Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

Козленкова А.Г., Савенкова Д.Б.

Асистент кафедры экономики и управления Бербенец Е.И.

Державний борг України і проблеми його обслуговування

В умовах формування та функціонування ринкової економіки значно посилюється роль та значення такого компонента державних фінансів як державний борг. Сьогодні державний борг є важливою складовою фінансової системи, дієвим інструментом у механізмі макроекономічного регулювання та засобом реалізації економічної стратегії держави. Управління та обслуговування державного боргу є одним із пріоритетних завдань економічної політики держави, важливою умовою стабільності її фінансової системи. В Україні цей процес має низку проблем, а саме: недосконалість законодавчої бази, значний обсяг державного боргу та його постійне збільшення, механізм реструктуризації боргу і його обслуговування, що не сприяє реалістичному прогнозуванню основних макроекономічних показників соціально-економічного розвитку країни. Отже питання державного боргу є актуальним у наш час.

Згідно Бюджетного кодексу України, державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення. До появи державного боргу призводить існування державного кредиту. Призначенням державного кредиту є мобілізація державою коштів для фінансування державних видатків, особливо коли державний бюджет є дефіцитним.[1]

В структурному плані державний борг поділяється на державний внутрішній та зовнішній державний борг. Внутрішній борг держави становить собою заборгованість уряду по державних цінних паперах, по невиплаті заробітної плати у всіх галузях народного господарства, взаємозаборгованість підприємств між собою і державі, боргу держави підприємствам за продукцію. Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями. [2]

Державний борг деформує економіку, гальмує розвиток реальних економічних процесів і в кінцевому рахунку не дозволяє ефективно розвиватися країні.

Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також зростання витрат по його обслуговуванню посилює як актуальність самої проблеми державного боргу, так і пошуку шляхів вдосконалення його управління.

Аналіз зовнішнього та внутрішнього державного боргу став невід'ємною частиною макроекономічного аналізу національної та світових економік . Отже, ми можемо проаналізувати стан державного боргу України за допомогою наступної таблиці:

Таблиця - Аналіз державного боргу України 2000 – 2011 роки [2]

Рік	Внутрішній борг,грн.	Відхилення, грн	Темп росту,%	Звнішній борг, грн	Відхилення, грн	Темп росту,%
1	2	3	4	5	6	7
2000 р.	20780,6	237,8	101,1	43435,0	-1161,1	97,3
2001 р.	21018,4	367,6	101,7	42273,9	808,8	101,9
2002 р.	21386,0	-862,3	95,9	43082,7	2526,8	105,9
2003 р.	20523,7	429,6	102,1	45609,5	1119,5	102,5
2004 р.	20953,3	-1765	91,6	46729,0	-2772,7	94,1
2005 р.	19188,3	-2580,6	86,6	43956,3	5550	112,6
2006 р.	16607,7	1198,7	107,2	49506,0	2981,9	108,0
2007 р.	17806,4	26860,1	250,8	53487,9	32535,2	160,8
2008 р.	44666,5	19114,9	142,8	86023,1	35147,8	140,9
2009 р.	63781,4	28412	144,5	121170,9	-1231,1	99,0
2010 р.	92193,4	-76947,4	16,5	119939,8	3438,2	102,9
2011 р.	15246,0	-	-	123378,0	-	-

Таким чином, можна зазначити, що внутрішній борг України має тенденцію за останні роки до зростання, тобто збільшується заборгованість країни домогосподарствам і фірмам даної держави, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом, це свідчить про перевищення залучених коштів від випуску ОВДП над погашенням державного внутрішнього боргу. Однак у 2011 році спостерігається зменшення боргу, що є позитивним для розвитку економіки країни. Зовнішній державний борг також збільшився за останній рік, що свідчить про збільшення кількості позиків України на зовнішньому ринку.

Співробітництво України з міжнародними фінансово-кредитними організаціями має як позитивний, так і негативний ефект для країни. З одного боку, кредити, фінансова та технічна допомога, що надаються міжнародними фінансовими установами, сприяють покращанню економічної ситуації та надають можливість країні владнати як внутрішні кризові ситуації, так і запобігти впливу зовнішніх світових економічних явищ. З іншого боку, залучення великих позик міжнародних фінансових установ призводить до катастрофічного збільшення зобов’язань України перед міжнародними організаціями та поширює політичний та економічний вплив міжнародних економічних установ в Україні.[2]

На сьогодні майже не існує країни, державний бюджет якої характеризується наявністю позитивного сальдо. І розвиненим країнам, і країнам, що розвиваються, притаманна тенденція до постійного зростання абсолютної суми державного боргу. Обмеженість власних ресурсів, неефективне використання кредитів, порушення строків виконання боргових зобов’язань обумовили значне зростання обсягу світової заборгованості.

Стосовно України, то наступні три роки стануть для неї дуже напруженими - з 2012 по 2014 рік Мінфіну доведеться заплатити за зовнішніми боргами - $ 15,7 млрд. Пік платежів припадає на 2013 рік - $ 7,6 млрд. Збільшення платежів викликано тим, що з 2012 року Україна повинна розпочати активні виплати по кредиту МВФ: за три роки доведеться повернути Фонду більше $ 11,6 млрд. Для того щоб виплатити таку суму, не вдаючись до нових запозичень, українському керівництву необхідно буде серйозно урізати витрати і протягом декількох років приймати профіцитний або хоча б бездефіцитний бюджет.[1]

Таким чином, державний борг впливає на економічне зростання, грошовий обіг, рівень інфляції, ставки рефінансування, зайнятості, обсягу інвестицій в економіку країни в цілому і реальний сектор економіки, призводить до скорочення інвестиційних ресурсів в економіці, порушення відтворювальних процесів, зниження економічного зростання.

Боргова політика України потребує значного удосконалення шляхом поліпшення її нормативно-інституційного забезпечення, розширення спектра інструментів та кола завдань і пріоритетів, оскільки нинішній рівень економічної безпеки в Україні, з огляду на триваючу тенденцію до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості, є досить низьким.

Отже, стратегічною метою державної боргової політики України має стати залучення фінансових ресурсів для ефективної реалізації программ інституційного та інвестиційного розвитку країни із одночасним забезпеченням стабільного співвідношення державного боргу та ВВП. Стратегія формування і обслуговування ринку державних запозичень повинна базуватися на науково обґрунтованих засадах; структура і розмір державного боргу мають прогнозуватися на часовому інтервалі в декілька років та навіть десятиріч з тим, щоб забезпечити збалансований бюджет, стабільне економічне зростання й потужну фінансову систему. За відсутності такої стратегії державний борг буде зростати.

Список використаних джерел:

1. Бюджетний кодекс України від 09.07.2010.

2. Сайт НБУ [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.bank.gov.ua