Михальчишина Л. Г., Швець Г. М., Перепелиця Т. І.

Вінницький національний аграрний університет

ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ

ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ В АПК

Розвиток ринкових відносин супроводжується створенням підприємств АПК зі складною структурою на приватних засадах, що вимагає нових підходів до організації їх управління. В сучасних умовах ослаблені функції державного фінансового контролю за діяльністю підприємств АПК, які обмежуються лише контролем за сплатою податків, використанням бюджетних коштів, що виділяються державою сільськогосподарським товаровиробникам [1].

З метою попередження негативних явищ в економічній діяльності, на підприємствах АПК в останні роки стали створювати служби внутрішнього контролю (далі − СВК), але форми та організаційні питання проведення внутрішніх перевірок такими службами у достатньому обсязі не відпрацьовані. Саме тому, питання щодо організації і проведення внутрішнього контролю на сьогодні в Україні, особливо для середніх і великих підприємств АПК є досить актуальним і вимагає вирішення.

Питання з організації внутрішнього контролю, як складової облікової діяльності, вивчали Ф.Ф. Бутинець, В.С. Лень, В.І. Отенко, А.А. Пилипенко, В.В. Сопко та ін. Фахівці з економічної безпеки також ставлять питання щодо удосконалення здійснення внутрішнього контролю, як протидії внутрішнім та зовнішнім загрозам.

Актуальним і проблематичним є впровадження ефективного ВГК і для сільськогосподарських підприємств. Якщо в ТОВ, акціонерних товариствах та СВК законодавством передбачено створення ревізійних комісій, які здійснюють внутрішньогосподарський контроль за господарською діяльністю, то в інших видах аграрних підприємств вони не передбачені. Тому пошук нових форм і методів контролю для підприємств АПК є назрілим і надзвичайно актуальним.

Внутрішньогосподарський контроль – це сукупність заходів, що вживають всередині підприємства, які забезпечують запобігання та виявлення операцій з господарськими засобами та джерелами і дій посадових осіб, що суперечить цілям їхньої діяльності, або вимогам чинного законодавства. ВГК здійснюється власником підприємства.

Основними завданнями внутрішньогосподарського контролю є перевірка господарських операцій у підрозділах підприємства з умовою недопущення перевитрат ресурсів підприємства, виконання встановлених планів на підприємстві, впровадження нових видів технологій виробництва, економічного витрачання сировини, паливно-енергетичних ресурсів.

ВГК є суттєвим інструментом управління виробництвом, оскільки дозволяє надати керівництву інформацію про об’єкти, які перевіряються, допомагає реально оцінити сторони діяльності підприємства [3].

На сьогодні в Україні, як основні форми організації СВК, можна виділити: службу внутрішнього аудиту; структурно-функціональну форму контролю.

Внутрішній аудит являє собою вид незалежної діяльності, який проводиться на окремому підприємстві з метою встановлення фактичного стану справ суб’єкта господарювання і пошуку ефективних рішень існуючих проблем.

Методика внутрішнього аудиту описується 3 основними прийомами:

1) встановлення фактичних кількісних вимірів об’єкта аудиту у натуральній формі, що виявляється в формі проведення інвентаризації матеріальних цінностей;

2) порівняння фактичних даних з плановими показниками, що передбачає попередню побудову поточних і стратегічних планів.

3) метод оцінки особливо актуальним є при прискорених темпах інфляції, реорганізації чи ліквідації підприємства, крадіжоках тощо [2].

Структурно-функціональна форма внутрішнього контролю не потребує від підприємств серйозних додаткових витрат на її створення й функціонування. Ця форма передбачає розробку фахівцями підприємства, як правило, разом з зовнішніми аудиторами або консультантами комплексу нормативних документів, що регламентують порядок взаємодії її й структурних одиниць і керівників в області проведення контрольних заходів, складання документації за їх результатами, а також підготовки рішень по усуненню виявлених недоліків і контролю за їх реалізацією.

Cлід зазначити, що СВК підприємства не може бути абсолютно досконалою, оскільки їй властиві певні обмеження: таємна змова двох і більше працівників викликає значних труднощів з виявлення порушень; зловживання контролем з боку менеджменту; тиск на працівників з метою досягнення надмірно високих показників виробництва, шантажування персоналу; людський фактор − обмеженість у часі, поспішність або недбалість можуть привести до помилок або перешкодити їх виявленню в процесі перевірки документів [1].

Отже, за допомогою системи внутрішньогосподарського контролю здійснюють контроль та управління процесом виробництва з метою заниження витрат виробництва та собівартості продукції, для ефективності і результативності діяльності підприємства. Слід враховувати особливості організації і обмеження які можуть значно впливати на рівень якості внутрішнього контролю на підприємствах АПК.

Література:

1. Бєляєва Л.А. Організаційні аспекти внутрішньогосподарського контролю / Л. А. Бєляєва, Л. А. Зінов’єва // Вісник Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва, Серія "Економічні науки". – 2010. – № 11.

2. Гуцаленко У. О. Внутрішній аудит як складова системи ефективного управління підприємством / У. О. Гуцаленко, Г. В. Причепа // Інноваційна економіка. – 2011. – №2(21). – С.111-114.

3. Кузик Н. П. Внутрішній контроль як основа ефективної діяльності сільськогосподарських підприємств / Н. П. Кузик, О. А. Боярова // Науковий вісник НУБіП України. – 2010. – Вип. 154(3). – С.25-30.

4. Столяр Л. Г. Внутрішньогосподарський контроль та внутрішній аудит у системі управління підприємством // Облік. Аналіз. Аудит. – 2010. – №4.