Глобак Д. В.

Науковий керівник:

Мацюк Н. О.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

м. Чернівці

ВИСОКА ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ – ЗАПОРУКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Постановка проблеми. В сучасних умовах розвитку світової економіки, які характеризуються прогресуючими тенденціями до глобалізації та інтеграції, перенасиченням ринку споживання, успішне функціонування підприємств будь-якого сектору економіки, незалежно від національної приналежності, цілком залежить від його конкурентоспроможності. Визначальним фактором конкурентоспроможності підприємства є якість продукції, яку воно представляє на ринку [5].

Також сучасні складні економічні та політичні процеси в Україні не дозволяють вітчизняним підприємствам у повній мірі боротися за розширення внутрішнього та зовнішнього ринку збуту, однією з причин чого є недостатньо висока якість продукції.

Актуальність підвищення якості та забезпечення конкурентоспроможності сягає свого апогею через близьке приєднання України до Світової організації торгівлі й мінімізацію тарифного захисту внутрішнього національного ринку, що спричинить збільшення конкурентного тиску на ринку.

Оскільки основою конкурентоспроможності підприємств в Україні в умовах переходу до ринкових відносин все більше виступає якість продукції, то правильно обрана стратегія управління якістю продукції дозволить забезпечити ефективний розвиток підприємства і забезпечить підвищення його конкурентоспроможності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Більшість сучасних економістів у своїх наукових працях звертаються до проблеми якості продукції з погляду її взаємозв’язку з конкурентоспроможністю підприємства.

Так, у своїй праці В. П. Іванюта розглядає особливості державного регулювання системи управління якістю продовольчої продукції, висвітлює основні тенденції та підходи покращення якості на основі американських моделей [3].

О. С. Пономарьов досліджував взаємозв’язок якості продукції та конкурентоспроможності підприємства, їх взаємовплив, а також соціально-економічну ефективність підвищення рівня якості і конкурентоспроможності продукції [5].

Д. Ф. Крисанов розглядає агропродовольчу продукцію в контексті якості та безпечності, оскільки дані показники тісно взаємопов’язані із рівнем життя споживачів [4].

С. І. Бугера окреслює у своїй роботі основні організаційно-правові питання реалізації сільськогосподарської продукції та забезпечення її якості [1,2].

Однак, не можна стверджувати, що на цьому проблема себе вичерпує. Оскільки і надалі доречним є питання про шляхи підвищення якості продукції та конкурентоспроможності, про формування ефективної системи управління якістю продукції на підприємстві.

Формулювання цілей статті. Основною метою роботи є дослідження проблем якості, впливу якості на конкурентоспроможність, а також пошук шляхів подолання виявлених проблем

Результати дослідження. Довгостроковий курс розвитку підприємства у сучасних умовах повинен бути направлений на досягнення не стільки кількісних показників, скільки якісних, тому менеджерам підприємств доцільно звернути увагу на розробку пропозицій для свого підприємства з метою підвищення конкурентоспроможності продукції і виходу на міжнародний рівень.

Якість продукції — це поняття, яке характеризує параметричні, експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність [1].

З розвитком науково-технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю.

Система забезпечення якості продукції підприємства – це система управління нею, оскільки метою більшості підприємств є забезпечення конкурентоспроможності товарів, що виробляються на внутрішньому та зовнішньому ринках [2].

Основними причинами зниження якості продукції діяльності підприємств є погана якість сировини, низький рівень технології, організації виробництва і кваліфікації робітників, неритмічність виробництва тощо. Найголовнішою проблемою залишається недосконалість та неефективність чинного законодавства, а також його негармонійність із міжнародними стандартами, положеннями по якості.

Зокрема, неефективність чинного законодавства проявляється у:

· незіставності вимог вітчизняних стандартів (які включають 80% негармонізованих документів) вимогам європейських та міжнародних нормативних документів;

· орієнтованості вітчизняних стандартів на оцінювання якості і безпечності кінцевої продукції, а не на дотримання вимог технологій виготовлення напівфабрикатів, що входять до складу готової продукції, та умов їх переробки;

· відсутності державного ринкового нагляду за якістю й безпечністю харчової продукції,

· низькій культурі виробництва на багатьох підприємствах;

· відсутності ефективних правових механізмів економічної відповідальності виробників за випуск і реалізацію неякісної, небезпечної та фальсифікованої продукції;

· низькій якості продовольчої сировини;

· високій зношеності технологічного устаткування тощо [6].

Вирішення даних проблем є першочерговим, оскільки вони впливають не тільки на якість продукції, а й на конкурентоспроможність підприємства загалом. Конкурентоспроможність напряму залежить від стану чи зміни рівня якості продукції. Однак, основною проблемою і надалі залишається те, що підприємці рідко розуміють що і як робити, щоб виготовляти 100% якісну продукцію.

Дотримуючись належного рівня якості, керівництво підприємства, має на меті досягти відповідної конкурентоспроможності, що означає здатність підприємства до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості через якомога повніше задоволення потреб споживачів його продукції.

