Герман А.В.

Нуковий керівник: Токарчук Діна Миколаївна

Вінницький національний аграрний університет

ІННОВАЦІЙНІ ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ТА ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ РИНКУ БІОПАЛИВ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

На сьогодні в Україні важливе значення мають перспективи розвитку біоенергетичного сектору, а саме створення дієвого і прозорого механізму стимулювання  виробництва та споживання біопалив та  забезпечення широкомасштабного його використання.

Україна має всі наявні економічні умови для виробництва і реалізації моторного біопалива: вільні площі під вирощування зернових та олійних культур; науковий, технічний та кадровий потенціал для виробництва біопалив; зростаюча внутрішня потреба в моторному біопаливі; великий експортний ринок. Проте, сучасний стан розвитку біопаливної промисловості України потребує спільних зусиль держави і бізнесу для створення сприятливих інвестиційних умов та формування ринку біопалива в Україні.

Метою дослідження є розгляд та обгрунтування передумов формування ринку     біопалив в Україні та розробки рекомендацій щодо ефективного виробництва біосировини і біопалив.

Результати дослідження показали, що агропромисловий сектор економіки України за останні роки істотно знизив споживання моторних палив, проте витрати на енергетичне забезпечення виробництва продукції рослинництва і тваринництва продовжують зростати й складають до третини її собівартості. Проблему можна частково вирішити за рахунок вирощування енергетичних олійних культур, оскільки близько 5% посівних площ на ці потреби дозволять повністю забезпечити АПК власним дизельним біопаливом.

Комплексні результати дозволяють отримувати технології виробництва біогазу, які вирішують проблеми забезпечення електричною й тепловою енергією на виробництві та в побуті, а також дозволяють отримувати високоякісні екологічно безпечні органічні добрива та підвищувати на їх основі врожайність сільськогосподарських культур на 15-25 %, зберігаючи родючість ґрунтів.

Науковці і практики Європи активно працюють над створенням новітніх технологій і обладнання для виробництва й використання в сільській місцевості усіх видів біопалив: твердих (брикети, гранули, брикетувальники й котли для їх використання), газових (біогаз), рідких (біодизель).Агропромислове виробництво України володіє значним потенціалом біомаси, доступної для виробництва енергії. Згідно експертних оцінок щорічний теоретичний потенціал біомаси складає близько 45 млн. т у.п., технічно досяжний - 32 млн. т у.п., а економічно доцільний - 24 млн. т у.п.[1].

Основними складовими потенціалу є сільськогосподарські відходи та енергетичні культури. Серед сільськогосподарських відходів найбільший економічний потенціал мають відходи виробництва соняшника (стебла, кошики, лушпиння), потім йдуть відходи виробництва кукурудзи на зерно (стебла, листя, стрижні початків). Солома зернових культур та солома ріпаку посідають третє та четверте місця, відповідно.

Для багатьох регіонів України використання власного твердого біопалива доцільніше, ніж вугілля або нафтопродуктів, оскільки вироблене з місцевої сировини біопаливо обходиться у 2-4 рази дешевше й не потребує значних  транспортних витрат на його доставку. Використання твердого біопалива ведуть у вигляді солом'яних брикетів, гранул, зрубок та відходів сільськогосподарського виробництва. На даний час, новітні котли для спалювання соломи та інших видів твердого біопалива встановлені у 17 селах Вінницької, Київської, Сумської, Рівненської, Волинської та Черкаської областей, де забезпечують теплом частину виробничих приміщень (тваринницькі ферми, птахоферми) та соціальних об'єктів - школи, лікарні, дитячі садки.

Важливим чинником якості твердого біопалива є технологія приготування біомаси до спалювання. Особливу увагу слід звертати на вибір технологій й обладнання для енергетичного використання твердої біомаси, які визначають величину капітальних витрат. Для виготовлення різних видів твердого біопалива з відходів деревини розроблені промислові технології. Наприклад, для утилізації тирси, стружки, пилу та інших залишків деревообробної галузі сировину спершу підсушують до стандартного рівня вологості, а потім гранулюють. Гранульоване біопаливо з біомаси  – одне з найбільш придатних до автоматизованого процесу спалювання. Його зберігають у спеціальних бункерах, з яких транспортують безпосередньо до енергетичної установки. Весь процес переміщення гранул можна здійснювати без застосування ручної праці.

У НУБіП України спільно з чеськими колегами розроблено й розпочато виробництво на Могилів-Подільському машинобудівному заводі котлів-автоматів й піролізних котлів, потужністю 25, 50 та 100 кВт, які працюють на біопаливі. У типових конструктивно-технологічних рішеннях котлів-автоматів функцію дозаторів виконують шнекові транспортери, що керуються за заданною програмою. Ефективне використання котлів на твердому біопаливі обумовлене розробкою сучасних технологій підготовки сировини, систем автоматичного управління процесом спалювання та спеціальних (керамічних) матеріалів камер згорання[1].

Розповсюдження набувають теплогенератори, що працюють на соломі в тюках з габаритними розмірами до  2,4х1,2х1,3м або рулонах до 2 м у діаметрі.

За підтримки Міністерства аграрної політики України, інших відомств та організацій здійснюється будівництво та реконструкція цілого ряду об'єктів з виробництва біодизелю, біоетанолу, біогазу. Зокрема, у відповідності з Програмою розвитку виробництва дизельного біопалива, в Україні вже діють близько 50 підприємств АПК, які можуть виробляти до 25 тис.тонн дизельного біопалива, переважно для власних потреб[2].

Разом с тим мають місце труднощі в сільгоспвиробників щодо впровадження біогазових установок. Це зокрема: великі початкові інвестиційні витрати; низька кредитна активність в аграрному секторі економіки; необхідність отримання ліцензії на виробництво біогазу; відсутність типової нормативної документації на проектування; будівництво та експлуатацію біогазових установок тощо. Законодавчою проблемою є відсутність будівельних норм для біогазових реакторів.

Висновок можна зробити такий, що зважаючи на вищевикладене, відзначемо, що до стимулювання  широкого впровадження біогазових установок в Україні слід віднести: відновлення кредитування проектів, зокрема українськими банками; забезпечення дії закону про «зелений» тариф на практиці; реалізація обов'язкової закупівлі електроенергії регіональними енергетичними компаніями; спрощення або відмову від ліцензування виробництва біогазу; реалізацію дієвої державної програми розвитку поновлюваної енергетики, зокрема, біогазових технологій; посилення екологічної політики, зокрема, щодо сільськогосподарських підприємств; створення ринку органічних відходів; звільнення від сплати державних зборів (ввізного мита, ПДВ) тощо.

Література:

1.Біоенергія в Україні ( створення новітніх об´єктів, виробництво і використання біопалив)/ В.О. Дубровін, М.Д. Мельничук, Ю.Ф. Мельник та інші – К.: НУБіП України, 209- 108 с.

2.Біопалива (Технології, машини, обладнання)/ В.О.Дубровін, М.О.Корчемний, І.П.Масло та інші – К.: ЦТІ „Енергетика і електрифікація”, 2004.- 256 с.

3.Енергетична стратегія України до 2030, Інтернет-сайт Міністерства палива та енергетики України.