеми, недостатньо розкриті питання об'єктивної оцінки величини інноваційного потенціалу промислових підприємств, не обґрунтовані критерії і показники оцінки; існують суперечності щодо змісту та структури інноваційного потенціалу; практично відсутній інструментарій для прийняття ефективних управлінських рішень, пов'язаних з практичною інноваційною діяльністю підприємств.

Перераховане вище коло питань стало підставою для вибору теми даної роботи, визначивши її мету та основні завдання.

Інноваційний потенціал організації в загальному вигляді включає передбачувані або вже мобілізовані ресурси і організаційний механізм (організаційна структура і т.д.) для досягнення поставленої мети в області наукомістких технологічних процесів, нових видів продуктів або їх модифікації, а також нових послуг [2]. Це - захід готовності організації виконувати поставлені інноваційні завдання. Інноваційна діяльність включає в себе не тільки інноваційний процес перетворення наукового знання в нові види продуктів, технологій і послуг, але й маркетингові дослідження ринків збуту товарів, конкурентного середовища, а також комплекс управлінських і організаційно-економічних заходів, які у своїй сукупності призводять до інновацій.

Метою оцінки інноваційного потенціалу є можливість визначення напрямків інноваційного розвитку, що можливості переходу підприємств на виробництво конкурентоспроможної продукції, істотно підвищивши свою стійкість і гнучкість по відношенню до змін зовнішнього середовища.

Аналітичний огляд існуючих методик показав [1; 2;], що існує явно недостатнє кількість розробок для аналізу і оцінки безпосередньо інноваційного потенціалу промислового підприємства, крім того, в розглянутих методиках, як правило, перевага віддається бальним, переважно експертним оцінкам кожного з чинників, які враховуються. Але, як показує практика, експертні оцінки є значною мірою суб'єктивними, більш того, подібні методики не володіють властивістю відтворюваності, тобто утруднені для використання внутрішніми користувачами.

Відтак можна виділити три підходи до оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства: прогностичний, діагностичний і міжгосподарський порівняльний [1].

Прогностичний підхід передбачає формування концептуальної моделі інноваційного потенціалу підприємства, яка включає поелементні моделі науково-інформаційної, матеріально-технічної, кадрової і фінансової складових [1].

Діагностичний підхід, як правило, є першою стадією розробки проектів вдосконалення управління інноваційним потенціалом. При діагностичному підході якісній оцінці сприяють наступні умови: інформація про значеннях діагностичних параметрів інноваційного потенціалу повинна бути достовірною; необхідно знати взаємозв'язок діагностичних параметрів з метою оцінки стану всього об'єкта [1].

Даний підхід диктується, насамперед, обмеженим терміном виконання оцінки, недоступністю або відсутністю достатньої інформації, відсутністю фахівців, здатних проводити системний аналіз параметрів об'єкта оцінки.

З іншого боку, діагностичний підхід можливий з використання суб’єктивної інформації, одержуваної від фахівців професіоналів цієї сфери.

Міжгосподарський порівняльний підхід має велике значення при оцінці інноваційного потенціалу на порівнянних підприємствах. Для вірного порівняння необхідно домогтися порівнянності показників. Проте, в цьому підході присутній ряд істотних труднощів. Підвищити порівнянність можна заміною абсолютних величин відносними, приведенням даних до однакової оцінки, однакового обсягу виробництва, усуненням випадкових впливів, більш широким використанням середніх величин та ін. [1].

Розглянуті підходи до оцінки інноваційного потенціалу підприємства не відокремлений один від одного, знаходяться в нерозривному зв’язку та доповнюють один одного при певних умовах. Їх раціональне використання лежить в основі визначення шляхів підвищення конкурентоспроможності українських підприємств, насамперед, на зовнішніх ринках і створює передумови їх інтеграції у світове економічне співтовариство.

Список використаних джерел:

1. Гавва В.Н., Божко Е.А. Потенціал підприємства: формування та оцінювання: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 224 с.

2. Иванов Н.И. Экономические аспекты производственного потенциала: Теория и практика. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000 – 315с.