Адже, необхідно усунути причину, першопричину, а не симптом. Коли вся продукція користується попитом, а споживачі говорять: «Ми відчуваємо довіру до цієї фірми та із задоволенням купуємо її продукцію»,- то це і означає, що в цій фірмі комплексний підхід до управління якістю виробів працює результативно.

Соціально-економічна ефективність підвищення рівня якості і конкурентоспроможності продукції, що виготовлється на підприємстві, виявляється в наступному:

· високоякісна і конкурентоздатна продукція завжди повніше і краще задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній, ніж та ж або навіть більша кількість продукції гіршого ґатунку;

· підвищення якості продукції є специфічною формою прояву закону економії робочого часу;

· конкурентоздатна продукція забезпечує постійну фінансову стабільність фірми, а також отримання максимально можливого прибутку;

· багатоаспектний вплив підвищення якості не тільки на виробництво і ефективність господарювання, але й на імідж підприємства в цілому;

· подальший розвиток НТП [5].

Зрештою високоякісна продукція повніше і дешевше задовольняє різноманітний попит населення на споживчі товари. Лише постійний і зростаючий випуск конкурентоспроможної продукції є необхідною умовою виходу того чи іншого підприємства на світовий ринок, формування сталого іміджу продуцента як економічно надійного партнера на ньому, розвиток зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення стабільного прибутку і фінансового становища.

Щоб цього досягти, насамперед потрібно реформувати законодавчу базу, усунути її негармонійність, зробити її більш зрозумілою для пересічного підприємця. Також необхідно кардинально змінити погляди та ставлення підприємств до виготовлення якісної продукції, запровадити постійний контролінг, не тільки локальний, але і державний, за даним процесом.

Висновки. Отже, проблема забезпечення якості продукції є комплексною: науковою, технічною, економічною і соціальною, і у вирішенні її повинні приймати участь висококваліфіковані спеціалісти, які вільно володіють сучасними методами управління якістю, незалежно від того, в якому секторі вони працюють: державному чи приватному, на великих підприємствах чи в малому і середньому бізнесі, тому що загальні принципи організації і забезпечення високої якості продукції та послуг не залежать від розміру підприємства

Підвищення якості та конкурентоспроможності продукції впливає на зростання продуктивності суспільної праці, темпи й ефективність науково-технічного прогресу, структуру виробництва та функціональний розподіл потужностей; забезпечує ефективне використання основних фондів, економію сировини, матеріалів, палива, енергії, зростання ефективності інвестицій; сприяє повнішому задоволенню різноманітного попиту споживачів, виходу підприємств на світовий ринок, збільшенню експорту, формуванню іміджу підприємства як економічно надійного партнера.

Перспективи подальших досліджень. На сьогодні в Україні нараховується близько 300 підприємств, які отримали сертифікат на відповідність системи управління якістю. По суті, це крапля в морі. Адже в Україні рух за якість ще не набув загальнонаціонального масштабу. Однією з причин цього є гострий дефіцит фахівців у галузі управління якістю. Для того щоб допомогти нашій країні налагодити підготовку фахівців у галузі управління якістю, федеральний уряд Німеччини виділив кошти для створення та розвитку інфраструктур управління якістю (Учбово-навчальна інфраструктура конкурентоспроможного управління малими та середніми підприємствами — УНІКУМ) на підприємствах України в рамках консультативної програми «Трансформ» [6].

Бачимо, що питання якості продукції та конкурентоспроможності підприємств не втрачає своєї актуальності, залишаючи різноманітні шляхи пошуку покращення ситуації, яка склалася на теренах України. Дана проблема і надалі залишається перспективною для розробки і дослідження все нових і нових аспектів її вирішення. Вичерпним дослідження даного напрямку буде тоді, коли вітчизняні підприємства зможуть довести і практично реалізувати свої можливості виготовлення якісної продукції, а також зможуть гарантувати свою конкурентоспроможність.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бугера С. Концепція системи правового регулювання якості сільськогосподарської продукції в Україні [Текст] / С. Бугера // Право України. - 2011. - №11-12. - С. 183-188.

2. Бугера С. І. Організаційно-правові питання реалізації сільськогосподарської продукції та забезпечення її якості [Текст] / С. І. Бугера // Держава і право. Серія: Юридичні і політичні науки. - 2011. - №54. - С. 452-457.

3. Іванюта П. В. Особливості державного регулювання системи управління якості продовольчої продукції в США [Текст] / П. В. Іванюта // Економіка та держава. - 2010. - №9. - С. 113-116.

4. Крисанов Д. Ф. Агропродовольча продукція в координатах якості та безпечності [Текст] / Д. Ф. Крисанов // Економіка АПК. - 2011. - №1. - С. 12-19.

5. Пономарьова О. С. Вплив якості продукції на конкурентоспроможність підприємства [Текст] / О. С. Пономарьова, Г. Ю. Кучерук // Економіка. Фінанси. Право. - 2009. - №5. - С. 7-9.

6. Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА» Якість — пріоритетний фактор забезпечення конкурентоспроможності.