Успішна діяльність бюджетної установи залежить від рівня її фінансування, а
він у свою чергу залежить від складеного кошторису доходів та видатків, тому кошторис
має велике значення.
Проблемам організаційно-правових засад
фінансування бюджетних структур присвятили праці такі відомі вітчизняні
науковці, як С. А. Буковинський, О. П. Кириленко, В. М. Опарін, К. В. Павлюк,
О. Р. Романенко, Л. Д. Сафонова, О. О. Чечуліна, С. І. Юрій та інші.
Установи та організації, які утримуються за рахунок коштів бюджетів, для
забезпечення своєї діяльності та виконання покладених на них функцій складають
та затверджують кошторис доходів і видатків відповідно з бюджетними призначеннями,
які встановлені Законом України “Про Державний бюджет”.
Основним джерелом коштів бюджетних установ є державний бюджет і
місцеві бюджети, процес виділення грошових коштів на видатки відповідно до
затверджених кошторисів бюджетних установ називається фінансуванням. [4].
Організацію фінансування покладено на фінансовий орган, який здійснює
виконання відповідного бюджету. Органи Державного казначейства перераховують
кошти з казначейського рахунка на рахунки розпорядників коштів: керівників
міністерств, відомств, органів місцевих адміністрацій, керівників окремих
установ, які є розпорядниками коштів бюджету.
Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним
плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та
здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею
своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних
призначень [1].
Існують наступні види кошторисів:
- індивідуальні кошториси – це кошториси, які складаються
бюджетними організаціями;
- зведені кошториси – це
зведення показників індивідуальних кошторисів розпорядників коштів бюджету
нижчого рівня за функціональною класифікацією, що складаються головним
розпорядником, розпорядником вищого рівня. Зведені кошториси не затверджуються;
- кошториси на централізовані заходи – це кошториси, до
яких включаються асигнування тільки в тих випадках, коли проведення таких
заходів за рахунок коштів бюджету дозволено законодавством України
(централізовані заходи здійснюються головними розпорядниками).
Кошторис має дві складові:
- загальний фонд, який містить
обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною
економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організацією
основних функцій;
- спеціальний фонд, який містить
обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною
економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а
також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою
основних функцій [1].
У дохідній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги
асигнувань, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із
загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів. Основним
первинним документом для здійснення фінансування із бюджету виступає платіжне
доручення за формою 0401001.
Здійснення видатків та оплата витрат проводяться органами Державного
казначейства при наявності даних про територіальне розташування мережі установ,
підприємств і організацій на відповідній території та на підставі затверджених
кошторисів доходів та видатків та планових асигнувань. Фінансування видатків
Державного бюджету Державне казначейство України проводить шляхом переказу
коштів територіальним управлінням Державного казначейства.
Головний розпорядник коштів розподіляє їх між підвідомчими установами і
подають до Державного казначейства України розподіл бюджетних коштів по
областях у розрізі підвідомчих установ, підприємств, організацій та кодів
бюджетної класифікації. Розподіл коштів складається у двох примірниках,
реєструється в журналі реєстрації розподілу коштів та підписується керівником і
головним бухгалтером, підписи яких скріплюються відбитком печатки. Один
примірник розподілу коштів передається до управління оперативно-касового
планування видатків Державного казначейства України, другий – залишається у
головного розпорядника, а витяг з розподілу коштів передається головним розпорядником
коштів нижчестоящим розпорядникам.
Перший примірник розпорядження та реєстрів на здійснення видатків по
територіях передається до управління бухгалтерського обліку та звітності;
другий – залишається в управлінні оперативно-касового планування видатків.
Фінансування видатків з місцевих бюджетів шляхом перерахування коштів з
поточного рахунка бюджету на поточні бюджетні рахунки розпорядників коштів
здійснюється на основі розпорядження бюджетного відділу (інспекції) – форма №5
з допомогою платіжних доручень за формою 0410001. Бухгалтерія фінансового
органу виписує платіжне доручення в 3-х примірниках і представляє в установу
банку, який обслуговує даний фінансовий орган.
Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма
джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх
використання.
Розподіл видатків спеціального фонду проекту кошторису проводиться в межах
надходжень, запланованих на цю мету в даному фонді.
У процесі складання та затвердження проектів кошторисів залишки коштів за
спеціальним фондом не плануються [3].
У видатковій частині проекту кошторису доходів і видатків установи
визначається загальна сума витрат установи в розрізі кодів економічної
класифікації, а також з розподілом витрат, які планується профінансувати за
рахунок бюджетних асигнувань, і витрат, що планується здійснити за рахунок
спеціального фонду.
Отже, кошторис – спеціалізований документ бюджетної установи, який визначає
яку суму коштів отримає бюджетна установа з бюджету і куди вона витратить кошти
спеціального та загального фондів. Кошторис має ряд проблем – це проблема
врахування рівня видатків на певний рік, разом з врахуванням зростання цін,
рівня мінімальної заробітної плати, тощо.
Література:
1.
Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підруч-ник / За заг. ред. проф.
Р. Т. Джоги. - К.: КНЕУ, 2003. - 483 с.
2.
Кондрицька Т.П., Бробот Н.М. Удосконалення управління коштами
спеціального фонду бюджетної установи. – Облік та фінанси АПК. – №2. – 2009
3.
Ліщинська Л.Б. , Мягкова Г.О. Аналіз кошторису доходів та видатків,
бюджетної установи. – Фінанси. – №2. – 2010
4.
Телегунь М.І. Облік грошових коштів в бюджетних установах. – Вісник Сумського
національного аграрного університету Серія “Фінанси і кредит”.
– №2. – 2009
5.
Ткачук Н.М., Кравчук В.О. Фінансування бюджетних
установ: теоретична сутність, форми та методи. – Наука й економіка. – №2.
– 2010 р.