Радківська О.В., Сеник Г.О., Полеся В.М.

Вінницький національний аграрний університет

Особливості функціонування фермерських господарств в Україні та за кордоном

Фермерське господарство становить одну з альтернативних організаційно-правових форм ведення сільського господарства, яка сприяє самостійності та зацікавленості виробника в кінцевих результатах діяльності. Існування фермерства в Україні пов’язане передусім із виникненням інституту приватної власності на землю, а відповідно — зі зміною юридичного базису майнових відносин на селі, тобто воно стосується найважливіших положень аграрної реформи в Україні і формує нового та перспективного суб’єкта аграрно-правових відносин.

Вивченню проблем становлення, функціонування та ефективного розвитку фермерських господарств, як однієї із форм господарювання в умовах ринку в аграрній економіці присвячено наукові праці В.В. Зіновчука, О.В. Крисального, М.Й. Маліка, П.М. Макаренка, В.В. Месель-Веселяка, П.Т. Саблука, В.В. Юрчишина, В.К. Збарського та інших вчених.

Світова практика свідчить, що фермерські господарства є ефективною формою господарювання. Проте вітчизняні фермерські господарства перебувають на стадії розвитку, що характеризується невеликими темпами зростання обороту та від'ємними фінансовими результатами. На цьому етапі господарства зіштовхуються з проблемами виживання, пов'язаними з пошуками місця на ринку та коштів. Нові форми вітчизняних фермерських господарств не є тією альтернативною основою, яка забезпечить належний рівень виробництва замість реформованих старих виробничих структур. Але це не означає, що у фермерського сектора відсутні перспективи [2].

Сьогодні більшість фермерських господарств України перебувають у скрутному фінансовому становищі. Значна частина фермерів знаходить вихід із нього в створенні сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, які є добровільним об'єднанням фермерів, що на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності. Основне призначення обслуговуючих кооперативів – надання послуг його членам. Зарубіжний досвід розвитку сільськогосподарської кооперації свідчить, що її здійснення вимагає відповідної організаційної, юридичної та економічної культури, чітких законодавчих гарантій. Корисним для агропромислового виробництва України може бути кооперативна діяльність країн Скандинавії у сфері переробки і реалізації продукції. Так, у Швеції через кооперативи реалізується 98 % молока, виробленого фермерськими господарствами, 80% – птиці і тварин, понад 80% – зерна, 75% – яєць, забезпечується до 60 % постачання засобів виробництва. У зарубіжних країнах функціонують і змішані форми кооперативних структур, які здійснюють постачальницьку і збутову діяльність (Швеція, Данія, Фінляндія). Тут молочні кооперативи не лише переробляють продукцію, а й постачають у господарства своїх членів різне обладнання – доїльну техніку, холодильники-цистерни, сепаратори тощо. Збутові кооперативи, що об'єднують спеціалізовані рослинницькі господарства, постачають фермерам також насіння, засоби захисту рослин, мінеральні добрива [1].

На 2010 р. у Вінницькій області було зареєстровано 1635 фермерських господарств за якими закріплено 215,9 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 211,5 тис. га ріллі. Найбільше їх створено у Бершадському (117), Немирівському (112), Теплицькому (112), Крижопільському (101) районах. Протягом періоду 1992-2003 рр. чисельність фермерських господарств різко зросла. У 1992 році їх нараховувалося лише 24 з площею сільськогосподарських угідь і ріллі 0,6 тис. га. Надзвичайно бурхливий розвиток фермерських господарств спостерігався у 1992-1995 рр., коли їх чисельність зросла з 24 до 838 одиниць. На протязі 1995-2000 рр. загальна кількість селянських (фермерських) господарств майже не змінилася і перебувала на рівні 823-838 одиниць. Друга хвиля збільшення чисельності фермерів припадає на 2000-2005 рр., коли їх кількість зросла з 823 до 1322 і третя хвиля припадає на 2005 і по теперішній час коли загальна кількість фермерських господарств з 1322 до 1635 одиниць [4].

На нашу думку, основними положеннями аграрної політики держави щодо розвитку фермерства, визначення напрямів його функціонування в ринкових умовах, повинні бути: розширення розмірів господарств на умовах оренди, розвиток обслуговуючої кооперації, об’єднання у спілки, удосконалення механізму кредитування, оподаткування, оплати праці та інформаційно-консультаційного забезпечення фермерів.

Особливо важлива роль у досягненні ефективного розвитку фермерських господарств належить обслуговуючій кооперації. Саме обслуговуючі кооперативи можуть подолати ті проблеми, які сільськогосподарські виробники не можуть вирішити поодинці. Об’єктивні умови їх розвитку зумовлюють необхідність об’єднання з різними формами господарювання для створення власних структур з переробки та реалізації продукції, організації виробничо-технічного обслуговування.

Література:

1. Васильчак С.В. Формування та перспективи розвитку фермерських господарств у ринкових умовах / С.В. Васильчак, О.Р. Жидяк. // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009 – Вип. 19.4. – С. 10-15.

2. Кадирус І.Г. До питання забезпеченості фермерських господарств технічними засобами / І.Г. Кадирус // Економічний простір. – 2011 - №49. – С. 95-105.

3. Клочковський О.В. Організаційні засади функціонування та розвитку фермерських господарств / О.В. Клочковський, В.О. Клочковська // Вісник Львів. УН-ТУ. – 2011 – Вип. 53. – С. 263-269.

4. Кримська О.М. Проблеми утворення та функціонування фермерського господарства / О.М. Кримська // Юрист України. – 2011 - №1. – С. 65-70.

5. Хомка В.М. Організаційно-правові засади функціонування фермерських господарств / В.М. Хомка // Науковий вісник. – 2008 – Вип. 18 – С.46-50.